Піксель на балконах у Венеції

У межах однієї з найпомітніших мистецьких подій — Венеційської бієнале, цьогоріч 61-шої, українці намагаються багатьма голосами і в різний спосіб нагадати про повномасштабну війну росії проти нашої незалежної держави. Активність спровокувало рішення дозволити росії після чотирирічної перерви через війну проти України відкрити свій павільйон, про що стало відомо у перші дні березня. Відтоді було багато протестних офіційних і громадських заяв — і врешті-решт павільйон країни-агресорки  діє, проте закритий для публіки.

Офіційне відкриття 61-ї Венеційської бієнале для всіх відбулося 9 травня. Кілька днів до цього проходили передпокази проєктів та павільйонів учасників основної та офіційної паралельної програми La Biennale di Venezia.

Національний павільйон України на Венеційській бієнале–2026 представляє виставку «Гарантії безпеки» Жанни Кадирової за кураторства Ксенії Малих та Леоніда Марущака. Проєкт нагадує про невиконані обіцянки, повіривши яким, Україна віддала свій ядерний арсенал у 1996 році. Це сталося після підписання Будапештського меморандуму двома роками раніше. Напередодні відкриття мистецької експозиції у Венеції міжнародні партнери — Польща, Литва, Латвія, Естонія, Молдова, Іспанія, Швеція, Франція, Данія, Нідерланди, Бельгія, Чорногорія, Хорватія, Австрія — виступили зі спільною заявою на підтримку України та наголосили на необхідності консолідованої позиції щодо російської агресії та злочинів проти української культури.

У центрі проєкту Українського павільйону постала скульптура Жанни Кадирової «Оригамі Олень». У 2019 році її встановили в парку «Ювілейний» у Покровську Донецької області на місці демонтованого радянського реактивного літака Су-7, що був носієм ядерної зброї. У 2024 році, коли лінія фронту наблизилася до міста, скульптуру довелося евакуювати. На бієнале її експонують в Giardini della Biennale, підвішеною на крані вантажівки. 

«Я хотіла б акцентувати на підвішеному стані скульптури. Цей жест присвячений мільйонам українців, хто, як і «Оригамі Олень», втратив свою опору, свій дім, — зазначила співкураторка проєкту Ксенія Малих на відкритті. — Цей стан невизначеності, коли ти не можеш спланувати навіть кілька найближчих тижнів, дуже добре відомий українцям сьогодні».

 

У межах офіційної паралельної програми La Biennale di Venezia працює виставка Still Joy — «Тиха тривка радість — з України у світ» у Palazzo Contarini Polignac. Її представляє PinchukArtCentre, який уже вдесяте на цьому майданчику з 2007 року. Відправною точкою та рушійною силою виставки куратори називають свідчення, почуті й збережені українським збирачем історій Глібом Стрижком, морським піхотинцем, ветераном, що повернувся з російського полону.

Серед робіт українських та міжнародних митців і мисткинь є відеоінсталяція «Відкритий світ» Яреми Малащука та Романа Хімея — історія про переселення через війну підлітка із Запоріжжя за кордон, а також створена художниками ситуація його уявного повернення додому через образ робота. 

Українська художниця і кураторка Дар’я Кольцова 5–9 травня представляла у Венеції персональний проєкт — серію мистецьких інтервенцій «Відлуння»: на кількох балконах розвісила військову форму — зокрема, художників, які нині служать, бійців «Азову», а також жіночу військову форму, отриману через проєкт Arm Women Now. Мисткиня не підписувала інсталяції та не залишала пояснювальних текстів чи власного імені. За її задумом, глядачі мали стривожитися: це насправді у місті перебувають військові чи лише мистецький посил? Для того, щоб венеційці дозволили використати свої балкони, Дар’ї довелося неодноразово приїжджати в Італію, спілкуватися з місцевими мешканцями та пояснювати, що відбувається в Україні.

Асоціація українських організацій в Італії (NAU) у дні старту Венеційської бієнале ініціювала вуличний проєкт «Невидимий павільйон», присвячений українським діячам культури, які загинули внаслідок повномасштабної війни росії проти України. На щитах для афіш розмістили плакати з програмою бієнале, яка могла б відбутися, якби українські митці були живі. 

Одночасно кожна афіша повідомляла: «Скасовано. Тому що митця вбила Росія»; а також містила QR-код, що скеровував на моніторинговий сайт втрат українських митців, який український PEN створив на початку великої війни. Нині в базі — 273 прізвища діячів і — діячок культури, чию творчість обірвала російська агресія.

Тож скасовано читання поезій Ніки Кожушко, яка загинула 30 серпня 2024 року внаслідок російського обстрілу Харкова. Скасовано дискусію з письменницею Вікторією Амеліною, яку не змогли врятувати  після російського ракетного удару по Краматорську 27 червня 2023 року. Не відбудеться спеціальний показ фільму «Як почалася війна. Хроніки, свідки» і розмова з кінорежисером Ігорем Малаховим, який загинув  29 грудня 2023 року в боях під Авдіївкою. Не відбудеться авторська презентація «Татусевої книги» Володимира Вакуленка, якого росіяни вбили під час тимчасової окупації Харківщини у 2022 році.

«Люди, що творили українську культуру, більше не можуть цього робити — бо їх вбила Росія. А потім світ питає в нас — де ваші поети? Де ваші букерівські премії, ваші романи століття, ваші виставки в кращих музеях світу, ваші «Оскари»? Так ось же вони — всі тут. В цьому моніторингу. В нашому «Невидимому павільйоні» на Венеційській бієнале», — написала у соцмережі журналістка Зоя Звиняцьківська. І додала: «Цей проєкт ще про одну важливу річ — про силу українців за кордоном, про те, як вони стають амбасадорами України в Європі, великою українською мережею по всьому світу».

Насамкінець — про намагання росії культурою поліпшити свій імідж. Ірландський журналіст і блогер Кейлін Робертсон, який з перших днів повномасштабного вторгнення в Україну розповідає про військові злочини рф, у Венеції запитав у російського посла Олексія Парамонова про вбивства мирних українців. Відповіді медійник не отримав, охоронці швидко вивели Робертсона з російського павільйона. 

Така реакція ще переконливішою зробила слова Кейліна: «Отже, позаду мене — виставка російської культури. А за останні 24 години росіяни вбили майже 30 людей в Україні. Вони використовують будівлю позаду мене як виставку, щоб нормалізувати свої злочини та санітарно очистити те, що вони роблять. І люди, які цим керують, кажуть, що «це не політика». Хоча всередині перебуває російський посол, а обидва організатори безпосередньо пов’язані з родиною Сергія Лаврова», — розповідає у відео Робертсон. 

Так, комісарка павільйону країни-агресорки рф Анастасія Карнєєва - донька ексгенерала РФ, заступника директора російської оборонної корпорації «Ростєх». Вона разом з донькою російського міністра закордонних справ Катериною Лавровою заснувала артконсалтингову компанію Smart Art.

Кейлін Робертсон уточнив, що в Італію прибув з міста Нікополь в Україні. «І я бачив, як росіяни запускають дрони, щоб вбивати мирних жителів», — сказав він.

Художня бієнале в Венеції — одна з головних мистецьких подій у світі. Вона не може бути поза політикою, коли в Європі п’ятий рік поспіль точиться найбільша після Другої світової війна.