Охолоджені соки для мавп, басейн для левів та обливання водою для страусів

Хто найбільше кайфує від 36-градусної спеки, так це верблюди.

 

Вони лягають не просто на розпечену землю, вигріваючись на сонці, а спеціально шукають на ній гравій, аби було ще гарячіше в боки.

 

Мадагаскарські лемури обожнюють приймати ранкові сонячні ванни.

 

Вони сідають у «позу йога», широко розставляючи лапи, щоб прогріти животик.

 

Хоча екстремальну спеку, понад 30 градусів, переносять важко.

 

Зазвичай ховаються у тінь, і, щоб охолодитись, лижуть лапки.     

 

Носороги — ті аж крила розкривають, і так ловлять «сонячний загар». Але не ті носороги, що тварини, а ті, що великі тропічні птахи з масивним загнутим дзьобом, які мешкають в африканських та азійських тропіках і субтропіках. Але волею долі опинилися в екопарку Ковалівка під Полтавою й тепер, певно, почуваються у своїй стихії.

 

«Україна молода» дізнавалась, як переживають тривалу літню спеку тварини й птахи в цьому, одному з найбільших і найвідоміших контактних приватних екопарків у східній та центральній частині України. 

Як тільки завідувачка сектору приматів Валентина Ігнаточкіна заходить з великою тацею їжі до вольєрів, мавпочки одразу тягнуть свої волохаті лапки до невеликих пакетів із соками. Схопивши напій, тікають, всідаються десь у куточку й посмоктують через вставлені трубочки холодне питво, усім своїм видом показуючи, що отримують від цього неймовірну насолоду.

 

«Щоб тварини легше переносили спеку, даємо їм заморожені соки, йогурти, фрукти: апельсинки, банани, персики, кавунчики, авокадо, манго, ківі, маракую, яблучка... Їм смакують й огірочки, і помідорчики. Бінтуронги, або котоведмеді, у природі, буває, їдять пташок і яйця, а в нас — помідорчики, банани, йогурт»… 

 

Від перегріву мешканці екопарку рятуються також у басейнах і під зрошувальними фонтанами на відкритих територіях. 

 

— Часто, обходячи господарство, я беру шланг й обливаю пташок, копитних і хутряних тварин, — розповідає директор екопарку Андрій Тиванюк. — От щойно влаштував таку процедуру страусам. Вони її просто обожнюють. Побачивши це, підійшли п’ять альпак й «попросили» також пообливати їх. Їм, а також ведмедям, коровам, зебрам, вівцям зараз найважче. Хоча багато копитних рятуються самостійно. Ті, що мешкають на закритих територіях, практично цілими днями відлежуються у грязьових ваннах, інакше кажучи, копанках, які ми для них зробили.   

 

— На кожній локації у нас одна-дві штучні водойми — озерця, — додає власник екопарку Віталій Ільченко. — Тварини у будь-який час можуть зайти у водичку, напитися, охолодитися. Там постійно біжить чиста вода, яка переливається в озерця. А у кожному вольєрі щогодини автоматично на 15-20 хвилин вмикаються розприскувачі води. Тож тварини можуть або постояти під душем, або полежати на зволоженій землі. 

Бінтуронги смакують замороженими фруктами.

 

У вольєрі з водоплавними птахами є басейн. Щогодини ми поповнюємо його свіжою холодною водою. Інколи кидаємо в нього льодяні брили, щоб додати прохолоди. Установлені також зрошувальні системи, які почергово вмикаємо щогодини на 20-30 хвилин. Надворі та в приміщеннях стоять поїлки з водою.  

 

Леви також мають особистий просторий басейн. Амурські тигри охолоджуються під «душем Шарко» — автоматичним зрошувальним фонтаном. Коли доглядальники відкривають крани на шлангах, вони влягаються на землю, підіймають лапи й тільки пофиркують від задоволення.  

 

— А охолоджувачів повітря ще не установили? — жартома запитую. 

 

— Ні, кондиціонери тварин погублять, — відповідає Андрій Тиванюк. — Полежте ви під потоком холодного повітря, то й захворієте. Особливо, якщо охолодження буде різким.  

 

— Від заморожених фруктів тварини не підхоплюють ангіни?

 

— Буває. Тому даємо не так часто й небагато. 

 

— Морозивом не частуєте?

 

— Особисто ми не купували, але благодійники нам якось привозили. То мавпи не стільки з’їли його, як обляпалися. Тому краще заморожені фрукти. 

— Загалом харчування тварин у зимовий і літній сезони відрізняється? Я так розумію, по теплу ви їх переводите більше на овочі й фрукти, що дешевше? 

 

— Абсолютно нічого не змінюється. Взимку вони також отримують достатньо овочів і фруктів. Тільки тоді ми годуємо їх здебільшого апельсинами, мандаринами, хурмою, наприклад, а тепер — кавунами. І зауважте, ми ж не прибираємо влітку м’яса, риби чи зерна з раціону наших підопічних. Птахи, зокрема, марабу, лелеки, фламінго та деякі інші в нас харчуються червоною рибою й мідіями. Ці делікатеси полюбляють також ведмеді. 

Віталій Ільченко, власник екопарку.

 

— Ну-ну, цікаво… Мені аж захотілося стати кимось із них. А якими ще смаколиками ви їх балуєте? 

 

— Відвареним м’ясом, вареними яйцями, кисломолочним сиром, молоком…Загалом, раціон у нас такий непоганий. У природі дикі тварини їдять менше й не так різноманітно. 

 

До речі, розвію усталений міф про те, що мавпи харчуються здебільшого бананами. Так, вони їх дуже люблять, однак у цих плодах багато фруктози, тому ми змушені урізати їм порції. Деякі отримують лише маленькі бананові шматочки. А основа їхнього раціону — собачий та кошачий корм у невеликих кількостях, овочі, різноманітні фрукти. 

 

— Але все-таки влітку простіше прогодувати таке величезне стадо?

 

— Звісно, адже взимку всі більше їдять. До того ж, улітку росте трава, й копитні пасуться на ній, їм не потрібне дуже дороге сіно. Минулого зимового сезону нам його не вистачило десь на півтора місяця, тож були змушені купувати по 250 гривень за тюк. А одна зебра з’їдає мінімум півтора-два тюка в день. А їх  у нас дві пари. Дешевше двох левів м’ясом прогодувати, аніж чотирьох травоядних зебр сіном.

 

До речі, у спеку хижаки зменшують споживання м’яса на 30—40 відсотків.

— То в яку ж копійку обходиться утримувати таке стадо? До речі, скільки всього тварин і птахів живе в екопарку? 

 

— Щонайменше сім тисяч особин. Щомісяця на їхнє утримання йде від мільйона до мільйона триста тисяч гривень.  

 

— Де ви берете гроші?

 

— З власних кишень. Засновники екопарку мають бізнеси й вкладають кошти у хобі. Ані державної допомоги, ані спонсорської не маємо. Іноді нам віддають якусь прострочену крупу, яку не роздали людям. Іноді — браковані матеріали, за рахунок яких латаємо дірки на доріжках. 

 

За власний рахунок робимо також клітки, вольєри, облаштовуємо територію. 

 

У нас висить скринька для пожертв. Та якщо в ній збирається тисяч 2-5 за  місяць, то добре. Лише минулого року удалося вийти в «плюс» за рахунок продажу вхідних квитків, а до того завжди були в «мінусі». Причому, «мінус» солідний — до п’яти мільйонів гривень. Якщо б ми розглядали екопарк як бізнес, то довелося б згорнути нашу колекцію відсотків на 70-80%. 

 

Тут зараз 110 гектарів землі. З них 50 — дика місцевість, на якій живуть евакуйовані з небезпечних регіонів Донбасу буйволи, барани, кози, олені, коні різних порід, яких відвідувачі навіть не бачать і які особливої цінності для екопарку не мають. Грубо кажучи, це зайві для нас роти. Тож це точно не бізнес. Це благодійність, поклик душі.

 

— Звідки ви прийняли останніх «переселенців»?  

 

— Зі Слов’янська. Там був приватний зоопарк, який прихистив тваринок з чиєїсь приватної колекції з Краматорська. Тепер почалася евакуація зі Слов’янська, і ми забрали пару баранчиків, трьох віслюків, поні, зграйку козлів, близько сотні пернатих: павлінів, папуг, курей, гусей…

 

Плюс із Покровська до нас повністю переїхав приватний зоопарк. 

Птиці-носороги, вони ж гомрайні.

 

— А тварин з Фельдман-Екопарку, які були вивезені в Ковалівку на початку повномасштабного вторгнення, ви й досі перетримуєте? 

 

— Ні, практично всіх їх забрали назад у Харків. У нас лишилася тільки дівчинка-ягуар з вибитим оком, лев і ще кілька тваринок. 

 

— Ви приймаєте також обездолених і покалічених «братів наших менших», яких привозять співчутливі громадяни?

 

— Так. Нещодавно волонтери привезли з Кременчука звичайних кіз, з якими не могла впоратися одна бабуся. Перед цим видру принесли. Лелек постійно «тисячами» приносять. Минулої осені ми навіть роздавали їх на перетримку своїм робітникам, які бажали їх узяти. Корми для них видавали.

 

А ось тиждень тому повернувся Валера, який більш ніж пів року прожив у домашніх умовах. Причому, у нас лише штук п’ять чи шість лелек, які ніколи не будуть літати (хоча добре бігають). Решта реабілітовані й могли б відлетіти у вирій. Однак не відлітають, хоч і піднімаються часто в небо. А навіщо?

 

Їх тут добре годують, їм тут нормально. Взимку теж не страждають — ходять по території, де заманеться. Полюбляють сидіти на купі гною: тепло й вони ловлять мишей, які там живуть. Лише в люті морози ми вже забираємо їх до приміщення. А один (чи одна) лелека, який живе у нас уже три роки, цієї весни почав вити гніздо. 

Страуси ему охолоджуються.

 

— Найцінніше придбання екопарку протягом останнього часу?

 

— Пара одногорбих верблюдів. З 2020 року жоден зоопарк України їх не має. Тож незабаром, як закінчиться карантин, можна буде побачити їх у нас. Для відвідувачів, загалом, не має значення — споглядати за двогорбими (їх у нас вісім) чи одногорбими «кораблями пустелі». Але у нас з’явилось бажання мати ексклюзив. Довго його чекали…

 

— Ви ж зможете згодом продавати потомство?

 

— Звісно, щось міняємо, щось продаємо. Для нас немає проблеми завезти екзотичних тварин і птахів із-за кордону, оскільки маємо всі ліцензії. Купити можна, а обміняти ні — обмін між зоопарками Європи та України припинений у зв’язку з війною. Але на одногорбих верблюжатах найближчим часом точно не будемо заробляти — залишатимемо в себе для поповнення стада.

 

— Ваша улюблена тварина?

 

— Носоріг. Але його в нашому екопарку нема. 

 

— Значить, буде! А з тих, які є? 

 

— Пума.