Цього року на виборах в Україні, як і в 2004 році, проводився не один екзит-пол, а щонайменше три. Однак лише Національний екзит-пол, організований Фондом «Демократичні ініціативи», Київським міжнародним інститутом соціології та Українським центром економічних і політичних досліджень ім. Разумкова, прийнято вважати об'єктивним і таким, що найбільше відповідає реальним симпатіям виборців. Причина такої довіри полягає не лише в масштабах діяльності представників Національного екзит-полу-2006 (позавчора було опитано 18 тисяч осіб на 300 виборчих дільницях), а й позитивній репутації трьох згаданих фірм, які, на відміну від соціологів-«легіонерів» та одноденок, пронесли своє чесне ім'я ще з президентських виборів.

Черги біля виборчих дільниць, їхня мала пропускна спроможність, відтак — загальна нервознiсть стали прикметою ранку 26 березня і на Сумщині. Чи могло бути інакше, скажімо, в Косівщині, що під Сумами, якщо виборчу дільницю тут влаштували в тісній сільраді? Натовп нуртував, а тим часом поруч стояли дві школи — інтернат і загальноосвітня, де площі дозволили б почуватися виборцям значно комфортніше. Схожа ситуація була і в інших населених пунктах. Недостатня облаштованість дільниць із великим числом виборців призвела до того, що люди стояли в чергах сотнями, iнодi понад годину, як то було, зокрема, в Краснопіллі. Дехто спересердя кидав запрошення й казав, що голосувати не буде зовсім. Однозначно можна говорити й про неготовність до виборів політсил України, які не спромоглися вчасно й без напруги забезпечити виборчі комісії своїми представниками...

Понад 64 відсотки виборців Харківщини знайшли в собі мужність вистояти довжелезні черги, які iз самісінького ранку почали шикуватися на виборчих дільницях. Результат певною мірою прогнозований: за попередніми даними, в області лідирує Партія регіонів. Їй віддали перевагу трохи більше 44 відсотків виборців. Однак це далеко не той приголомшливий показник, яким тішили себе напередодні 26 березня синьо-блакитні, і набагато скромніша цифра у порівнянні з минулими президентськими виборами. Здивував цього разу й Харків. Одразу три адміністративнi райони обласного центру, знову ж таки за попередніми даними, віддали перевагу «Народному союзу «Наша Україна», за який проголосувало майже 48 відсотків городян.

Вибори міського голови міста Кіровограда будуть визнані недійсними, впевнений один із 18 кандидатів у мери Олександр Нікулін. Саме за його поданням територіальна комісія о 22.00 в день голосування зняла з виборів претендента на крісло міського голови від Ліберальної партії — Олександра Табалова. Цього кандидата звинуватили в організації масових фальсифікацій, зокрема у використанні технологій «карусель», «косинка» та впровадженні нової методики «запрошення» — це коли кошти (30 гривень) передають після голосування в обмін на запрошення на вибори. На цих запрошеннях і піймалися — їх міською територіальною комісією визнано агітацією на дільницях у день виборів.

Побажання деяких вітчизняних політиків про доцільність розведення в часі виборів до парламенту та місцевих рад мимоволі здійснилися у Хмельницькому. Електорат обласного центру в неділю, 26 березня, зміг визначитися лише зі своїм представництвом у парламенті. Голосування ж до міської та обласної рад і щодо майбутнього мера не відбулося через недієздатність територіальної виборчої комісії. На засідання ТВК останніми днями ніяк не змогли зібратися дві третини її складу (тобто 10 із 15), аби ухвалити рішення про видачу бюлетенів на дільниці. Отож 30 претендентів на посаду градоначальника та кількасот кандидатів до депутатського корпусу місцевих рад залишилися незатребуваними.

Волевиявлення мешканців Кримського півострова при обранні депутатів усіх рівнів, як і по всій Україні, позначилося скупченістю на виборчих дільницях (середня їхня пропускна здатність — 55 виборців за годину), а також «зникненням» цілих будинків, прізвищ тощо. Однак голосування відбулось, і, що найголовніше, його підсумки навряд чи визнають недійсними. На відміну від голосування за «мерськими» бюлетенями, наприклад у Сімферополі. Річ у тім, що міський тервиборчком лише зранку 26 березня зняв із перегонів одного з 21 претендента на пост міського голови, а саме — лідера тутешніх республіканців, колишнього міністра фінансів автономії Олександра Гресса. Звичайно, не з власної ініціативи, а виконуючи відповідне рішення місцевого суду Київського району кримської столиці — за перевищення претендентом виборчого фонду.

Черкащан, які в неділю вранці прийшли на виборчі дільниці, чекав сюрприз — у бюлетенях по виборах міського голови навпроти прізвища чинного мера Анатолія Волошина, котрий знову впрягся у боротьбу за крісло, до якого так прикипів за чотири роки, значилося «вибув». Як виявилося, у суботу територіальна виборча комісія на підставі рішення Соснівського районного суду та Апеляційного суду міста Черкаси ухвалила рішення про зняття з реєстрації пана Волошина через грубе порушення ним виборчого законодавства.

До дня виборів Прикарпаття підійшло зі стабільною впевненістю у підтримці «помаранчевих» сил, що балотувалися до Верховної Ради. Отже, передвиборча інтрига закрутилася здебільшого довкола обрання керівників органів місцевого самоврядування. Три найрейтинговіші претенденти на крісло мера Івано-Франківська — Віктор Анушкевичус, Олег Синюта та Олександр Сич — взаємними звинуваченнями, демаршами в прямому ефірі місцевих телекомпаній і жвавими піар-зусиллями таки додали драйву в цілому млявим передвиборчим перегонам. Прихильникам пана Сича, серед яких виділялися активісти «Пори», навіть довелося у ніч із суботи на неділю пікетувати тервиборчком, який нібито мав намір «відлучити» їхнього висуванця від боротьби за посаду міського голови. На їхнє щастя, нічне засідання ТВК обійшлося без сюрпризів.

Різниці між минулими й цьогорічними парламентськими виборчими перегонами принаймні щодо агітації у Донецьку міг не зауважити хіба сліпий чи глухий мешканець регіону. Бо те, що тепер коїлося на центральній площі міста, ще рік тому декому не могло примаритися й у жахливому сні: тут розташувалися агітаційні намети не тільки «біло-синьої» «керівної і спрямовуючої» на Донбасі партії, а й усіх інших конкуруючих політсил. Червоні, жовті, помаранчеві, білі, малинові, зелені — про такий вибір донеччани ще донедавна навіть мріяти не могли. Що залишалося робити в цій ситуації колись безальтернативним «регіоналам»? Правильно — синіти від люті ще дужче і спробувати закликати земляків перетворити 26 березня в «день решающего сражения».

Зсередини голосування на Донбасі виглядає вельми схожим на 2004 рік. Принаймні ставлення до активістів «Студентського братства» як спостерігачів або представників преси не надто відрізнялося від кучмівських часів. На дільниці, зокрема в Макіївці, не пускали, у когось забрали посвідчення, а одному громадському кореспондентові «України молодої» влаштували обшук у сумці. Цілу область охопив механізм, який працював на одну мету: протизаконно вплинути на вибори і остаточно повернути «донецьким» трохи було послаблений контроль над Сходом України. Активісти «Студентського братства», які з посвідченнями тимчасових кореспондентів «України молодої» та інших ЗМІ приїхали спостерігати за чесністю виборів, виявили окремі складові цього механізму.

Хід виборів на Луганщині навряд чи суттєво відрізнявся від інших регіонів: тиснява на виборчих дільницях, доволі часті запізнення з початком голосування через великі обсяги підготовчої роботи, що викликало велике обурення в натовпі пенсіонерів, які традиційно приходять голосувати в числі перших. «Коментарі» дідусів та бабусь зводилися до того, що винна в усьому «помаранчева» влада і слід «на зло тому Ющенкові» голосувати за Партію регіонів.

«Вибираймо для України. Вибираймо мудро. І серцем, і розумом. Згідно з власним сумлінням і переконаннями», — побажав Президент Віктор Ющенко у зверненні до виборців за півтори доби до початку голосування. Так і сталося: «серце» — емблема Блоку Юлії Тимошенко — опинилося на першому місці. Тобто насправді на другому, але ж, оскільки «помаранчеві» в сумі набрали більше голосів, ніж «сині», то «право першої» ночі отримала та сила, яка виявилася популярнішою з-поміж «партій Майдану».

Тимчасовий прес-центр Блоку Тимошенко, відкритий у неділю в обід, знайти було неважко. Одну із невеликих симпатичних споруд Київської філармонії на Володимирському узвозі урочисто прикрашали гірлянди з червоних і білих кульок, поруч стояв цілий автосалон на чолі з крутим «Бентлі». На вході та всередині — багато охоронців, серйозність яких контрастує із сердечками на бейджах. Правда, ніхто з них речі на наявність зброї чи ще якихось небезпечних засобів не перевіряє.

О десятій вечора — якраз у той час, коли закінчувалося голосування на дільницях, — кореспондент «УМ» зустрів у штабі «Пори» на Андріївському узвозі лідера громадянського блоку Віталія Кличка. Чемпіон роздавав автографи, фотографувався з бажаючими і багато жартував. «Настрій дуже добрий, — відповів Віталій на питання «УМ». — Усе має бути добре. «Пора»-ПРП буде у Верховній Раді, районних та міських радах, а Віталій Кличко стане мером Києва. Зараз дуже багато хлопців хвилюються, але, на мою думку, все буде добре».

Свій план просунутися у «народну владу» блок Наталі Вітренко «Народна опозиція» вирішив утілювати в життя рішуче й безкомпромісно. Ви не очікували від найпрогресивнішої з усіх соціалісток такого впевненого (за екзит-полами) проходження в парламент? Тоді ви ні бельмеса не тямите в реальних настроях народу: насправді у товаришки Наталі та її «прогресивного» війська «в кишені» щонайменше 10 відсотків голосів, які «придворні соціологи Віктора Ющенка», оприлюднивши «для прикриття» результати своїх «технологічних» екзит-полів, намірилися вкрасти.

Атмосфера в «синьому» штабі в багатьох моментах нагадувала позаминулорічну, під час президентських виборів. Основні обличчя Партії регіонів виходили до преси вкрай рідко, працівники розкішно обставленої прес-служби на шосту вечора толком не могли сказати, о котрій саме годині відбуватимуться брифінги лідерів блоку. Надвечір тут можна було побачити Януковича-молодшого, але ажіотажу серед журналістів це не викликало. До закінчення голосування до преси виходив доповідати здебільшого не надто відомий загалу один із керівників виборчого штабу Партії регіонів Василь Джарти, із колишніх донецьких начальників. Він регулярно розповідав про зафіксовані спостерігачами ПР порушення про всій Україні, здебільшого на заході чи в центрі. Але, чесно кажучи, факти, наведені паном Василем, не надто вражали своєю серйозністю, якщо пригадати скарги «регіоналів» щодо порушень у «помаранчевих» регіонах під час виборів-2004.

М-да, настрій таки не той. Блукаючи напівпорожнім прес-центром «Нашої України», журналісти мимоволі згадували президентські вибори, коли в це саме приміщення йшли тому, що не йти було неможливо. Щось середнє між повстанською криївкою і зборами декабристів, де ти — в товаристві однодумців, рідних людей, де разом ви, затамувавши серце, вірите в перемогу і готуєтеся до бою...

Спостерігачі від Європарламенту не зафіксували серйозних порушень на парламентських виборах в Україні. Про це журналістам повідомив член об'єднаної делегації спостерігачів від ОБСЄ, Ради Європи, Європарламенту і НАТО на виборах у Верховну Раду України Марек Сівець, повідомляє УНІАН. Сподобалися наші вибори й екс-президенту Польщі Олександру Кваснєвському — він вважає, що парламентські перегони в Україні були демократичними. Про це пан Кваснєвський сказав українцям у прямому ефірі телеканалу «Ера». Думку європейців поділяє й інший, німецький, експерт Александр Рар — він заявляє, що виборча кампанія в Україні пройшла жорстко, але цивілізовано. Як запевнив фахівець, із боку Заходу нарікань щодо прозорості й чесності виборів в Україні не повинно бути.

Правоохоронні органи не виявили на виборах значних порушень. В основному, це факти дрібного хуліганства, порушення правил проведення пропаганди й агітації, нестача та пошкодження бюлетенів (здебільшого для місцевих виборів). Протягом доби до органів внутрішніх справ надійшло 85 повідомлень, пов'язаних із виборчим процесом, розповiли «УМ» у Центрі громадських зв'язків МВС України.

Вибори, нарешті, пройшли — попри численні й типові, хоч i незначнi, порушення, велику кількість незадоволених і рознервованих виборців. Стоячи у довжелезній черзі за омріяним бюлетенем, мало не кожен із нас думав про кілька речей: чому б не розвести в часі парламентські та вибори до місцевих рад, не збільшити прохідний бар'єр (може, тоді охочих стати депутатом поменшало б і виборчий бюлетень покоротшав) і чи не слід було приділити організації всенародного волевиявлення більше часу та сил? Тоді, можливо, не було б таких довжелезних черг і величезної напруги на дільницях. І все ж це були перші суто пропорційні парламентські вибори — висновки на майбутнє є з чого робити.

Учора вже об 11-й ранку на світ могла з'явитися угода про формування коаліції «помаранчевих» сил. На той час ЦВК не порахувала й 20 відсотків протоколів, однак політичні сили вже приблизно уявили майбутні парламентські розклади. Зокрема лідерство в «помаранчевій» коаліції Блоку Юлії Тимошенко. Саме БЮТ, як зазначив на прес-конференції в штабі «НУ» Роман Безсмертний, тепер належить ініціатива в проведенні переговорів. Зіркою цих розмов, звісно, є Юлія Тимошенко. Її блок готується запропонувати на посаду Прем'єра. І — хочеться комусь чи не хочеться — має на це право. Право «другої ночі» потенційні підписанти відводять «нашим» (очевидно, це буде посада Голови ВР), «третьої» — соціалістам (щось економічно-фінансове в уряді), четвертий вибір зробить знову БЮТ і так далі. Принаймні таку схему вночі на понеділок змальовував керівник штабу БЮТ Олександр Турчинов.