У київському клубі Atlas український гурт Kozak System презентував міні-альбом «Не моя». Прем’єра однойменної пісні відбулася влітку, потім хлопці презентували на неї кліп — експериментальне lyric video.
Міні-альбом, або як ще його називають EP, містить 5 композицій, окрім заголовної і її реміксів, ще пісні «Баста» і «Сніг».
Заголовну пісню на слова Василя Симоненка «Не моя» написав гітарист гурту Олександр Дем’яненко ще кілька років тому.
За словами музиканта, його надихнула геніальнiсть поета-шістдесятника. Проте тоді пісню поклав у шухляду — до слушного моменту.
Цьогоріч він і настав. Випадково знайшовши її серед записів, гурт вирішив відродити композицію.
Проте у вірші був лише один куплет, а для пісні потрібно було дописати ще щонайменше один.
Знайти людину, що наважилася б поставити своє прізвище як співавтор поруч геніального Василя Симоненка, виявилося складно.
Зрештою погодився Сашко Положинський, що вже не раз співпрацював із «козаками» як автор текстів.
За словами Положинського, він не дописував пісні, а сприймав створення ще одного куплета як спільний проект із поетом-шістдесятником.
Насправді велика подяка Kozak System за Василя Симоненка, бо ж навряд чи багато з тих, хто нині співає пісню напам’ять, знав про цей твір геніального українця.
Поява пісні у репертуарі Kozak System на вірші українського класика не дивує.
Гурт за понад чотири роки свого існування вже привчив шанувальників не лише до якісної музики, а й до якісних текстів — він змушує українського слухача думати.
І йдеться не лише про вірші популярних сучасних поетів Іздрика, Сергія Жадана, Дмитра Лазуткіна.
У спільному з Тарасом Чубаєм альбомі «Пісні самонаведення» є композиції на вірші Анатоля Свидницького та Богдана-Ігоря Антонича.
Поетів не особливо цитованих, навіть більше, багато кому, можливо, й невідомих. Є пісні Тараса Шевченка.
А ще — багато народних, які їм вдається виконувати по-особливому — сучасно і водночас не втрачаючи неповторного українського колориту.
Нині, на київському концерті, на сцені разом із Kozak System заспівала кримськотатарська співачка Ельвіра Сарихаліл.
Разом вони виконали пісню «Битим склом», її було написано ще до подій у Криму, але так сталося, що композиція виявилася пророчою.
Тепер її виконують не лише на спомин про події 1944 року, коли було депортовано кримських татар, а й нещодавніх подій — року 2014.
Текст, що його співає Сарихаліл, — це текст гімну кримськотатарського народу на слова Номана Челебіджіхана. Тож цей дует звучав особливо щемко. А ще — дуже щиро. Зрештою, як усе, що робить Kozak System.
Прозвучав, як справжній плач по воїнах, що загинули у війні з Росією, «Реквієм» на вірші Дмитра Лазуткіна.
І слухати його байдуже було неможливо, бо ж плач чоловічий. Так само щирим видалося і те, що гурт запросив на концерт ветеранів АТО.
До речі, музиканти часто їздять на схід та активно допомагають як волонтери.
Повна зала, шалена підтримка, неймовірна енергетика. Кожну пісню глядачі підхоплювали — «Шабля», «Маланка», «Сни ранньої весни», «Живи і люби», «Така спокуслива»...
По-особливому зал сприймав гостросатиричний «Маніфест», як-то кажуть, із цієї пісні слів не викинеш, і в ній гурт висловив те, що допекло не одному українцеві. Здається, Іван Леньо спеціально забув слова композиції «Сніг», щоб дати можливість поспівати залі.
...Із поваги до шанувальників концерт розпочали заявленого часу, на жаль, так само заявленого часу і завершили. А хотілося трошечки більше на біс. Чекатимемо наступного разу!
