Сподвижники свободи. Конотоп ревізує козацьку сотню ХVIII століття у розрізі сучасної війни

На жаль, уже й наше покоління не з книг і кінофільмів, а з трагічної реальності знає, що таке війна.

Так, це — потужна внутрішня доблесть і відвага, що кличе зі зброєю в руках відстоювати кожен клаптик своєї землі, але це й горе, сльози, смерті, каліцтва душі й тіла, понівечені долі.

І водночас це — величезна відповідальність за свою країну, свій народ, помножена на глибинне переконання у величі власної правди у своїй хаті та відродження доленосної ментальної істини.

У ситуації нашої, найжорстокішої після Другої світової, війни одним з основних її чинників стала цілеспрямована кількасотрічна історична кремлівська брехня щодо нашої меншовартості та внутрішній потужний протест українців проти денацифікації.

Окрім віри у свою землю, всяка інша віра — особлива форма омани. Хай це буде навіть віра в Христа, комунізм чи вічну любов. Чим віра сильніша, чим більше в ній пасіонарності, відповідно, тим омана глибша й небезпечніша.

Тільки незаперечні докази, здобуті досвідом і дослідом, роблять віру вченням. І лише, хоч як його намагались би спростувати вороги, вчення стає наукою, котра відкриває світу очі.

До такого нового науково-дослідного фундаменту можна віднести початкові результати наукового проєкту «Ревізія Конотопської сотні 30—40-х років ХVIII століття» — першу книгу з однойменною назвою. Ця наукова праця містить тексти унікальних пам’яток — ревізій Конотопської сотні.

Свіже видання було презентовано 20 березня, в день наро­дження видатного гетьмана Мазепи, у Конотопі благодійним фондом «Спадок Гетьманщини», котрий очолює меценат, конотопець Євген Сур.

Отже, сьогодні в Конотопі, за  сто кілометрів від російського кордону, на Сумщині, котра мужньо тримає окупантську навалу, щодня потерпає від кацапських артилерійських снарядів і ракет,  потужно продовжує звучати голос історичної правди та українського козацького духу.

Нагадаємо, волею долі в різні періоди нашої історії місто опинялося в ролі прикордоння між двома світами: західною та східною цивілізаціями, між прогресивною та руйнівною сутностями.

Речник Генштабу ЗСУ Андрій Ковальов вручає Євгену Суру книгу
«30 війн із Zаклятим ворогом».

Як і сьогодні, коли час по­ставив умову — невизначеність тотожна знищенню української нації — і змусив зробити дуже чіткий вибір, так і під час визвольної війни 1648—1654 років Конотоп був одним із тих форпостів, котрий показав силу духу й непереборне тяжіння до волі, ставши сотенним містечком спочатку Чернігівського, а потім Ніжинського полків.

А 1659 рік увійшов в історію України як знаменита Конотопська битва, коли під час облоги міста московськими військами чотирьохтисячний гарнізон захисників 70 днів тримав оборону від сил московських агресорів, які значно переважали, а далі — розгромив ворога завдяки підмозі військ під командуванням гетьмана Івана Виговського.

Упорядник книги, чернігівський історик-генеалог Олександр Тригуб у коментарі «УМ» зазначив:

— Дослідження генеалогічного дерева сьогоднішніх нащадків славних козацьких родів Конотопської сотні — це той фундамент, що дає розуміння себе й упевненість у власній унікальності. Завдяки цим дослідженням іще чіткіше прослідковуються історичні паралелі наших попередніх героїчних битв за незалежність від московитів із сьогоднішньою жорстокою війною. Я б відзначив такі ж самі звірства і знущання. Також одним із голов­них висновків роботи над цією книгою можна вважати те, що сьогодні на українських істориків покладено важливу і величезну відповідальність — занотовувати, запам’ятовувати всіх наших сучасних героїв. Бо максимум усього три покоління пам’ятають імена своїх мужніх предків — сподвижників свободи й незалежності.

Отже, ця книга розпочала новий етап дослідження українського козацтва. Адже козацький Конотоп, без сумніву, — одна з яскравих сторінок козаччини, України загалом. А на теренах Східної Європи Конотопська козацька республіка проіснувала 150 років.

Ідейним натхненником видання став Євген Сур. Він вважає, що, окрім історичної істини, подібні дослідження мають містити й відомості про економічне підґрунтя життя наших предків-козаків.

«Ревізія Конотопської сотні 30—40-х років ХVIII століття» — це зріз п’яти ревізій з описом минулого стану, з прізвищами козаків. Моя ідея полягає в поверненні гідності наших батьків. У вивченні способу їхнього життя. Ця книга — перша з чотирьох, котрі ми запланували випустити. Далі, вочевидь, будуть додатки до книг. Ми — нащадки славного та героїчного козацтва, тож маємо знати і пишатися своїм корінням та власною історією і усвідомлювати, що сьогоднішня готовність українців обстоювати дер­жаву формувалася і тут, у нашому козацькому Конотопі», — наголосив Євген Сур.

Присутній на презентації речник Генерального штабу ЗСУ, кандидат політичних наук Андрій Ковальов зазначив, що, коли знаєш історію свого роду, усвідомлюєш, ким були твої предки, розумієш мотивацію їхньої поведінки, тоді й складається правильний «український об’єктив».

«Тоді не виникає запитання і немає вагань: треба захищати свою землю чи ні? Треба миритися з кацапами чи ні? — каже Андрій Ковальов. — І хоч як би жорстко це звучало, але, якби не війна, ми не досягли б нашої української реконкісти. Ми не повернулися б до нашої українськості».

Перша книга ревізії козацької доби Конотопської сотні.

Так, занадто висока ціна за розслабленість влади через відсутність розумної державної політики патріотичного егоїзму в той час, коли на сході велись бойові дії, а загроза повномасштабного вторгнення зростала з кожним днем. Україна в стані війни жила так, ніби ніякої війни немає…

А тим часом, як зазначила під час обговорення книги секретар київської правозахисної організації імені Михайла Грушевського Зоя Шалівська, російська імперія ніколи не рахувалася з втратами, тому намагалась утілити будь-яку свою людиноненависницьку ідею.

Правозахисниця на основі згаданого дослідження розробила власний сценарій біографій окремих прізвищ і козацьких родоводів. Тобто книга про життя козаків конотопської сотні значно переважаючих — чимале поле для аналізу й нових знахідок у розрізі 300-літнього протистояння з московською ордою.

«Рашисти нас завжди заперечували, так само, як і зараз, тому виникає ще більша потреба писати, видавати й читати про наше героїчне минуле й сьогодення», — резюмувала пані Шалівська.

Конотоп став першим містом презентації цього видання. Далі, за словами генерального директора національного заповідника «Гетьманська столиця» Наталії Ребрової, книгу представлятимуть у Батурині, Сумах, Ніжині.