Останні та актуальні новини України та світу, новини дня онлайн

Нова мелодія Національної опери

Героєві України, відомому композиторові, а віднедавна — ще й художньому керівнику Національної опери України Мирославу Скорику близька приповідка «не словом, а ділом». Вiн не любить розповідати про «планiв громаддя» на своїй новiй посадi. Наразі оперує тактичними ходами: наприклад, розмірковує про присутність вітчизняних авторів у репертуарі Національної опери, які, за словами композитора, отримують схвальні оцінки в цілому світі. >>

Інформаційна політика

Андрій Шевченко: У новий бюджетний рік можна ввійти без бюджетних видань

— Андрію, на ваше переконання, чому і хто не зацікавлений у роздержавленні засобів масової інформації? Чому Верховна Рада вже кілька років поспіль не може прийняти відповідний закон?

— Більшість людей у роздержавленні видань зацікавлені: журналісти, які працюють у бюджетних газетах і які втомилися заглядати в рот начальникам, читачі, котрим потрібні цікаві газети, які правдиво розказують про те, що відбувається на місцях, а не співають осанну місцевим вождям. Не зацікавлений у роздержавленні ЗМІ чиновник, який не вміє працювати по–сучасному. Більшості політиків і чиновників важко змиритися з думкою, що преса має отримати повну свободу. Україна — одна з небагатьох країн у Європі, де все ще залишається преса, заснована органами влади. Це «совковий» рудимент, і наше завдання — якнайшвидше його позбутися. >>

Валентина САМЧЕНКО

«Совковий» рудимент

Теоріями об’єктивного репортажу та соціальної відповідальності у засобах масової інформації прославилися американці. У Радянському Союзі активно культивувалася своя теорія і практика: ЗМІ — агітатор (за світле майбутнє), пропагандист (небачених «звершень» можновладців) та організатор (безпощадної боротьби з інакомислячими). І ці марксистсько–ленінські принципи роботи провладних газет за роки після розвалу СРСР не канули в Лету в Україні. Яскравий приклад «агітки» — видання Луганської обласної ради «Ізвєстія Луганщіни». >>

Євдокія ФЕЩЕНКО

Україна і світ

Геннадій Удовенко: Москві вірити не можна

Від середи Україна головує в керівному органі Ради Європи — Комітеті міністрів. Про те, наскільки почесною є ця місія і як ми до неї йшли, «УМ» попросила розповісти аксакала української дипломатії — Геннадія Удовенка. Ще за радянських часів Геннадій Йосипович очолював представництво України при ООН, а після призначення 1994 року міністром закордонних справ фактично привів нашу державу в Раду Європи. Йому є що розказати — за тривалу дипломатичну, а згодом і політичну кар’єру Удовенко багато побачив і зробив. Та й зараз, попри те, що 22 червня йому виповнюється 80, не має спокою — громадська робота, участь у засіданнях політради Народного руху України, який свого часу очолював, регулярні запрошення на різні урочистості... >>

Леся ШОВКУН

Культура

І туалет на батьківщині героя

Музейники і бібліотекарі — найпрекрасніші люди на землі, принаймні на українській землі. Ретельні, ініціативні, інтелігентні, — це на їхні плечі в недорогих кофтинках (бо зарплатня ж мізерна) велика заклопотана Батьківщина переклала відповідальність за відзначення 120–річчя Михайла Булгакова на достойному культового письменника — «державному» — рівні. Зрештою, ці люди просто «начитані», а для країни, Президент якої Ахматову називає Ахметовою, це важливо.

18 березня Верховна Рада розіграла яскравий диспут–атракцію, чи українофоб Булгаков і чи треба з огляду на це його ювілей вшановувати на державному рівні. Врешті, начебто булгаковофіли перемогли начебто українофілів — і з’явилася постанова про ювілейні урочистості і похідні від них фінансові зобов’язання. Дорогою до ювілейного дня 15 травня деякі пункти цього офіційного документа загубилися, деякі зіщулилися до мінімального розміру бюрократичної «галочки», а окремі і взагалі виявилися містифікацією. Версій такої ганебної картини дві: перша — на Печерських пагорбах побешкетував мсьє Воланд; друга — у нас такий «державний» рівень, тобто непристойно низький. >>

Олена ЗВАРИЧ

ІнФорУМ

Таки кат?

Винний. Кат. Тюрма. Таким є вердикт Баварського земельного суду, який учора в Мюнхені визнав уродженця України Івана (Джона) Дем’янюка винним у посібництві нацистам у роки Другої світової війни. Прокурори вимагали для 91–річного підсудного шести років ув’язнення. Баварська Феміда виявилася «гуманнішою» — п’ятирічка за ґратами. Тяжко хворий Дем’янюк, який на засіданнях суду переважно лежав мовчки у спеціально сконструйованому ліжку, відмовився виступити з останнім словом. На відповідну пропозицію суддів він коротко відповів: «Ні». >>

Інф. «УМ»

Якщо сидиш удома — ти з владою!

Учора Асамблея громадських організацій малого та середнього бізнесу спільно з Конфедерацією вільних профспілок провели регіональні віча у Чернігові, Сіверськодонецьку, Запоріжжі, Вінниці та Львові. Нині аналогічні зібрання вiдбудуться в інших обласних центрах, зокрема, у Хмельницькому. Основна вимога їх учасникiв — дотримання статті 5 Конституції, у якій зафіксовано, що єдиним джерелом влади в Україні є український народ. Учасники віч вимагають негайної відставки глави уряду Миколи Азарова і скасування всіх законодавчих актів, які, на їхню думку, є антиконституційними. >>

Ярослав ТРАКАЛО

Під дудку ФСБ

Учора Львівська облрада зібралась на сесію, присвячену подiям 9 травня, через які iмiдж столиці Західної України зазнав непоправного удару. Позачергове засідання вiдбувалося, коли цей номер уже верстався, але «УМ» удалося отримати проект постанови. У ньому, зокрема, депутати озвучили причини скандалу: «У Львові відбулася цинічна провокація. Чинна влада відверто показала, що працює за кремлівським сценарієм, написаним у ФСБ. Вона працює на загострення суспільних протиріч та на розкол України». >>

Антін БОРКОВСЬКИЙ

«Десятий» Марчук ще визріває

Іван Марчук навіть за своєю зовнішністю чоловік колоритний: з довгим сивим волоссям, пишними козацькими вусами. Його дуже легко уявити за мольбертом, бо, на моє особисте переконання, саме так і має виглядати справжній художник. А в тому, що Марчук таки справжній Майстер, сумніватися не доводиться. Його роботи важко окреслити рамками якогось одного напряму. З–під його пензля виходили й пейзажі, й портрети, й абстракції, й наїв, й якась позапланетна фантастика. Художник є засновником персонального стилю в мистецтві, який сам жартома називає «пльонтанізм». Адже його роботи, виконані в цьому стилі, мов виплетені–випльонтані зі жмутків ниток. «Люди приходять і кажуть: який тут виставляється художник? Якби не було написано Марчук, то подумали б, що тут збірна групова виставка — такий світ, такий, такий, такий, — пояснює сам Майстер. — Було дев’ять періодів творчості, «дев’ять Марчуків», і кожен iз них чимось дивує. Я, в першу чергу, себе повинен дивувати. Щось весь час крутиться в голові, треба щось нове робити. І «десятий» Марчук буде обов’язково. Визріває». >>

Ліна КУШНІР

Голодомор. Погляд з Америки

«Важко уявити акти геноциду 1930–х років без Сталіна — так само, як неможливо уявити Голокост без Гітлера (...) Не можна ігнорувати паралелі між Сталіном і Гітлером, нацизмом і сталінізмом — їх просто надто багато. Обидва були диктаторами. Обидва вбили величезну кількість людей (...) в ім’я трансформованого бачення утопії. Обидва — врешті — були народовбивцями».Ця розлога, але необхідна цитата — з нової книги американського історика Нормана Наймарка «Геноциди Сталіна», презентація якої відбулася в бібліотеці Києво–Могилянської академії. >>

Павло ЩИРИЦЯ

Терпiти бiль — це неправильно!

Міжнародна організація Human Rights Watch, покликана контролювати порушення прав людини, оприлюднила спеціальну доповідь щодо дотримання прав паліативних хворих в Україні. Виступ присвятили Владу Жуковському — черкащанину, який дев’ять років боровся з раком, терпів бiль без необхідних лiкiв, утім, так і не подолав недугу. Як констатують міжнародні фахівці, основною проблемою для таких хворих у нашій державі залишається доступ до знеболювальних препаратів. «Рак часто є невиліковним. Але коли ми говоримо про біль, це зовсім інше. Більшість випадків сильного болю можна полегшити, застосовуючи наявнi методи лікування», — запевнив на прес–конференції старший науковий співробітник відділення з питань здоров’я та прав людини Human Rights Watch Дидерик Лохман. >>

Мінус вісім щодня

15 травня, у Всесвітній День пам’яті людей, померлих від СНІДу, міжнародні громадські організації, небайдужі люди і прості українці згадуватимуть їх i молитимуться за згублені хворобою життя. Цими днями в країні також порушуватимуть найболючіші питання та проблеми ВІЛ–інфікованих українців. «Люди й далi помирають. В Україні 92 тисячi осiб потребують лікування ВІЛ/СНІДу й лише 22 тисячі наших співвітчизників його отримують, — розповіла «УМ» керівник відділу зв’язків iз громадськістю Всеукраїнської мережі людей, що живуть iз ВІЛ/СНІД, Катерина Дудкіна. — Це основна причина, чому люди помирають і кількість смертей iз кожним роком не зменшується. Щодня СНІД забирає життя восьми українців». >>

Ярина ГОРОДИСЬКА

РАХУНКОВА ПАЛАТА

>>

Селяни і Ко

День сакури по–українськи

Даремно вважають, що звичка милуватися весняним цвітінням дерев — суто японська традиція. Скажімо, наше рідне «хрущі над вишнями» увійшло в класику не тільки української творчості. Від знаменитих Моринців, де народився автор відомих рядків, до Водяників, що нині залили білим квітом величезну територію аж до горизонту, близько п’ятдесяти кілометрів. Цей регіон — Черкаської, Полтавської, Київської областей — раніше називали «вишневим поясом» України, і розкішні сади були його візитівкою. Утiм за деревами потрібен догляд, а якщо в останні роки село занепадало, то й хрущі на тлі білого цвіту стали чимось екзотичним. У Водяниках же зуміли відродити втрачене й підзабуте. >>

Юрій ПАТИКІВСЬКИЙ

Калейдоскоп

Тисячолітнє визнання

Кар’єра темношкірої діви ритм–н–блюзу Бейонсе Ноулз сягнула апогею. 16 премій «Греммі», статус улюбленої співачки першої леді США Мішель Обами й кумира мільйонів меломанів в усьому світі — 29–річній співачці й актрисі є чим пишатися. А 22 травня на церемонії вручення премій журналу «Біллборд» їй презентують «Нагороду тисячоліття» — за досягнення у співочій кар’єрі та вплив на музичну індустрію. >>

Гаврило СТЕПАНЯК

ПРИКОЛИ

Нещодавно прийшло розуміння, чому в деяких людей руки з дупи ростуть. Вони ними за крісло тримаються. >>

Світ

Лорка в руїнах

Щонайменше десятеро людей, серед яких одна дитина, стали жертвами землетрусу, який стався позавчора ввечері в південно–східній іспанській провінції Мурсія. Ще 160 осіб отримали поранення, хоча постраждалих може виявитися й більше — вчора рятувальники ще розбирали завали у постраждалих населених пунктах. Влада відрядила на допомогу рятувальним загонам підрозділи іспанської армії. >>

Олександр ШИМАНСЬКИЙ

В об’єктиві — «Фукусіма»

Над документальними програмами «Небувалий землетрус: година, що перевернула Японію» та «Техногенна катастрофа: японська трагедія» лауреат трьох премій «Еммі», журналіст Скотт Вейнбергер почав працювати відразу після трагедії. Цього разу — як продюсер. У США ці проекти телеглядачі побачили ще 28 березня — через 17 днів після руйнівного землетрусу в Японії. Український глядач документалістику, вироблену компанією Weinberger Media на замовлення каналу «Дискавері», зможе переглянути на цьому каналі в неділю, 15 травня. >>

Валентина САМЧЕНКО

Обама знову на коні

Після вдалої операції з ліквідації лідера терористичного угруповання «Аль–Каїда» Осами бен Ладена рейтинг довіри до президента США Барака Обами піднявся до найвищої за останні два роки позначки. Згідно з опитуванням громадської думки, спільно проведеного агенцією «Ассошіейтед пресс» та соціологічною службою GfK, дії Обами підтримують 60% американців. Ще більше громадян (73%) дотримуються думки, що президент добре справляється з терористичною загрозою для США, а 52% схвально ставляться до його економічної політики. 53% американців вважають, що Обама гідний бути переобраним на другий президентський термін. Якби вибори відбулися вже зараз, його підтримали б 51% громадян. >>

Олександр ШИМАНСЬКИЙ

Данія проти Шенгену

Уряд Данії за узгодженням з радикально правою Народною партією ухвалив рішення про відновлення впродовж наступних трьох тижнів митного контролю на кордонах зі Швецією та Німеччиною. Раніше Народна партія ініціювала ухвалення в Данії найбільш жорсткого в Євросоюзі імміграційного законодавства. >>

Олег БОРОВСЬКИЙ

НОВИНИ ПЛЮС

>>

Спорт

Наше «ель класико»

Весняне кількаматчеве протистояння грандів, на кшталт іспанської серії між «Барселоною» та «Реалом», отримала й українська футбольна спільнота. Хай наша «класика» й буде удвічі коротшою, але для нас не менш цікава. Отже, після недавнього побачення в чемпіонаті «Шахтар» і «Динамо» зіграють також у фіналі Кубка України. Позавчора ввечері обидва гранди без надмірних зусиль пройшли своїх опонентів по півфінальній стадії. >>

Петро ТРОЦЬ

Претенденти казанські

Кажуть, кожен хороший солдат мріє стати генералом. Думається, що й більшість гросмейстерів сплять і бачать себе чемпіонами світу. Проте якщо генеральських посад у світі багато, то чемпіонська корона у шахістів — одна. І належить вона Вішванатану Ананду. Здобувши титул у 2007 році, індус двічі захищав його від зазіхань претендентів. У 2008–му Ананд відбив наступ росіянина Володимира Крамника, а минулого року розібрався з болгарином Веселином Топаловим. Новий матч за звання шахіста номер один запланований на травень 2012 року. >>

Віталій МОХНАЧ

Яніна Журовська: З дитинства мріяла про «Канни»

Місто Південне, або, в офіційних документах — Южне, розташоване за 33 км від Одеси, з’явилося на карті України зовсім недавно. Селище біля нового порту та припортового заводу постало 1978 року, статус міста отримало з 1993–го. За короткий час на березі Чорного моря виросло «позитивне містечко з привітними людьми та морем квітів». «Навіть не віриться, що ти — в Україні», — так описала тутешні краї 29–річна волейболістка Яна Журовська, яку після гіркого розлучення з «Галичанкою» «пригріли» в южненському «Хіміку».

Досвідчена спортсменка, пройшовши школу турецького, французького та італійського чемпіонатів, виявилася непотрібна клубові, якому віддала сім років своєї кар’єри. Водночас універсальна волейболістка стала в нагоді «Хіміку». І нова команда після двох років виступів в українській суперлізі примудрилася здобути чемпіонський титул.

У відвертій розмові з «УМ» Яна розповіла про хитросплетіння своєї кар’єри, сімейне життя та плани на перспективу. >>

Віталій МОХНАЧ

ХРОНІКА

>>

Свято

Ода матерям

У Міжнародному центрі культури і мистецтв «Жовтневий палац» 10 травня відбувся концерт Київського національного університету культури і мистецтв «Мамо, вічна і кохана...», приурочений до Міжнародного дня матері.

Уже стало доброю традицією: щороку на День матері ректор Університету культури і мистецтв, народний артист України Михайло Поплавський організовує концерт, присвячений усім матерям країни. Запрошує друзів, колег, які піснями шанують найрідніших і найдорожчих для кожного з нас людей. У концерті, звичайно, беруть участь студенти університету та ще зовсім маленькі виконавці — учасники всеукраїнського телевізійного дитячого конкурсу «Крок до зірок». Ось і цього разу свято було різнобарвним і різноголосим. >>

Лариса ГУТОРОВА

Політика

«Розпальцовка» — зручніша

Учора в парламенті знову намагалися ухвалити законопроект, який передбачив би лише особисте голосування народних депутатів. Проте така новація не вигідна всьому депкорпусу — тож проект «провалили» повторно. За включення документа до порядку денного було натиснуто лише 164 зелені кнопки. Причому фракції опозиції — БЮТ і «НУНС» — знову проголосували неповним складом. >>

Іван ДІДУШОК

За Мазепу замовимо слово

Українські історики й патріоти дали однозначну оцінку гетьману Івану Мазепi — борець за свободу української нації, мудрий і далекоглядний політик, людина незламного духу і стратегічного мислення, меценат і великий патріот. Проте у суспільстві ще й досі переважають радянські стереотипи про Мазепу–зрадника. Відтак «Україна молода», яка від самого початку підримувала й підтримує ідею встановлення пам’ятника Івану Мазепі в Полтаві, вирішила видати спецвипуск газети, в якому б шановані й компетентні історики ще раз розповіли, хто такий насправді Мазепа. Адже саме від рішення полтавської громади залежить, бути чи не бути пам’ятнику гетьману в місті. І ми прагнемо, щоб це рішення полтавці прийняли свідомо, а не під впливом пропагандистських міфів. >>

Зустріч, коротша за обшук

Слідчі прокуратури все–таки дозволили Ірині Луценко зустрітися з чоловіком у лікарні швидкої допомоги. Учора, вийшовши з палати Юрія, вона повідомила, що в цивільному шпиталі екс–міністра утримують не менш суворо, ніж у в’язниці. В палаті цілодобово чергують чотири міліціонери, на вікні та дверях — ґрати. У відділенні гострих отруєнь, пацієнтом якого є Луценко, перебуває понад 20 спецназівців у масках. Ірину Луценко при вході обшукали ретельніше, ніж під час побачень із чоловіком у СІЗО, повідомила прес–служба «Народної самооборони». >>

Іван ДІДУШОК

Пояснення та виправдання

Учора Печерський райсуд Києва продовжив розглядати скаргу Юлії Тимошенко на постанову прокуратури про порушення кримінальної справи проти екс–Прем’єрки щодо газових угод 2009 року. Лідерка БЮТ, яка в середу покинула засідання суду — на знак протесту проти того, що суддя вирішила зачитувати вголос усі сторінки справи,— вчора повернулася до судової зали для надання пояснень до матеріалів справи. Суддя Галина Супрун уже завершила вивчення матеріалів, на підставі яких порушено кримінальну справу проти колишньої глави уряду. >>

Степан ЩЕСНЯК