Уже майже тиждень в Україні стрімко розвивається конституційна криза: гучне рішення Конституційного Суду щодо скасування відповідальностi за незаконне збагачення фактично зруйнувало цілісність та ефективність антикорупційної системи, а також довіру до конституційної Феміди, яка мала б затято оберігати норми Основного закону.
До того ж рішення суддів КСУ, яким закидають особисті інтереси в цьому поданні нардепів від ОПЗЖ та групи «За майбутнє» (через незадекларовані самими ж служителями Феміди мільйони) поставило інші дві гілки влади — виконавчу (президент і уряд) та законодавчу (Верховну Раду) у патову ситуацію: коли неможливо вгамувати суддівський безмір, не порушивши Конституцію.
Але якщо не вгамувати, то наслідки не забаряться: на фінансову підтримку Євросоюзу можна не розраховувати, як і на збереження безвізового режиму для України.
Брюссель на шпагаті
Що тут скажеш, конституційна криза в Києві фактично посадила на шпагат по відношенню до України і керівні інституції ЄС з їхніми демократичними стандартами й антикорупційними критеріями.
З одного боку, офіційний Брюссель обурений рішенням КСУ, яке відкидає Україну на кілька років назад, бо нульова толерантність до корупції, за яку, власне, ЄС і винагороджував Київ «безвізом» та іншими «плюшками» весь цей час, фактично пішла в минуле.
З іншого — Рада Європи аж ніяк не схвалює ідею президента Володимира Зеленського розпустити Конституційний Суд і визнати його рішення щодо декларування «нікчемним» завдяки швидко поданому до Ради законопроєкту «Про відновлення суспільної довіри до конституційного судочинства».
Зокрема, днями голова Венеціанської комісії Джанні Букіккіо та президент організації Ради Європи з антиконституційного моніторингу GRECO Марін Мрчела підписали відкритого листа на ім’я голови Верховної Ради України Дмитра Разумкова, в якому закликають керівництво держави Україна не порушувати Конституцію, незважаючи ні на що.
Цієї ж позиції дотримується і парламентська опозиція в Україні: рішення КСУ ганебне, але й розпускати склад носіїв заплямованої суддівської мантії на Жилянській — зась, бо Конституція не наділяє президента такими повноваженнями.
Чи почув Зеленський, ні, не опозицію, а саме Брюссель? Вочевидь, що так але лише першу позицію: ймовірне заморожування фінансування і призупинення «безвізу» несе масштабні рейтингові втрати для Банкової та влади команди Зе на всіх щаблях загалом. Тим більше після «протверезіння» влади «слуг» на місцевих виборах. Тоді як під час неконституційного розпуску КСУ через Раду влада Зеленського сподівається якось «пропетляти». Тож не дивно, що нині представники виконавчої гілки влади на різних рівнях активно готують суспільство до того, що вибору просто немає, судді «загралися у небожителів» тощо.
Зеленський і чорти з політичного пекла
Сам президент минулої неділі більш ніж чітко послав сигнал і Заходу, і українському суспільству через соцмережі та публікації іноземним ЗМІ, що не відступить у намірі позбутися цього складу Конституційного Суду і повністю перезавантажити його.
Бо, на його думку, «демарш Конституційного Суду — це публічний прояв змови частини старих еліт і олігархів проти президента і проти країни». Ще й порівняв опонентів з числа носіїв мантій та олігархів, які їх підтримують, із чортами з політичного пекла.
«Ніяк інакше. Конкретно проти. Бо тільки слабкий президент і слабка держава — запорука збереження їхнього корупційного способу життя. Інакше вони не вміють. Як там кажуть — на Хелловін усі чорти з політичного пекла відкривають свої справжні обличчя. Так збiглося. Прізвища чортів ви прекрасно знаєте», — наголосив Зеленський.
На його думку, в даному випадку йдеться «зовсім не про Конституцію, верховенство права, законність», а, швидше, «про традиційну нашу брудну політику, коли своїм усе, а суспільству — злидні».
«Хіба ми не хочемо, щоб чиновники звітували перед суспільством? Чи щоб вони не нахабнішали все більше від безкарності? Чи щоб державний ресурс розподілявся справедливо, а не тільки для обраних олігархів? Ми, суспільство, вже неодноразово казали — так, хочемо нових відносин», — наголосив гарант Конституції.
І звісно ж, згадав «попередників», бо ж частина суддів КСУ призначалася ще до його каденції. Утім не варто забувати, що суд виніс рішення, розглянувши подання нардепів — не лише від ОПЗЖ на чолі з кумом Путіна Віктором Медведчуком, а й обранців від групи «За майбутнє», яку пов’язують із добрим знайомим самого глави держави — олігархом Ігорем Коломойським. Тож президенту варто було б робити закиди не на адресу попередників, а своїх партнерів.
Власне, поза сумнівом судді на Жилянській, у своєму особистому намірі убезпечити себе від розслідувань НАЗК, справді перейшли червоні лінії, відкрили скриню Пандори з масштабними наслідками: під загрозою не тільки «безвіз» i загалом відносини з Євросоюзом, а й стабільність української держави у середньостроковій перспективі.
Нагадаємо, що Конституційний Суд скасував кримінальну і взагалі будь-яку відповідальність за недостовірне декларування (стаття 366 ККУ) і практично повністю паралізував діяльність Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК). Причому рішення КС не лише закрило декларації — а й заблокувало майже всю ключову діяльність НАЗК, принагідно зірвавши майбутні кадрові зміни в уряді і навіть вступ на посаду переможців місцевих виборів.
І не дивно, що Україна має всі шанси стати першою державою, щодо якої ЄС застосує механізм призупинення безвізового режиму. На думку багатьох експертів, у ситуації з конституційною кризою сторони ще не перетнули точку неповернення.
