Не художник, а вулкан

Бурхливі виверження олійної фарби всіх кольорів на довірливо-чистiй поверхні полотна не залишають навіть тіні сумнівів у щирості львів’янина Михайла Демцю: адже його живопис — це «вибухові» хвилі, застиглі у вигляді найяскравіших пейзажів і портретів.

На виставці «Вулкани і меди» у столичній галереї AVS-art, що на вулиці Воздвиженській, 10-Б, показана ретроспектива унікальної добірки полотен, створених протягом 2000—2010-х років. Організатори стверджують, що ці роботи просто зобов’язані стати для глядача справжнім сюрпризом, адже раніше їх ніколи не експонували. Пінне узбережжя французької Бретані й зимові снігові карпатські гори, набережна Сени і затишна затока з білими катерами, найпривабливіші куточки, розкидані по всьому континенту, відтепер відкриті глядачам крізь «кольорову» призму українського майстра.

Художник дуже багато подорожує по Європі: Польщі, Бельгії, Франції, Іспанії та Німеччинi з метою колекціонування калейдоскопа неповторних і екзотичних вражень. Усі пам’ятки краси і принади своїх подорожей, а також «цікаві типажі» Демцю творчо осмислює і створює нові полотна. Характерно, що художник дотримується одного формату і вже знайденої і неодноразово випробуваної гами палітри. Його роботи дуже музичні — зі своїм характером і динамікою, завжди націлені на те, щоб відобразити сам стан певної події: тому настрій для Демцю завжди першорядний, а деталі та вірність хронології — необов’язкові.

«Гуцул з файкою», «Господар Карпат» і горбисті пейзажі Західної України — особлива тема в живопису майстра, він часто до неї повертається і, очевидно, ніколи її не вичерпає. Експресія Михайла Демцю знаходить у карпатському фольклорі благодатний ґрунт. Художник упевнений: для того щоб поділитися з глядачем усім, що його переповнює, недостатньо простої констатації фактів у нудному академічному викладі. Той вулкан, який спить в авторі картин, має вивергнутися на глядачів потужно, яскраво і щиро. А інакше цей вогонь вражень та емоцій — не справжнiй Демцю! І глядач відразу приймає цей живопис як частину зрозумілого і близького світу: сонця, вина, спілкування... і відразу довіряється цим враженням, як своїм власним.

Михайло Демцю народився в 1953 роцi в селі Круковець на Львівщині, закінчив Львівське училище прикладного мистецтва ім. Івана Труша (1980). Свою виставкову діяльність він почав у 1984 році, потiм вступив до Національної спілки художників України. Заслужений діяч мистецтв України (2003), народний художник України (2010). Творчість міцно увійшла в його життя вже після армії, коли він вивчав техніку роботи аквареллю. У цей період з-під його пензля виходять перші ніжні пейзажі та сцени з життя гуцулів.

«Я не хотів так просто перемальовувати їх сорочки та одяг, — каже художник, — потрібно було знайти загальний колір і світло... І я зрозумів, що краще нехай це буде світло свічки, і освітлення інтер’єрів, і тих білих сорочок, які стають червоними». Майстер прагнув гострої виразності, шукав максимальну повноту її відображення, і через цей творчий «хід» прийшов до експресіонізму.

Сьогоднi його твори є у державних і приватних колекціях Німеччини, Австрії, Бельгії, Франції та ін. А львівські та київські музеї й галереї достатньо часто організовують виставки художника — сам він охоче погоджується не тільки на персональні, а й на групові проекти. Виставка в AVS-art — привід для киян прийти на зустріч з українським експресіоністом: прогулюючись перед полотнами львівського маестро, глядач разом із ним п’є міцне червоне вино і заворожено слухає мелодії, що ллються з зображень віолончеліста і скрипальки.

P.S. Виставка діє до 6 вересня, вхід вільний. Галерея працює щодня, окрім неділі та понеділка.