Традиції святкування Великодня: паски, крашанки, писанки, мальованки
Усе це є частиною нашої української культури – тієї культури, яку ворог так ретельно нині намагається знищити, понівечити, сплюндрувати. >>
Виставка в НХМУ триватиме до 1 грудня.
Одеські художники–авангардисти, які творили сто років тому, заслуговують на окремий параграф в історії вітчизняного мистецтва. Як зауважує директор Національного художнього музею Марія Задорожна, «без одеського «Товариства незалежних» уявлення про культурне життя України початку ХХ століття було неповним». Але цілком можливо, що про творчість учасників цього «Товариства» ми б так і не дізналися, якби не громадський діяч Яків Перемен, який свого часу вирішив зібрати колекцію цих творів. На початку минулого століття він вивіз 86 полотен до Ізраїлю. А «всього лише» через майже сто років збірка була знову презентована у Києві. Протягом місяця виставка «Товариства незалежних» експонуватиметься в Національному художньому музеї.
Шлях полотен до України був непростим. Кілька років тому на аукціоні «Сотбіс» збірку з 86 творів живопису та графіки за два мільйони доларів викупив київський фонд «Український авангард». Її вже показували у Нью–Йорку, після Києва на «Товариство незалежних» чекають Москва, Відень, Берлін, Лондон, Париж... У подальшому, переконаний співзасновник фонду Олександр Сусленський, ця збірка повинна оселитися в якомусь солідному музеї. Бажано — в постійній експозиції, а не в запасниках. Дробити її на окремі картини неприпустимо. За словами пана Сусленського, принципова позиція фонду — донести світу безпрецедентність колекції, яка була втрачена для світу. (Попередні власники збірки розповідають, що полотна доводилося збирати ледь не на смітниках...)
В експозиції — твори театрального художника Олександра Зейліковича («Квіти», «Пейзаж iз човном», «На пляжі»...), портретиста й графіка Самуїла Соломонського, який народився у Катеринославі і загинув в Освенцімі, живописця і педагога Амшея Марковича — за наказом Луначарського його делегували до Парижа, де він читав лекції про радянське мистецтво, — Теофіла Борисовича, Амшея Нюренберга, Ісаака Маліка...
До речі, після презентації у Нью–Йорку критики відзначали, що ламані лінії на полотнах відображають те, як ламалися устої та уявлення в часи, коли творили ці художники, а цю виставку назвали «Реквіємом колекціонеру». Олександр Сусленський дуже сподівається, що в Одесі найближчим часом з’явиться пам’ятник Якову Перемену. Якщо не пам’ятник — то принаймні меморіальна дошка.
Усе це є частиною нашої української культури – тієї культури, яку ворог так ретельно нині намагається знищити, понівечити, сплюндрувати. >>
У Києві на станції метро «Звіринецька» в ніч з 1 на 2 травня з колійних стін демонтували стару назву «Дружби народів» та встановили два з чотирьох необхідних комплектів нової назви. >>
У Києві у вівторок, 30 квітня, стартував Фестиваль української писанки. На ньому було зафіксовано світовий рекорд із наймасовішого розпису майстрами з різних регіонів України. >>
МУР — це молодий музичний проєкт, що в своїх треках висвітлює одну з найболючіших трагедій українського народу XX століття — «Розстріляне відродження». >>
Композитори Ілля Разумейко та Роман Григорів, які створюють разом сучасні опери, а за одну з них навіть отримали Шевченківську премію, — 10 травня у Києві представлять свій новий твір Gaia-24. >>
Міжнародний літературний конкурс «Коронація слова» оголосив переможців відзнаки «Золоті письменники України» під час фестивалю «Книжкова країна». >>