У перший день липня письменнику Володимиру Вакуленку могло б виповнитися 52 роки.
Цього ж дня за містичним збігом обставин після тяжкого поранення рік тому померла відома письменниця і громадська діячка Вікторія Амеліна.
Саме завдяки їй світ побачив книгу «Я перетворююсь. Щоденник окупації. Вибрані вірші», що була створена на основі записів Володимира вже під час рашистського вторгнення.
У передмові до видання Вікторія, зокрема, написала й таке: «Збувається мій найгірший страх: я всередині нового Розстріляного відродження».
Аби увічнити пам’ять обох митців, у рідному селі письменника відкрили мурал, над яким працювала харківська художниця Дарія Хрисанфова та місцеві діти.
«Усі говорять, що він надзвичайно світлий. Кожна його площина — це вікно у сад, у якому багато сонця, любові і дитячих мрій. А на одній із мальв ви побачите Пташку — нашу Віку», — написала у фейсбуці Тетяна Терен, виконавча директорка PEN Ukraine.
Як відомо, Капитолівка була окупована на початку березня 2022 року. У селі зникли світло, зв’язок, інтернет, тому звірства московитів Володимир описував на листках, вирваних із блокнота.
Шансів, що вдасться уникнути арешту, у відомого активіста і волонтера фактично не було, тому він закопав свій щоденник на власному подвір’ї. Там його і знайшла Вікторія Амеліна, яка після звільнення Харківщини разом з громадською організацією Truth Hounds документувала воєнні злочини рашистів на сході країни.
Деякий час була надія, що окупанти вивезли Володимира Вакуленка до росії і він залишився живим. Але сталося найгірше. Письменника вбили після катувань двома пострілами з пістолета Макарова. Поховали його лише через місяць у могилі №319 разом з іншими жертвами репресій.
Від зброї окупантів роком пізніше загинула і 37-річна Вікторія. В пам’ять про неї американське видавництво St. Martin’s Press 18 лютого 2025 року випустить англомовну книжку з документальними свідченнями жінок про російсько-українську війну, які зібрала письменниця.
Книга вийде під назвою War & Justice Diary: Looking at Women Looking at War — «Щоденник війни і правосуддя: Дивлячись на жінок, які дивляться на війну».
До цього видання увійшли розповіді лауреатки Нобелівської премії миру Олександри Матвійчук, адвокатки та нині військової Євгенії Закревської, правозахисниці Лариси Денисенко, а також бібліотекарки з Капитолівки Юлії Какулі-Данилюк, яка допомогла відшукати щоденник закатованого Володимира Вакуленка.
Після відкриття муралу в сільській бібліотеці відбувся вечір пам’яті Вікторії і Володимира.
«Була презентація розслідування про вбивство окупантами, — повідомила літературознавиця та волонтерка Ольга Бондар. — І поезія Володі й Віки вголос з їхніх книг. А ще багато проникливих, важливих слів про них. Хтось із присутніх сказав ключове у характеристиці Володимира – «він був представником дітей у дорослому світі. А це такі риси характеру, як безкомпромісна чесність і часто незручна правдивість максималіста».
