З Америки видніше?

«У 1933—45 роках Україна стала найсмертельнішим місцем у світі», — стверджує у своїй новій книзі «Криваві землі: Європа між Гітлером і Сталіним» професор Єльського університету, що в США, Тімоті Снайдер. У п’ятницю книгу (бестселер року, за версією New York Times та найкраща книга року — за версією The Atlantic, The Independent, The Financial Times, The Telegraph, The Economist) презентували в Дипломатичній академії України, а в суботу — в Будинку вчителя. Снайдер презентував «Криваві землі» вже в семи країнах. Україна — восьма.

На думку доктора політології Владислава Гриневича, Тімоті Снайдер — найбільш успішний історик сьогодення. Ще в 2001 році відбулося всесвітнє опитування студентів щодо найбільш успішного молодого історика. Таким визнали Снайдера. На київську презентацію книги пана Снайдера прийшли посли Королівства Данії, Німеччини, Нідерландів і, звісно ж, Сполучених Штатів Америки.

Як зазначив пан Снайдер, ця книга — про долі 14 мільйонів цивільних людей, які були навмисне вбиті на невеликій території за невеликий проміжок часу, між 1933 і 1945 роками. «Криваві землі» — це Польща, Прибалтика, Україна, Білорусь і частина Західної Росії, по яких пройшлися як радянська, так і нацистська влада. «Для мене це найтяжча географічна та моральна катастрофа, — каже вчений. — Спитаймо себе: чому ми не бачили її раніше в таких масштабах?». Він нагадує, що багато хто описував частини цієї катастрофи. Окремо — Голодомор, Голокост, радянський терор, нацистські злочини на окупованій території, тому не завжди було зрозуміло, принаймні американцям, що всі ці злочини відбувалися на одній території.

Снайдер виділяє три етапи взаємопов’язаних злочинів двох систем: Голодомор в Україні; 1939—41 роки, коли СРСР і Німеччина були союзниками і вбивали в однакових масштабах, та 1941—45 роки, коли за більшість злочинів відповідальні нацисти. Причому німці, на переконання Снайдера, не були такими організованими і досвідченими вбивцями, як НКВД. Утім, зауважує американський історик, страхітливий терор з боку СРСР не справляв такого сильного враження, як нацистський, бо його ретельно приховували. «Багато хто вважає, що СРСР і нацистська Німеччина були «діалектично протилежними». Але насправді вони доповнювали одне одного. І найгіршими були місця, де акумулювалися разом радянська і нацистська політики», — каже професор. Він наголошує, що у своєму дослідженні «уникав метафізики», тобто національних вимірів. Утім є думка, що люди були вбиті за те, що вони «євреї», «українці», «поляки»... Утім це 14 мільйонів людських істот. «Снайдер не дбає ні про чиї національні інтереси, — каже «УМ» український історик Ярослав Грицак. — Він просто пише історію. Ця книга дає змогу спокійно побачити реальність. А її не може зрозуміти той, хто знає лише історію України, поза світовим контекстом».

ДОВІДКА «УМ»

Тімоті Снайдер отримав ступінь доктора в Оксфордському університеті в 1997 році. У різні роки він проходив стажування в Парижі та Відні, у Гарвардському університеті. Він є автором таких книжок, як «Націоналізм, марксизм та сучасна Центральна Європа: Біографія Казімежа Келлес–Крауза» (1998); «Реконструкція націй: Польща, Україна, Литва, Білорусь 1569–1999» (2003); «Нариси таємної війни: Місія польського художника із визволення Совєцької України» (2005), «Червоний принц: Таємне життя Габсбурзького ерцгерцога» (2008).

Тімоті Снайдер є також викладачем сучасної політичної історії Східної Європи.