Трамп, Маск і Цукерберг у черзі за чеком

Світ стоїть на межі найбільшої кризи за останні 100 років. Війна затягується. Економіки руйнуються на очах. Світові еліти поступово блокують торгові ринки і ділять їх на «свої» та «чужі».

На світовий порядок денний знову вийшла близькосхідна війна, точніше — зруйнована Іраном американська кліматична установка та нове обговорення «файлів Епштейна».

Нагадаємо щодо останнього: мільйони оприлюднених документів, фото та відео (на початок 2026 року — понад 3 млн сторінок), що деталізують злочинну діяльність фінансиста Джеффрі Епштейна, який керував мережею сексуальної експлуатації неповнолітніх. У матеріалах фігурують світові політики, знаменитості, є згадки й про Україну. 

Отже, 30 січня 2026 року мін’юст США оприлюднив одну з найбільших партій документів: звіти ФБР, матеріали справи Гілейн Максвелл та обставини смерті Епштейна у в’язниці.

У документах та листах згадуються Дональд Трамп, Білл Клінтон, принц Ендрю та інші відомі особи. Нові матеріали містять подробиці звинувачень, пов’язаних із маєтком Трампа Мар-а-Лаго.

Також у файлах зафіксовано 72 згадки про Україну, включно з листуванням з імовірним залученням українських модельних агентств до вербування дівчат, а також згадки про політика Олександра Вілкула та другого президента України Леоніда Кучму.

Епштейн, який помер у камері в 2019 році, багато років займався торгівлею людьми, залучаючи неповнолітніх до приватного оточення під виглядом «асистенток». 

Розслідування триває, розкриваються деталі про коло спілкування та «клієнтів» Епштейна, що викликає значний резонанс у США та світі.

Кожна нова порція деталей викликає чергову хвилю обурення. 

Сьогодні увага акцентується на тому, що це перший випадок в історії людства, коли, за допомогою розшифрованих у файлах огидних явищ і пристрастей, Епштейн та ті сили, які ним керували, захоплювали й продовжують захоплювати держави через світові еліти. Це захоплення держав через проксі (посередник). Епштейн у даному випадку був довіреною особою.

І насправді суперглобалісти не потребують армій, завойовування держав військовою силою. А цілі держави та еліти, котрі керують своїми збройними силами, опиняються у підпорядкуванні цих наддержавних структур. Вони перестають служити власному народу, власним національним інтересам, своїй землі, а починають служити глобальному капіталу. Останній підкорює собі економіку цих країн, захоплює їхній мінеральний ресурс, людський капітал і диктує, як їм жити. І це все відслідковується у файлах Епштейна. І саме це набагато важливіше, ніж ті сороміцькі, моторошні фотографії та відео.

Тож вивчати ці файли потрібно в першу чергу саме з точки зору впливу порочного клубу Епштейна на світові еліти. І як саме за допомогою підпорядкованих собі еліт він захопив, завоював і підкорив увесь світ. 

Зв’язок Епштейна з кремлем стає усе очевиднішим з кожним новим оприлюдненням файлів. Скажімо, одна з найближчих помічниць Епштейна виявилась донькою російського чекіста. Випускниця московського державного інституту міжнародних відносин (МДІМВ) Світлана Пожидаєва провела понад 10 років у близькому оточенні Джефрі Епштейна. Вона жила за його рахунок, підбирала дівчат, допомагала в роботі. Її батько — потомствений чекіст, задіяний в іранських держпроєктах росії з 2018 року. Мати працювала над системами шифрування в управлінні справ президента росії та в «Лукойлі». 

Після смерті Епштейна Світлана Пожидаєва повернулась до росії, змінила прізвище, тепер вона — Плат, замінила паспорт і в 2020 році знову повернулась до США. Тут варто зазначити, що МДІМВ — це не просто престижний виш, це традиційний розсадник російської розвідки. 

Отже, Епштейн мав доступ до політиків, фінансистів, учених та військових з десятків країн. Компромат на таких людей — це не гроші, це влада. Саме те, що російська розвідка збирає десятиліттями. Тому зміна прізвища, новий паспорт, повторний в’їзд у США — не переляк жінки через скандал, а робота оперативника, котрий отримав нове завдання.  

А в оазі сценаристів — свої ігри. Щоправда, нам показують лише вершини айсбергів. 

Хто насправді стоїть за найгучнішими рішеннями Трампа? 

Ізраїльтянка Міріам Адельсон — жінка, чий капітал у 30 мільярдів доларів перетворив її на головну архітекторку американської політики. Вона не просто спонсор Дональда Трампа, вона також виставляє йому рахунки за конкретні дії, що змінюють карту світу. 

Чимало не розуміють масштабів цього дійства. Увесь світ десятиліттями боявся визнати Єрусалим столицею Ізраїлю, аби не викликати нову велику війну. Трамп зробив це одним розчерком пера. Ціна питання — чек на 100 млн доларів сім’ї Адельсон. 

Світова спільнота роками стверджувала, що Голанські висоти — це чужа територія. Трамп просто взяв маркер і перекреслив карту, визнавши їх ізраїльськими. І в нинішньому, 2026-му, році угода щодо цього входить у фінальну стадію. 

Міріам лобіює повне приєднання Західного берега. Якщо Трамп підпише, це стане кінцем старого світового порядку. Але, найцікавіше, це не просто боротьба за території, а боротьба за контроль над майбутнім. 

Ті, хто сьогодні інвестують сотні мільйонів у політиків, завтра будуть керувати світом через нейромережі та глобальні цифрові системи. 

Ось ми й до цифрової теми підійшли більш конкретно. 

Гадаєте, найвпливовіші люди в світі — Ілон Маск та Марк Цукерберг? Насправді є людина, до котрої вони самі стоять у черзі за чеком. І забудьте про нещодавній бій між Ілоном Маском та Марком Цукербергом у клітці на боксерському рингу, — справжня боротьба за технології ведеться за зачиненими дверями в Абу-Дабі. Там мешкає людина, котрої майже немає в медіа, — шейх Тахнун бін Зайд. Його немає у списках найбільших багатіїв світу Forbs, але він контролює активи приблизно на півтора трильйона доларів. Для порівняння, це приблизно п’ять статків Ілона Маска. І доки Кремнієва долина роками сперечається про етику штучного інтелекту, цей шейх чинить простіше, він скуповує ШІ оптом. Його кампанія G42 уже співпрацює з «Майкрософтом». А творець чату ДжіПіТі (ChatGPT), який знає відповіді майже на всі ваші запитання, Сем Альтман, особисто прилітав до нього просити величезні суми на виробництво чипів. 

Чому найбільші технологічні гіганти так уважно дивляться у бік Абу-Дабі? Тому що Тахнун зрозумів раніше за багатьох інших: нові дані, алгоритми та нейромережі оцінюються дорожче, ніж нафта. 

Але й він має своїх контролерів, котрих прийнято називати глобалістами. І не варто заперечувати сили, що через інерцію не підвладні вашому розуму, котрі мають колосальний вплив на землі — від війн до погоди.

Скажімо, зараз, окрім війни, на Близькому Сході проходили аномальні для цієї зони зливи й паводки. Питання — чому небо над Близьким Сходом прорвало саме зараз? Відповідь — не в підручниках з природознавства, а у зведеннях військових операцій. Іран завдав точкових ударів по метеорологічних центрах у країнах Перської затоки. Як тільки ці вузли керування були виведені з ладу — штучний бар’єр обвалився, і на регіон, котрий страждав від катастрофічних посух останні 25-30 років, полилась живильна волога. Сюди входять Ірак, Іран, Ліван, Сирія, Туреччина тощо. Так, вони тонуть у зливах, але на наших очах відбувається їхнє географічне воскресіння. 

І список з мінімум семи ожилих об’єктів, котрі роками вважались мертвими, підтверджує масштаб змін. Ріки — Тигр і Євфрат, пересохлі озера Ірану, незважаючи на невтішні прогнози гідрологів, наповнились водою і майже повернули свої береги. Це стало можливим після припинення так званої крадіжки небес. Цей термін описує цинічну технологію, що її інші країни Близького Сходу й не лише відточували з 90-х років минулого століття. Суть проста. Про неї вже писала «УМ»: за допомогою потужних іонізаторів та хімічного засіву вологі повітряні маси буквально перехоплювались на підльоті. Це був високотехнологічний грабунок планетарного масштабу. І як тільки іранські ракети обнулили пункти керування погодою, природні вітри повернули воду тим, у кого крали її десятиліттями. Кліматичне рабство впало. Тому про які випадкові циклони може йтися? 

Інформацію про кліматичні установки завжди називали теорією змови. Але коли про це заявляють посольства, визнаючи сам факт існування цих установок, то маска під назвою «теорія змови» спадає сама собою. 

Отже, кліматичну установку з регулювання клімату підключили в цьому регіоні після 1970 року. І почались засухи в зоні, котра раніше була придатна для сільського господарства. 

А щоб не викликати особливих підозр — підключили систему регулювання та тимчасового відключення. Послабили вплив — прийшли дощі, посилили — повернулась посуха. Керована нестабільність вигідніша, ніж повний колапс. 

Отже, після знищення Іраном однієї з установок кліматичної зброї на рівні циркуляції вода в цей регіон повертається, але не м’яко. 

Зливи в Ірані, Іраку, Лівані та інших країнах виглядають, як прорив греблі, котру утримували роками. Хоча люди й радіють цьому потужному потоку води. А далі пішла ланцюгова реакція по півкулі. Адже погода — це не локальна історія, а ціла загальна мережа. Тож хвилі по півкулі пішли чималі: зрушення будівельних перетинів, перекос температури, аномалії опадів по всій планеті, урагани там, де зазвичай їх не буває; різкі перепади температури — то сніг, то спека. Природа стала дикою та неконтрольованою. Звісно, вона заспокоїться, коли випустить пару. Природа повертає собі управління, хоча й грубо. 

Об’єкт регулювання кліматом — це не просто установка із засівання хмар. Це частина широкої величезної системи, що пов’язана з іоносферою, резонансами атмосфери, з управліннями потоками енергії. Його знищення — удар по всій мережі. 

США десятиліттями утримували сценарій, де має бути сухо, а де — волого, кого затопити, кого позбавити врожаю, да має бути тепло, а де холодно, — все заради регулювання економіки. 

Кліматичні установки — інструмент тиску. Якщо в країни немає води, вона стає залежною і більш договороздатною. 

Отже, доки інші сперечаються про заголовки, закулісні гравці проєктують реальність, у котрій нам випадає жити. Світ змінюється швидше, ніж ми встигаємо це усвідомити. Але, на щастя, не все йде за планом глобальних сценаристів.