Після перших арештів, які мали місце ще на початку грудня, випало прочитати один розпачливий «статус» у «Фейсбуці». Його авторка повернулася з судового засідання, де обирали запобіжний захід для затриманих. Писала під враженням нечисельності групи підтримки під судом і майже повної відсутності преси: «Якщо ви йдете на Майдан захищати революцію, пам`ятайте — коли вас арештують, революція вас не захистить».
Черкаський Хрещатик дуже відрізняється від київського. Неподалік розташовано адмінбудівлі влади, біля яких розгорталися криваві події.
Удруге за останні п’ять днів влада застосувала силу. Спершу — в четвер увечері, коли протестувальники захопили будівлю облдержадміністрації.
Суботня мирна хода харківських євромайданівців центральною частиною міста ледве не закінчилася кровопролиттям. Як тільки активісти здолали половину шляху (від пам’ятника Воїну–визволителю дійшли до пам’ятника Шевченку), на них напав загін молодиків спортивної статури з георгіївськими стрічками на грудях.
Антивладні повстання в регіонах почалися ще в четвер — майже синхронно у Львові, Рівному, Луцьку. І відразу за ними — Тернопіль, Івано–Франківськ. Наступного дня — Хмельницький, Чернівці. Спроб відбити у повстанців облдержадміністрації силовики не чинили.
На відміну від багатьох інших областей, у п’ятницю в Сумах цілком мирно закінчилася сесія обласної ради, яку пікетували тисячі сумчан. І опозиційні депутати, і владика УПЦ Київського патріархату Мефодій, і громадськість у залі закликали провладних депутатів «не кидати сірника у такій вибухонебезпечній ситуації».
Спроби блокувати облдержадміністрацію були ще в п’ятницю. Місцеві євромайданівці від цього відмежувалися, а їхній координатор Віктор Романенко і взагалі назвав ініціаторів такої акції провокаторами.
Згідно з офіційним сайтом Верховної Ради, тематика сьогоднішньої позачергової сесії — це відставка уряду та перегляд законів, прийнятих парламентом 16 січня. Саме парламент може стати ключем для виходу з полiтичної кризи.
26 січня Михайлові Жизневському виповнилося б 26 років. Хлопець хотів відзначити його на Майдані, планував запросити друзів. Натомість тисячі киян прийшли провести Михайла в останню путь на батьківщину — в Білорусь, де у вівторок у селі під Гомелем батьки ховатимуть героя.
Церемонія прощання з Юрієм Вербицьким відбувалася в одній з найбільших церков Львова — храмі Різдва Пресвятої Богородиці. Люди не вміщалися в храмі, і юрба заповнила все подвір’я. На похорон прийшли близько п’яти тисяч львів’ян. Після прощання у церкві жалобна процесія рушила до Личаківського кладовища.
Події минулих вихідних засвідчують, що силові відомства, i перш за все МВС, окрім стримування євромайданівців під час вуличних протистоянь, воліють вести ще й інформаційну війну. Так, минулої суботи МВС звинуватило самооборону Майдану в нападі та затриманні трьох співробітників міліції (одного з них нібито вдарили ножем).
Українські соціальні мережі залишаються простором свободи і в останні дні народили черговий жарт: «У будь–якій незрозумілій ситуації розширюй територію Майдану».
Хоч би з якими пропозиціями Віктор Янукович виходив на «переговори» з опозицією, головний президентський «месидж» Майдану вже надіслано. І прозвучав він як офіційне оголошення війни: своїм указом від 24 січня глава держави призначив головою президентської адміністрації Андрія Клюєва.
Народне повстання. Складно назвати інакше той процес, що відбувається останні п’ять днів не на київському Майдані, а в регіонах, фактично по всій Україні. Львів, Рівне, Луцьк, Тернопіль, Івано–Франківськ — тут беруть штурмом облдержадміністрації ще в четвер.
Сходи до Українського дому вичищені, наче у палаці Президента. Те, що будівлю в ніч на неділю захопили мітингувальники, видають тільки мішки зі снігом, якими забарикадували вхідні двері та розбиті вікна. Парадні розділено на дві частини тими ж мішками.
Те страшне відео, оприлюднене в інтернеті минулого четверга, переглянули вже понад 2,5 мільйона людей. «Беркутівці» та бійці Внутрішніх військ на своїх позиціях перед урядовим кварталом збиткуються над роздягнутим догола чоловіком. Полоненого протестувальника на снігу й лютому морозі примушують кричати гасла, позувати для фотографій із дрючком у руках, стискають його за шию, поранену гумовими кулями, б’ють руками й ногами і, зрештою, відправляють у міліцейський автобус.
