118 мідних монет післямонгольського часу (пулів) виявили на Глинському археологічному комплексі учасники 16-ї археологічної експедиції Історико-культурного заповідника «Більськ» (Полтавська область) під керівництвом провідного наукового співробітника цієї установи, археолога, кандидата історичних наук Юрія Пуголовка.
Розмінні монети для внутрішнього вжитку
Скарб знайдено на одному з поселень комплексу на глибині 30-40 сантиметрів. Монети, як повідомили на офіційному сайті заповідника, «компактно лежали в невеликій ямці на вільній від археологічних об’єктів частині розкопу. Ймовірно, їх свідомо лишили в мішечку або іншій органічній тарі, що не збереглася».
— Ми взяли усю землю з місця знахідки, щоб дослідити її в лабораторних умовах. Сподіваємось, нам удасться виявити додаткові матеріали, які, можливо, проллють світло на те, в чому був схований скарб, — каже Юрій Пуголовок. — Самі ж монети мають дослідити фахівці із золотоординської нумізматики й реставратори. Саме їхня робота допоможе точніше визначити склад металу й час появи скарбу.
За попередньою версією, пули пролежали в землі з кінця XIV століття — періоду політичної та воєнної нестабільності, одним із ключових епізодів якого стала знаменита битва на Ворсклі 12 серпня 1399 року – одна з найбільших битв пізнього Середньовіччя на теренах Східної Європи.
У ній зійшлися військо великого князя литовського, руського і жемайтського Вітовта та його союзників і сили Золотої Орди на чолі з ханом Тимур-Кутлугом та еміром Едигеєм. Армія Вітовта тоді була майже цілковито знищена.
Чи був скарб безпосередньо пов’язаний із цими подіями, покажуть подальші дослідження.
Культурний шар другої половини ХІІІ — початку ХV століть
Юрій Пуголовок розповів «Україні молодій», що історична цінність знахідки величезна, оскільки на Лівобережжі України вона виявлена вперше саме на поселенні. Раніше подібні монети вдавалося знаходити без чіткої прив’язки до археологічної пам’ятки або ж у матеріалах грабіжницьких розкопок.
— Не так часто мені доводилось знаходити скарби, — усміхається пан Юрій. – Принаймні, за останні кілька десятків років знахідки з такою кількістю монет я не пригадую. Хоча цінність самих монет, за словами Юрія Пуголовка, невелика. Мідні пули використовували як розмінні гроші у внутрішньому вжитку. А були ще срібні, які ходили при міжнародних торгових операціях. За одну срібну монету давали близько 20 мідних пулів. Тому не можна сказати однозначно, що скарб належав якійсь заможній особі.
«Точну дату карбування монет треба ще встановити. Але є дуже велика спокуса пов’язати його з подіями битви на Ворсклі 1399 року. Принаймні до цього нас ще схиляє і додатковий контекст наших цьогорічних та попередніх досліджень, — додає археолог. — Загалом за шістнадцять років розкопок на Глинському комплексі нам удалось дослідити культурний шар другої половини ХІІІ — початку ХV століть.
Знайдені монети.
Це часи розвитку Київської Русі після її завоювання Золотою Ордою — великою кочовою державою, що існувала з 1240-х по 1502 рік у степах Східної Європи, Центральної Азії та Західного Сибіру. Вона виникла після монгольських завоювань і первинно була частиною єдиної Монгольської імперії, проте згодом стала повністю самостійною.
Ми виявили тут багато закритих комплексів, які можна реконструювати: житла, кузню, господарські споруди. У будівлях знаходили людські кістяки, зокрема, жіночі й дитячі. А три роки тому розкопали кістяк жінки, яка загинула, вочевидь, у власній оселі, захищаючись, можливо, від непроханих войовничих гостей. На це вказував залізний ніж у її руці».
Життя після ординців існувало!
В історичних джерелах згадується давнє середньовічне місто Глинськ (Глинеск) XV–XVI століть, яке було одним із центрів володінь князів Глинських. Нині це територія Опішнянської територіальної громади Полтавського району, неподалік відомого Більського городища на Котелевщині.
Археологічні дослідження вказують на те, що у післяординський період тут жили майстри й землероби. Серед них була також місцева еліта. Цей висновок можна зробити на основі знайдених під час розкопок уламків високоякісної імпортної кераміки, яка могла бути завезена з території нинішнього Криму, узбережжя Азову, колишньої Римської імперії, зокрема, Візантії. У керамічних амфорах, вірогідно, перевозили й зберігали вино. Це не випадково, адже «град» знаходився на перехресті торгових шляхів.
Загалом за роки розкопок місцевості археологи на стародавньому поселенні знайшли багато цікавих артефактів. Серед них, зокрема, чавунні казани, вироби з кісток, жіночі прикраси, що тяжіють до степових старожитностей. А у 2024 році розкопали напівзруйнований могильний курган, у якому виявили поховання доби раннього середньовіччя, яке не притаманне для тогочасних місцевих мешканців.
Адже останки людини лежали головою на Захід, біля її стегна — залізний ніж, а біля стопи — поясне кільце та срібний саманідський дирхам, датований першою половиною X століття (це срібна монета періоду правління династії Саманідів (819-999 рр. н. е.) у Центральній Азії.
Монети широко використовувалися в торгівлі й мали великий вплив на економіку тогочасних держав. Ще треба дослідити, де він був викарбуваний — у Бухарі чи в Самарканді. Але для Поворскля це рідкісна монета. Всього у Середньому Подніпров’ї, за словами Юрія Пуголовка, знайдено близько 30 таких монет.
До речі, під час насипання кургану сучасники небіжчика використали ґрунт з поселення скіфської доби, що розміщувалося поруч.
— Це поховання, а також знайдена в ньому монета, свідчать про те, що місцеві спільноти були включені у далекотранспортну торгівлю вздовж торгового шляху «Із варяг у булгари» (поширена в історіографії назва північного відрізка Волзького (Балтійсько-Каспійського) торгового шляху, який у VIII–X століттях зв’язував землі варягів — Скандинавію — із Волзькою Булгарією). Можливо, це був представник так званих русів, — зазначив Юрій Пуголовок. — Під час попередніх розкопок на поселенні були знайдені також жіночі прикраси: персні та браслети, що є прямими аналогами болгарських та литовських. Це вказує на тісну взаємодію місцевого населення з населенням інших територій.
Археологічні дослідження, зазначає Юрій Пуголовок, розвіюють міф про те, що нинішні території у післяординський час пустували. Насправді тут завжди вирувало життя.
Окрім виявленого скарбу, говорить він, трапляються також речі, що вказують на присутність на цій території матеріалів центральноєвропейського походження XIV століття.
Археологи продовжують досліджувати окремі ділянки поселення і кажуть, що їм буде ще чим здивувати українців.
Знайдені артефакти будуть ретельніше довивчатися фахівцями Історико-культурного заповідника «Більськ».
