Монобільшість, та не та: чи грядуть в Україні дочасні парламентські вибори

18.03.2020

Зміною уряду справа може не обмежитися. Можливо, все тільки починається.
 
 
Політичні експерти в перезапуску Кабінету Міністрів вбачають ознаки майбутньої політичної кризи в Україні.
 
 
Далі може бути розпуск парламенту та, відповідно, дочасні вибори до Верховної Ради. 

Переписати провину на парламент

Допоки країна перебуватиме в різних суспільних обмеженнях через коронавірус, ніхто мітингами й протестами не гальмуватиме й не заважатиме пришвидшенню прийняття різних необхідних для влади законів.
 
Навіть якщо до 4 квітня Рада працюватиме в комітетах і, за словами спікера Дмитра Разумкова, збиратиметься лише на надзвичайне засідання з причин епідеміологічної ситуації в країні.
 
Однак питання ринку землі, без зайвих пересторог, — флагман серед турборішень, тому чимало змін можуть у тих же комітетах провести, скажімо, відмовитись від більшості поправок, котрі тепер треба буде розглядати ледь не до травня, бо їх залишилось близько 3 тисяч, а розглянуто понад 1,5 тисячi. 
 
Отже, зсередини план iз розвитку подальшої ситуації в країні проглядається так: народу — вибори, землю (услід за всім) — мільярдерам. Вибори, мається на увазі, не лише до місцевих органів влади, що мають відбутись у жовтні цього року, а й до парламенту.
 
Ну якось потрібно буде потім гасити праведний гнів патріотів через дозвіл продажу землі й «переписати» вину на парламент. Насправді ж олігархи з усіх таборів давно вже сіли й подерибанили країну — фінансово й політично. Тепер утримання стабілізації в країні, що називається регулюванням вуличних виступів, мітингів і протестів, насправді означатиме те, як вони мирно ділитимуть владу й гроші. 
 
А тим часом мавр, тобто нинішній парламент, зробивши свою «земельну» справу, може піти, а в «слуг» з’явиться нагода покращити свої партійні справи й перезавантажити фракцію, в котрій посилюється броунівський рух і котра не виглядає вже такою монолітною, як цього хотілося б авторам проєкту: «Зеленський — Голобородько (прости Господи) — президент України».
 
Голосування за відставку генпрокурора Руслана Рябошапки показало виворіт владно-парламентського мундиру «слуг» — він тріщить по швах, за чим укотре вбачається явний розкол монофракції.
 
А це, окрім усього, означає, що з самого початку коаліція, хоч і моно-, але не була надійно збита й упакована взаємними гарантіями. Звісно, йдеться про гарантії, необхідні для зміцнення і розвитку держави, а не забезпечення особистих «хотілок» ляльководів. Чи буде актуалізована тема дострокових парламентських виборів просто страшилкою для розкольників? Можливо, але недовго.
 
За умови створення в лавах СН постійних конфліктів перевибори стануть необхідністю, а тому будуть активно педалюватись зростаючим погано завуальованим проросійським впливом у середовищі влади.
 
Водночас виникне потреба скинути баласт розчарованих у Зеленському наївних патріотів, котрі чомусь повірили йому й подалися в депутати саме в обоймі «слуг». І не виняток, що після ймовірних наступних дочасних виборів до Верховної Ради лави «слуг народу» змішаються та суттєво підкріпляться їхніми істинними сателітами (за духом) — «Опозиційною платформою — За життя!». 

Посилити президентський вплив: іменем народу 

Позаяк мета перезавантаження Кабінету Міністрів України була не в обміні «шило на мило», а у відновленні — «відігруванні» назад повномасштабних президентських повноважень. І хто б там руками не розмахував — пусте, мовляв, жоден парламент сук під собою не зрубає, — це не матиме значення. Бо хто ж його, парламент, запитає? Тим більше в умовах імовірно нової монобільшості. А якщо ні, то Володимир Олександрович так у смак «кровопролиття» ввійшов і так воно йому сподобалось, — істиною бути в останній інстанції іменем народу, що він сам усе імплементує. Указом. 
І що означатиме — не можна, незаконно, неконституційно? А якщо дуже хочеться? Якщо дуже треба? І те, що батьки (януковичеві) «недобудували», ми «доспіваємо» й «докварталимо». І все це під контролем і прикриттям шефа канцелярії. 

Сподобатись без самоката 

А тим часом iз перших акордів гри на кабмінівському баяні звучать очевидні наслідки кадрових перетасовок. По-перше — відкликання урядом Шмигаля 82 законопроєктів і восьми проєктів постанов, внесених Кабміном Гончарука, серед яких — критикований опозицією закон «Про працю» і ахіллесова п’ята Ігоря Коломойського — законопроєкт, що забороняє колишнім власникам повертати свої банки — прийняття цього документа є однією з чільних вимог МВФ.
 
Відкликання цих законопроєктів може свідчити про кілька популістичних моментів: по-перше, Кабмін Шмигаля починає свою роботу з перегляду законодавчих пропозицій попередників — це спроба сподобатися як опозиції, так і олігархам; по-друге, швидкі реформи можуть бути поставлені на паузу. Чи понизить це рейтинг влади?
 
Чи, в принципі, у харизми Зеленського ще є певний запас впливу для особливо вразливого й чутливого до екранної гри українського виборця, на чому і їхатимуть далі, — проєкцію накреслять вибори до місцевих рад. Ну все-таки, як у влади все лягає в канву, бо добре відпрацьовано й зрежисовано. Цього в послідовників КДБ поки що не відібрати. Хоча з часом воно все само розвалиться.
 
Тому, схоже, Кабмін Шмигаля взявся виконувати завдання-мінімум — створення ілюзії покращення на тлі погіршення, винуватцем котрого зробили презентабельних і далеких від уміння справлятись із проблемами та викликами української дійсності «соросят». І все направлено на посилення політичної кризи в Україні. 

Дочасний парламент — весна 2021? 

Зрозуміло, за цим усім стоїть «сірий кардинал» з офісу президента. Наразі йому вдалося на певний час утихомирити суспільні пристрасті довкола кадрової політики «слуг», яка не витримувала жодної критики.
 
Хоча збій уже пішов iз перших днів, перших заяв нових урядовців, що не додає оптимізму режисерам кадрових перестановок у Каб­міні. І вочевидь, для влади випробування коронавірусом проходить важче, ніж для пересічних українців. Бо чого лише варте висловлювання на погоджувальній раді нового міністра охорони здоров’я, що «всі пенсіонери помруть» від коронавірусу?
 
Якщо так далі піде, то для боротьби з «соросятами» (й усіма, хто з ними) супутникам із орбіти Коломойського у союзі з медіа-пулом Медведчука, депутатам з ОПЗЖ, анонімним Телеграм-каналам та іншим шаріям особливо старатись не потрібно буде.
 
Проте, ймовірно, вдруге провернути справу із заміною «шила на мило» без суттєвих рейтингових втрат для президента не вийде. А тому це ще одна причина, аби шукати інших винних, через це в зоні ризику може опинитися парламент. 
 
І навіть якщо зважити на те, що тема дочасного розпуску Верховної Ради спричинена низкою вибухових скандалів із монобільшовиками, після Нового року ніби затихла, наразі сил, які штовхатимуть провладну фракцію до розколу, вистачає. З одного боку, ці сили не зацікавлені хоча б у наближенні ЗЕкандидатів на місцевих виборах до минулорічного результату, а з іншого — їхній інтерес значно більший — дочасні вибори парламенту навесні 2021 року. Скажімо, про це чітко артикулюють в ОПЗЖ. 

Мавр Ради зробить справу й піде 

Але зараз монобільшість іще потрібна архітекторам повзучого повернення України до статусу країни, що втрачає державність. Адже ця Рада не виконала призначення, яке вони для неї обрали. Спочатку вона має повісити на свою шию тягар відповідальності перед сучасниками й наступними поколіннями — закон про обіг землі.
 
Далі мусить прийняти закон про референдум, його вже винесли на громадське обговорення; підтримати зміни до Конституції щодо децентралізації, які посилять президента; погодитись на місцеві вибори в ОРДЛО і підтримати кілька законів, пов’язаних із так званою «реінтеграцією» Донбасу. Відверто кажучи, це виглядає як підготовка законодавчої бази для сил реваншу.
 
Щоправда, є ледь жевріюче сподівання, що більшість у нашій країні, усвідомивши свою попередню помилку, посипаючи голови попелом, усе ж не віддасть свої безцінні голоси за тих, хто генетично застряг у середньовіччі, й тут вік за паспортом не має значення.