Коров’ячі сльози

На підтвердження фактів, викладених у наведеному вище пості, справді вже є чимало і публікацій, і відеосюжетів, і фотокопій документів. Однак для розуміння ситуації, в яку потрапили нещасні тварини, варто спочатку бодай коротко розповісти, що відбувалося на «Рихальському» від початку минулого року. Отже, в лютому 2025-го Фонд держмайна вирішив виставити агропідприємство на приватизацію. В той же час було звільнено тодішнього директора Сергія Корецького, а на його місце призначено (за спрощеною процедурою, без відкритого конкурсу) колишнього поліцейського В’ячеслава Герасименка, який не мав до цього жодного досвіду ні в сільському господарстві, ні в управлінні підприємствами. Трудовий колектив відмовився визнавати таке призначення і звинуватив Герасименка у спробі рейдерського захоплення ДП в інтересах сторонніх осіб. Протестували селяни і проти самої приватизації. Тут треба зазначити, що до 2023 року «Рихальське» входило до групи господарств Національної академії аграрних наук України, яка начебто готувала його до розпаювання, але чомусь було передане Фонду держмайна. До слова, у користуванні підприємства перебуває близько трьох тисяч гектарів землі.

Колектив застрайкував. І з березня по серпень до поліції надійшло понад два десятки звернень щодо порушень правопорядку на фермі підприємства, бійок, погроз і тому подібного. Наприкінці літа Житомирська облвійськадміністрація створила навіть спеціальну робочу групу для врегулювання конфлікту, проте результатів це не дало. 8 листопада на території ферми з’явилися люди з автоматами і її працівників до роботи більше не допустили, заявивши, що вони звільнені. По багато годин щодня люди вистоювали під воротами, просячи пустити їх хоча б для годівлі і доїння худоби, але безрезультатно. 1 грудня колишнім працівникам таки вдалося прорватися на територію, де вони зафіксували жахливий стан корів і телят. За цими фактами, з проханням почати розслідування щодо жорстокого поводження з тваринами, до поліції Житомирської області звернулася «Асоціація зоозахисних організацій України». Повідомлення про початок розслідування надійшло. Однак в лютому місцеві мешканці знову повідомили про виснажених тварин та їх смерті. А в квітні ситуація, схоже, досягла критичної точки – в соцмережах та медіа  з’явилися жахливі кадри з десятками туш померлих корів, які лежали у багнюці просто неба.

Держпродспоживслужба здійснила кілька перевірок і заявила про часткове виконання попередніх приписів, але факт виснаження худоби підтвердився. Наприкінці квітня, після чергових прохань і вимог втрутитися з боку як селян, так і зоозахисних організацій, на територію ДП «Рихальське» зайшли слідчі поліції, представники Екологічної прокуратури та ветеринарні служби, аби провести масштабні слідчо-оперативні дії. Відтак у травні Фонд держмайна України провів свій внутрішній огляд та публічно заявив, що… порушень на фермі не зафіксовано, а поголів’я перебуває у належному стані, що викликало обурення серед громадськості та розслідувачів.

9 липня 2026 року правоохоронці Житомирщини офіційно оголосили підозру в службовій недбалості чинному директору держпідприємства В’ячеславу Герасименку. Слідство встановило, що через його дії та неналежний догляд загинуло щонайменше 8 корів, а ще майже пів сотні тварин безслідно зникли, що завдало державі збитків у понад мільйон гривень. Тим часом колишній багаторічний голова профкому підприємства та голова комісії з трудових спорів Анатолій Присяжнюк оприлюднив заяву, у якій звинувачує керівництво Житомирської облвійськадміністрації  у покриванні правопорушень та блокуванні розслідувань, через що колектив направив офіційне звернення до керівництва держави та вищих правоохоронних органів України. З ним і розмовляємо про те, як складається ситуація.

— Пане Анатолію, спочатку – про людей. Що зараз із цими працівниками, які доглядали за тваринами, і яких незаконно звільнили та не допускали до роботи?

–  Як нам повідомили слідчі, бо керівництво навіть не спромоглося, з 1 квітня колектив повним складом звільнений. При цьому за рік не виплачена зарплатня, не сплачені внески до Пенсійного фонду, не видані на руки накази про звільнення, як того вимагає закон. Тому ми і досі вважаємо себе працівниками господарства. А ще знаємо, що не буде нас, то не буде і ферми. Тварини ж стали заручниками ситуації, винним в якій ми вважаємо Фонд держмайна, який чомусь вирішив, що він може зовсім не рахуватися з людьми. До 2022 року підприємство було у складі Національної академії аграрних наук. Періодично вона проводила конкурси на заміщення посади директора господарства. Особисто був у складі конкурсних комісій, як голова профкому, і можу запевнити, що все відбувалося прозоро і гласно. А вже Фонд майна перестав їх проводити і почав призначати, мабуть, «за кумівством». 

Директора Герасименка ми не визнали, бо в нього не було ні профільної освіти, ні досвіду роботи як у сільському господарстві, так і на державних підприємствах. На знак протесту оголосили тоді безстроковий страйк, і всі – крім людей, які забезпечували догляд на фермі – залишили територію. Після цього новий керівник із своїми заступниками та охороною взагалі зникли з господарства. Тоді люди вийшли на роботу і продовжили виконувати свої обов’язки. До речі, викликали поліцію. Бо в конторі з шести комп’ютерів  були викрадені жорсткі диски. Це було навесні, а Герасименко вдруге з’явився аж у серпні в супроводі 20 озброєних «тітушок». Пізніше вони проламали одному з селян голову, а другому поламали ребра. Молодь такого не витримала, і у відповідь побила Герасименка та перекинула його машину, через що 5 молодих людей із села тепер перебувають під слідством. 

— Чи подавав до суду хтось із людей, яких незаконно усунули від роботи?

— Звичайно. Звягельською районною поліцією було відкрите кримінальне провадження за фактом недопущення до роботи і невиплати заробітної плати . Крім того, ми зверталися в регіональне відділення Держпраці, де нам відповіли, що під час війни не мають права перевіряти підприємство. Після нашого звернення в Держпрацю в Київ перевіряючі таки приїхали, але їх не пустили на територію і не надали потрібних документів. Тож вони лише склали відповідний акт і передали його в звягельську поліцію. А там щось робити чомусь не спішили, і впродовж семи місяців наче підігрували цьому Герасименку. 

Виснажена до краю корова.

 

— А що з тваринами? Їх хоч почали годувати? І як так сталося, що вони гинули від голоду? Не було кормів чи не було кому годувати?

— Тварини закриті в кошарі. І до середини літа (!) не бачили ще зеленої маси. Якраз днями люди помітили, як перший раз виїхав трактор з косаркою, щоб її накосити, чи накосив – ще не знаю. Територія зачинена з обох входів. Туди не можуть потрапити навіть правоохоронці, яких ми викликаємо, щоб повідомити про загиблих тварин. Лише з ухвалами суду їм вдається туди зайти. Зараз фактами знущання над худобою займається слідчий житомирського управління, у районної поліції справу забрали, і зрушення тепер таки є. Слідчі оцінюють вартість загиблої і зниклої худоби, долучаючи нові випадки, про які ми постійно інформуємо, пересилаючи їм відео.

Останню мертву корову виявлено нещодавно. Я викликав 102, приїхала оперативна група і представники продспоживслужби. І фахівець, який не раз документував тут смерть тварин, оглянувши її, сказав, що в неї дистрофія від недогляду і недоїдання. Ну і не дивно, якщо на цілу ферму завозять маленький причепчик силосу, хоча його заготовлено на рік уперед. Новий кормороздавач, який ми раніше придбали, стоїть поламаний під фермою, і ніхто його ремонтом не займається. А нещодавно корів випустили з території ферми, то вони ходили по всьому селу та полях і їли все, що бачили. Біля самої ферми навіть очерету і борщівника не залишилося. І все це при тому, що колективом було заготовлено дворічний запас кормів. Там і сьогодні силосні ями забиті силосом, було із запасом і сіна, соломи та концентрованих кормів. Годувати їх ніби теж було кому, бо ж якихось людей вони все-таки набрали. Але не була організована робота, оскільки керівник по суті не з’являвся в господарстві. 

— Господи, та що ж це за люди такі мають бути, щоб і без вказівок не реагувати на худобу, яка реве від голоду?!

— Та що там! Тваринам навіть води не давали! Ви пам’ятаєте, яка сувора була ця зима? На фермі замерзла вода, то вони не мали що пити аж до весняної відлиги, тому їли сніг і самі знаходилися на холоді. Це було справжнє знущання. Восени, завдяки агрохолдингу «Батьківщина», ми отримали 50 нетелів-сименталів. Зимою вони розтелилися, і це мало бути ядро для майбутнього стада. Так от, з тих телят залишилось лише 13, а решта або загинули, або зникли. «Суспільне. Житомир» показувало, як навколо ферми валяються загиблі телята. 

— А люди не могли хоч частину тварин по хатах розібрати, щоб не мучились?

— Так нас же не допускали на територію. І вони намагалися приховати, що відбувається, тож нікого з місцевих принципово не брали на роботу, щоб завадити розголосу. Привозили сторонніх людей вахтовим методом. А якби ми почали забирати тварин, коли їх випустили, то нас відразу звинуватили б у крадіжці і пришили кримінал. Думаю, вони і випустили їх для провокації, і спостерігали, щоб потім всю недостачу на людей повісити. Адже раніше колишнім працівникам вже погрожували, що всіх пересадять. Хоча це якраз нові «господарі» і склад запчастин розікрали, і електроцех, і понад 15 тонн дизельного пального. Худоба теж була частково розкрадена, а решта опинилися в жахливих умовах – голодні, недоєні, з масовим маститом і без ветдопомоги. Про це ми забили на сполох ще в грудні, коли не витримали і увірвалися на ферму. То в районній поліції, замість належним чином відреагувати на ці факти, відкрили проти всього колективу кримінальне провадження за фактом хуліганства, бо ми, мовляв, незаконно проникли на територію підприємства. Ця справа досі не закрита. Знаєте, коли «нові господарі» тільки відсторонили наших тваринників від роботи, то вони по 14 годин стояли біля прохідної і просили, щоб їх пустили нагодувати і подоїти корів, бо ж для худоби і годинна затримка – то вже великий стрес. Нарешті люди не витримали, зламали ворота та увійшли на територію. Тоді охоронці – до речі, серед них були і військові! –  відкрили вогонь з автоматів. Уявляєте? В тилу, по цивільних, по дружинах і мамах тих, хто воює на фронті… За цим  фактом теж є кримінальне провадження, хоч у поліції  явно дуже не хотіли його відкривати. 

Зауважу, що до того «прориву» на підприємство ми вже зверталися і до районної, і до обласної, і до центральної влади. А загалом, щоб зупинити цей безмір, то в усі можливі інстанції, зокрема, в офіс президента, до керівника Нацполіції, до генпрокурора, до НАБУ, до ДБР, у згадану Держпрацю. Голова обласної адміністрації Віталій Іванович Бунечко нас із самого початку вперто ігнорує, не реагує навіть на гостру критику на його адресу. І навіть коли в адміністрації була нарада щодо ситуації в Рихальському, нікого від нашого колективу не запросили. Фонд держмайна на всі наші звернення надсилав лише відписки, а на прохання провести аудит відповіли, що він запланований на 27-28-й роки. Загалом таке враження, що усіма цими маніпуляціями Фонд держмайна свідомо знецінює і знищує «Рихальське». І недарма, мабуть, проти створеного ними ТОВ «Державний земельний банк» уже 79 позовів (я дивився відкриті дані в інтернеті) про незаконну передачу землі в суборенду.

Єдині, хто частково відреагував на наш крик про допомогу, – це група народних депутатів (лист від нашого колективу було вручено кожному). Відтак за зверненням голови ВР відкрили кримінальне провадження щодо розкрадання урожаю кукурудзи 2025 року. Лише за цим фактом. Загалом же на сьогоднішній день відкрито вже близько десятка кримінальних проваджень. За невиплату зарплати, недопущення до роботи, розкрадання матеріальних цінностей, знущання над тваринами, стрільбу з бойових автоматів по цивільному населенню, підробку документів та ін. 

— Пане Анатолію, що відбувається на підприємстві зараз? Там щось працює, є якісь люди?

— Щоб бути в курсі, що відбувається, ми організували цілодобове чергування біля прохідної. Навіть намагаємося машини перевіряти, що вони вивозять. Якісь випадкові люди, яких залучали до роботи за оголошеннями, там є. Вони там постійно пиячать, бо горілку з магазину сітками носять уже зранку. А ще на території з’явилися представники «Акріс Холдингу», головним бенефіціаром якого є громадянин Грузії Олександр Аміров, пов’язаний з Медведчуком (!). І вже вони заявляють, що тут керують і господарюватимуть. А оскільки для тварин на зиму нічого не посіяно, то, очевидно, що ніхто не збирається їх тут утримувати. Ось щойно ми дізналися, що якраз найближчим часом будуть вивозити на м’ясокомбінат тварин з нашої другої ферми, що у селі Маринівка. Їх там якось годували, але теж не доїли вже 3 місяці.

До усіх цих подій «Рихальське» щодоби здавало державі по три тонни молока. Останні місяці молоко взагалі не здається, тож тільки від цього втрати становлять 10 мільйонів гривень. Тварин було близько 700, а залишилось десь 400. В недалекому ж минулому ми мали статус племзаводу, наші корови постійно були на виставках, щорічно вирощували по 50 нетелів для інших господарств. Урожайність зернових, за цьогорічними даними, теж впала в 10 разів. А ще ДП має 800 гектарів лісу, на які, є така інформація, уже теж зазіхають і збираються почати рубки.

Нещодавно чинному директору В’ячеславу Герасименку оголошено підозру в службовій недбалості, що призвела до тяжких наслідків. Утім, суддя відхилив клопотання про його усунення від посади на час слідства, і він може ще багато «накерувати». Тож не знаю, що з цього всього вийде. Знаєте, щоб урятувати тварин і підприємство та захистити права людей, ми навіть відеозвернення до світової спільноти записали. Бо до нашої влади довіри уже нема. Але щодо нашого стада – племінного стада гольштинської породи, яку завозили з Німеччини та Нідерландів –  то воно вже втрачене. Бо якщо корови розтелилися, а їх не доять, то порушується сама фізіологія тварин. Але це живі істоти, і їх треба рятувати від страждань.

Після розмови з Анатолієм Присяжнюком я передивилась на YouTube цілу низку відеосюжетів про ситуацію в «Рихальському». Кадри, що стосуються тварин, точно не для вразливих людей. Та навіть просто нормальним людям важко слухати, як нещасні корови ревуть від голоду, спраги та болю. Як уже згадувалось, до фактів їхніх страждань тривалий час привертали увагу не лише колишні працівники підприємства, а й зоозахисники. Зокрема, Асоціація зоозахисних організацій України, очільниця якої Марина Суркова постійно інформувала на своїй сторінці у фейсбуці про все, що відбувається. Вважаю за потрібне повністю навести один з її постів про те, як реагували на інформування про весь цей жах і заклики діяти у правовій площині різні установи, організації та окремі чиновники. 

«Вони вмирають прямо зараз. Корови лежать на землі і не можуть піднятися, мертві телята валяються просто на території, а живі тварини п’ють власну сечу, бо води їм не дають місяцями. Це державне підприємство «Рихальське» на Житомирщині, більше п’яти сотень голів великої рогатої худоби, яких держава вбиває своєю бездіяльністю. Ми в «Асоціації зоозахисних організацій України» робимо все, що в наших силах, вже п’ятий місяць, а у відповідь отримуємо відписки з копіпастом.

Хронологія. 8 грудня 2025 року ми подали заяву до Звягельського районного управління поліції про злочин за ч.3 ст.299 КК України — жорстоке поводження з тваринами. Того ж дня відкрили кримінальне провадження. І все. На цьому реальні дії закінчилися. Далі — тільки бездіяльність і відписки. 2 лютого 2026 року на ферму приїхали журналісти «Суспільного Кореспондента» і зняли те, від чого нормальній людині стає погано: живі скелети, обтягнуті шкірою, які ще якось стоять, але вже ледь дихають. Ветлікар підприємства з тридцятирічним стажем Юрій Лещенко каже прямо в камеру — через місяць-півтора почнеться масовий падіж. Телята лежать на цементній підлозі на ланцюгах. Води немає — труби перемерзли, у поїлках лід, який корови намагаються вигризти! Частину стада тримають у літній кошарі при мінус двадцяти п’яти. На тілах – сліди обмороження. Місцеві кажуть, що мертвих телят бачили біля гною, одне примерзло до землі. А поруч стоїть комісія з поліції та Ємільчинського відділу Держпродспоживслужби, дивиться на це все, і пише у висновку: «Тварини у належному стані». Корова, в якої видно кожне ребро і кожну кістку тазу, у якої атрофія внутрішніх органів — це, за висновком державних ветлікарів, нормально вгодована тварина. Якщо це не ст.366 «Службове підроблення» і не ст.367 «Службова недбалість», то що тоді ?

5 лютого ми написали всім — начальнику Головного управління поліції в Житомирській області, Житомирській обласній прокуратурі, Офісу генерального прокурора, Мінекономіки. Від Звягельської окружної прокуратури отримали дві ідентичні відписки — одну за підписом заступника керівника Романа Матвіюка, другу – за підписом керівника Миколи Матвійчука. Однаковий текст, різні прізвища, різні дати. Це навіть не бездіяльність — це знущання. Обласна прокуратура взагалі не відповіла. Офіс генпрокурора переслав нашу скаргу на бездіяльність обласної прокуратури... тій самій обласній прокуратурі. Від Мінекономіки отримали відписку, що це начебто не їхня справа. При тому, що саме це міністерство лобіювало і просувало Закон «Про ветеринарну медицину та благополуччя тварин», де тварин уперше визнано живими істотами, відмінними від людини, але наділеними чутливістю. Тобто красиві закони — це для Європи і для звітів, а коли на державному підприємстві під вашим управлінням корови здихають від голоду і спраги — це не ваша справа? Лицемірство у чистому вигляді.

10 березня я, як президент «Асоціації зоозахисних організацій України», була на особистому прийомі у заступника керівника Житомирської обласної прокуратури Олега Мостиховського. Він особисто пообіцяв: буде виїзна перевірка за участю ветеринара АЗОУ. Але нас не долучили. 16 березня на ферму знову приїхали ті самі ємільчинські «фахівці» — без нашого ветеринара — і знову написали, що все добре. Корови-скелети — це нормально вгодовані тварини. Підстав для вилучення тварин нема... Кожна тварина, яка загинула після цього висновку — на їхній совісті. Якщо вона в них є. І от 13 квітня до нас знову звернулися журналісти і місцеві жителі. Нове відео. Нові мертві телята просто на території підприємства. Нові корови в агонії на землі. І їм ніхто не надає допомоги. А людей, які знімають це на відео і намагаються до когось достукатися, кричучи про допомогу — б’ють палками, проганяючи з території. Ті самі умови — ні корму, ні води, сеча замість пиття. За чотири з половиною місяці кримінального провадження не змінилося НІЧОГО . Жодну тварину не вилучили. Жодного винного до відповідальності не притягли. Жодного патологоанатомічного розтину не провели — а це єдиний спосіб процесуально зафіксувати, від чого тварина загинула. Тобто тварини гинуть у справі, яку відкрили саме тому, що вони гинуть, а докази цього ніхто не збирає. Це або тотальна некомпетентність, або умисне знищення доказової бази.

14 квітня ми направили звернення до народного депутата Юлія Овчинникова з проханням депутатського реагування. 15 квітня – повторну скаргу до Генерального прокурора України з вимогою забрати провадження з Житомирщини, замінити прокурорів і слідчих, негайно вилучити тварин і передати у належні умови утримання та на лікування. Ми вимагаємо відповіді на просте запитання: скільки тварин було на 31 жовтня 2025 року і скільки залишилося на 31 березня 2026? Куди поділися решта? Де акти падежу? Де акти патологоанатомічних розтинів? Хто повідомляв слідчого про кожну загиблу тварину? Чи взагалі хтось це робив? А чиновникам і правоохоронцям, які читають цей допис і вважають, що їх це не стосується, нагадаю: навіть якщо ваші серця настільки черстві, що вам не шкода живих істот, здатних відчувати біль, страх і спрагу — зверніть увагу хоча б на те, що це державне майно, яке ви дозволяєте знищувати. І це вже ваша пряма відповідальність, від якої не відпишешся».

Прокоментувала Марина Суркова і недавнє оголошення підозри В’ячеславу Герасименку: «Це добре, що керівнику ДП «Рихальське» нарешті повідомили про підозру. Але гірко від того, що підозра — за статтею 367 КК України, тобто службова недбалість. А статті 299 — жорстоке поводження з тваринами — слідство ніби не помітило. Хоча кримінальне провадження № 12025060530000925 саме за ч. 3 ст. 299 було відкрите ще 8 грудня 2025 року. Понад пів року тому. Тепер про кваліфікацію. 

У підозрі держава побачила «матеріальні збитки на суму понад 1 мільйон гривень. Тобто для слідства корови — це майно, як трактор чи цистерна з пальним. Але Закон України «Про ветеринарну медицину та благополуччя тварин» прямо визначає тварин як живих істот, наділених чутливістю. Місяці неналежного утримання, час від часу без води, взимку по коліна у власних рідких екскрементах, хвороби без лікування, падіж тварин без виявлення причин і ветеринарної допомоги (корови помирали, лежачи в багнюці, кілька днів на очах інших корів), туші, закопані поруч із живими тваринами прямо на території, — це не «недбалість щодо майна». Це жорстоке поводження, за яке в Кримінальному кодексі є окрема стаття, яка передбачає до 8 років позбавлення волі, і провадження за нею відкрито понад сім місяців тому. Чому її немає в підозрі — питання, на яке ми вимагатимемо відповіді!

І головне: керівнику повідомили про підозру — це ок. Але чи щось змінилося на самому підприємстві? Чи хтось сьогодні годує, напуває, лікує і доглядає тварин, які ще є?».

Запитання, які ставлять зоозахисники, залишаються відкритими. Як і низка інших. І насамперед — чому всьому цьому дозволяють відбуватися впродовж багатьох місяців на державному підприємстві, де мали б швидко навести порядок законними методами?