Невидимі рани і кохання

В одинадцяти містах за участі творчої команди з кінця квітня показали психологічну драму «Втомлені» у межах промотуру: Тернопіль, Івано-Франківськ, Львів, Рівне, Дніпро, Запоріжжя, Черкаси. Загалом минулого тижня стартував загальноукраїнський прокат режисерського дебюту Юрія Дуная. Авторка сценарію Соломія Томащук, оператор-постановник Володимир Іванов. Суть фільму творці сформулювали у двох реченнях: «На війні найстрашніше — не загинути. Найстрашніше — зустріти того, кого боїшся втратити».

За сюжетом, Люба (Валерія Ходос) та Андрій (Дмитро Сова) — ветерани, які намагаються подолати травми війни та знайти підтримку одне в одному. Почуття дають їм надію, проте власні воєнний досвід і страхи стають серйозним випробуванням для взаєморозуміння і стосунків. У стрічці глядачі спостерігають за тим, як після бойо­вих буднів і посттравматичного синдрому є шанс на внутрішнє зцілення та повернення віри в людей і самоусвідомлення своєї потрібності світу. 

Це історія про невидимі рани бійців, про які переважно мовчать. А коли вони переповнюють — можуть стати причиною самогубств чи неконтрольованого вживання спиртного, яке може призвести до фатальних наслідків. Важливою для відновлення є сила любові, проте не варто її переоцінювати і пришвидшувати припинення спілкування з реабілітологами та психологами. Це може зруйнувати омріяне щастя. 

«Втомлені»: захисники і захисниці у реабілітаційному центрі.

 

У фільмі також зіграли Ірма Вітовська, Дарія Творонович, Олена Узлюк, Олександр Мавріц, Олександр Соколов, Дарина Легейда, Сергій Лузановський, Маргарита Гура, Пилип Іллєнко та інші. Серед пацієнтів реабілітаційного центру у стрічці глядачі бачать ветерана Олега Симороза, який після складного поранення пересувається на кріслі колісному, — активіста, правозахисника, популярного блогера, який зіграв, власне, самого себе. Присутня ненормативна лексика — і це виглядає правдиво.

«Я хочу запросити глядача відкритися цій історії — історії кохання в наших реаліях. Серце, відкрите до травми іншої людини, особливо ветерана, — це основа здорового суспільства. Суспільства, яке бачить, цінує і дбайливо ставиться до тих, хто пережив найстрашніше. Без цього ми не зможемо створити для них гідні умови життя. Тому просто побудьте з нами ці півтори години. І, можливо, винесіть із собою більше чутливості до людей поруч. Бо хтось із них може проживати свою війну наодинці», — говорить акторка Валерія Ходос.

Продюсер фільму «Втомлені» Пилип Іллєнко на показі в кінотеатрі «Жовтень» у Києві розповів, що військові запрошують подивитися це кіно цивільних, щоб зрозуміти, про що не говорять ветерани і як проживають свій воєнний досвід. Додав, що дехто за кордоном, в оргкомітетах фестивалів, сприймає стрічку як пропаганду. Насправді дивує така позиція, бо, скажімо, заподіяти собі смерть після знущань і зґвалтувань російськими солдатами — це правда про воєнні злочини нападників з рф. І в художньому фільмі вона шокує, проте подана дуже делікатно.

 

«Втомлені» — не динамічне кіно. Ніби уповільнені кадри для глядачів дають можливість трохи оговтатися від оприявнення, а отже розуміння елементарних «дрібниць» із життя тих, хто був на передовій, коли вони знову повертаються у тилові умови. Виявляється, що після багатьох діб у бліндажах треба особливі умови, щоб захотіти знову лягати у ліжко, а не спати на підлозі. Неначе всі знають про дію звуків петард на тих, хто постійно чув вибухи гранат, втрачав через них побратимів та отримував поранення. Однак коли бачиш художні кадри миттєвої реакції виконавця ролі і тремтіння, яке не піддається контролю, — це заганяє на рівень підсвідомості розуміння глибини травм військовослужбовців у реальному житті у воєнний час.

Фільм «Втомлені», який створений ТОВ «Іллєнко Фільм Продакшенс» за підтримки Державного агентства з питань кіно України, восени минулого року отримав гран-прі Київського міжнародного кінофестивалю «Молодість». Нещодавно взяв участь у Данії в конкурсній програмі Annual Aarhus Film Festival — міжнародного фестивалю незалежного кіно, який фокусується на авторському ігровому та документальному кіно з усього світу. Стрічку вже показували у Канаді.