Гарячий лід Острави

Гарячий лід Острави

Ішла середина третього періоду матчу Фінляндія — Україна. За рахунку 3:1 на користь скандинавів гра плинула в доволі спокійному руслі, але несподівано команда в жовто-синій формі активізувалася, можна сказати, пішла ва-банк. І, о диво, шайба після кидка Романа Сальникова влітає у ворота суперника! Здається, рахунок скорочено до мінімуму, вибухає радістю невеликий український фан-сектор, а разом з ним і майже всі інші прихильники хокею в заповненій на сто відсотків остравській «ЧЕЗ Арені», яка позавчора була здебільшого на боці українців. Але що це? Німецький рефері Шутц не зараховує шайбу!.. Він навіть відмовляється дивитися повтор епізоду. Проходить деякий час, поки суддівській бригаді таки вдається щось пояснити українським гравцям і заспокоїти їх. Як з'ясувалося вже після матчу, гол скасовано на підставі того, що Тимченко начебто атакував голкіпера фінів. Сам же Олег сказав, що навіть не торкався Маркканена, а фінський захисник навмисно заштовхував його на синій лід — до воротарської зони. Саме так бачив цю ситуацію і наш капітан Валерій Ширяєв, який спробував поговорити з рефері, але принциповий німець був невблаганним. >>

Бал на честь Кличка і орден йому на груди

Після здобуття чемпіонського пояса WBC український боксер-важковаговик Віталій Кличко пожинає врожай почестей. Указом Президента України Віталія нагороджено орденом «За мужність» 1-го ступеня. Його чемпіон отримає, коли повернеться на Батьківщину, а перед тим Віталій уже встиг взяти участь у благодійному балу на його честь в американському Чикаго. Як передає УНІАН, цей урочистий захід було влаштовано комітетом міжнародної програми «Міста-побратими Чикаго» в одному з найвідоміших чиказьких клубів — Union League Club. Тріумфатора вітали понад три сотні вболівальників, генеральний консул України в Чикаго Борис Базилевський, народний депутат України Іван Плющ, перший заступник київського міського голови і секретар Київради Володимир Яловий, депутати Київради (а Київ — побратим Чикаго), представники українських недержавних організацій, які діють у США. Чималі кошти від проведення вечора підуть на розвиток культурних та освітніх ініціатив української громади. >>

У цілому маємо рости

За шість днів, упродовж яких у київському Палаці спорту проходив чемпіонат Європи з важкої атлетики, палкіших за турецьких уболівальників на трибунах не було. І недаремно. Адже саме «нащадки яничарів» посіли перші місця за загальною кількістю медалей як у чоловічих (8 — 5 — 4), так і в жіночих (8 — 6 — 2) змаганнях. Другі місця — в болгар (7 — 5 — 2) та болгарок (5 — 1 — 2), треті — відповідно, в білорусів (3 — 3 — 3) та полячок (4 — 3 — 2). >>

Нова мотивація для Шумахера

Міхаель Шумахер виграв четвертий поспіль «Гран-прі» з початку сезону. Інакше, вочевидь, і бути не могло, адже чергові перегони відбувалися в... Імолі на автодромі імені Енцо і Діно Феррарі. Їхнє ім'я носить і «стайня», до якої належить найтитулованіший німецький спортсмен останнього десятиріччя. Відмінність від попередніх стартів полягала лише в тому, що шестиразовий чемпіон світу вперше стартував не з поул-позишин. Там опинився британський гонщик Дженсон Баттон iз «БАР-«Хонди». >>

Розділяй і володарюй

Після квітневого перерахунку пенсій хвиля гнівних листів до редакції «України молодої» від розлючених п'ятигривневими надбавками пенсіонерів спала. Проте, як у тому відомому анекдоті, неприємний осад залишився. Навіть мої дядько з тіткою, з якими бачилася на Проводи, хоч і отримали омріяні кільканадцять гривень «плюс», але виявилися абсолютно невдячними Кабінету Міністрів за це підвищення. Не через особисту антипатію до Віктора Януковича чи там Миколи Азарова, а суто з простонародних міркувань. Тому що листоноша їм не принесла тієї десятки-двадцятки вчасно, тоді, коли вони сподівалися і коли їм обіцявся «добавити» грошей уряд, — одразу після 1 січня. Таким чином, навіть виправлена помилка зіграла проти нинішньої влади, яка наважилася економити на власних пенсіонерах начебто через брак коштів. >>

Плюс-мінус надбавка

Якщо ви думаєте, що колишні держслужбовці опинилися в якихось вигідніших умовах, ніж прості трудівники, то глибоко помиляєтеся. Якщо «взувають», то всіх. «Ми є постійними читачами і передплатниками вашої газети, — написали в «УМ» мешканці міста Чернівці. — Ми (і не тільки ми) хотіли б прочитати на сторінках газети роз'яснення щодо дії Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну службу», прийнятого Верховною Радою 16 січня 2003 року №432-IV». У статті 37-I цього закону сказано, що в разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, за цим законом, відповідно, здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Тут же зазначено, що перерахунок відбувається, виходячи із сум заробітної плати, на які нараховують збір на обов'язкове державне пенсійне страхування державного службовця, який працює, відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії. У прикінцевих положеннях цього закону в п. 2 сказано, що порядок перерахунку пенсій, передбачений цим законом, поширюється на пенсіонерів, яким пенсія державних службовців призначена з дня набрання чинності Закону України «Про державну службу» (3723-12). >>

Трудодні. Вільно «конвертовані»

Якщо «силовиків» і спецслужбістів розділяють за принципом потрібний-непотрібний, то селянам геть не пощастило: як тільки тяжко не працювали люди на землі, але через низькі заробітки, якими «славилася» більшість колгоспів, і натуральну форму оплати праці, яку інколи «забувають» включати до доходів громадян, їхня трудова пенсія часто не дотягує до мінімального рівня. Проте не вірте, якщо вам хтось скаже, що хрущовські палички-трудодні неможливо «конвертувати» в гривні. Ще й як можливо. >>

Генацвале, товариш і брат

Михайло Саакашвілі — чи не єдиний президент дружньої держави, якого в аеропорту зустрічали непротокольно. Всі зацікавлені звернули увагу на те, що в понеділок увечері до червоної килимової доріжки, простеленої до трапа рейсового літака (Президент Грузії заздалегідь попередив, що для економії і без того вбогого бюджету країни користуватиметься не персональним літаком, а «звичайним», як прості громадяни), назустріч батоно Михайлу попрямували не перші і навіть не другі люди держави. Президента Саакашвілі зустрічали не особисто Президент, як це інколи трапляється, коли до Леоніда Кучми прилітає надважливий гість, приміром, російський президент Путін, не Прем'єр, не віце-голова уряду, не керівник зовнішньополітичного відомства, а всього лише заступник міністра закордонних справ України. Заступник Єльченко та посол Грузії в нашій державі Григол Катамадзе виглядали доволі сиротливо під час сцени урочистої зустрічі Саакашвілі. В такий спосіб український Президент хотів показати грузинському, що революції — «це погано», бо вони дають поганий приклад опозиціям у інших державах, що ось так, власне, Київ вітає молодих гарячих парвеню при владі. >>

Без смертельних «Сюрпризів»

Зараз дитячі каруселі більше асоціюються не з розвагами і відпочинком, а з постійними повідомленнями про загибель чи травми на атракціонах. Чого варта нещодавня подія в Москві: в парку культури та відпочинку Ліанозово травмувались відвідувачі атракціону «Сюрприз». В Україні й своїх «сюрпризів» вистачає. Загалом з початку сезону тільки на Донеччині сталося три НП у лунапарках. Нагадаємо, у Краматорську з атракціону «Сюрприз» на повному ходу випала 27-річна відвідувачка. Для неї розвага з вітерцем закінчилася переломом хребта. А в Маріуполі стався дещо комічний випадок: батька з сином просто забули у кабінці «чортового колеса». Учора «УМ» писала й про трагедію у Донецьку: на «Автодромі» загинула 20-річна дівчина. Під час руху по майданчику її шарф потрапив до механізму картингу, внаслідок чого дівчина задушилася. Можливо, цей випадок не отримав би належної правової оцінки, якби не втручання прокуратури Ворошиловського району Донецька. Саме співробітники прокуратури зобов'язали територіальне управління Держнаглядохоронпраці у Донецькій області провести розслідування технічного стану атракціонів. Учора Генеральна прокуратура України вирішила, з огляду на наближення сезону відпусток та шкільних канікул, провести серйозну перевірку технічного стану всіх українських атракціонів. >>

Уроки по 22 хвилини

По 22 хвилини тривають уроки у львівських школах Франківського та Залізничного районів. Освітяни цих шкіл розпочали тиждень із пікетів районних адміністрацій, вимагаючи виплатити їм кошти, передбачені статтею 57 Закону «Про освіту». Нині у міських судах розглядаються позови львівських учителів на суму понад 14 мільйонів гривень стосовно цих виплат. Однак, незважаючи на рішення судів на користь освітян, кошти їм виплачують дуже повільно, адже в бюджетах виконавчих органів влади районів не передбачено грошей для 57-ї статті. Про це з мітингуючими говорив голова Франківської райдержадміністрації Василь Дзера, який визнав, що вимоги вчителів справедливі, але їхнє питання має вирішувати міський бюджет. >>

Вчений випустив SARS погуляти

Побоюючись вибуху та поширення нової епідемії атипового запалення легенів (SARS), медичні органи Пекіна перевели на карантинні умови утримання в лікарнях чи домашніх умовах більше 600 осіб, повідомила вчора агенція «Франс Пресс». Йдеться передусім про тих, хто так чи інакше пов'язаний з Пекінським науково-дослідним інститутом, де вивчалися віруси SARS. Жорсткий карантин Китай вирішив застосувати у зв'язку з наближенням травневих свят (Першотравень святкується у цій країні як День праці), коли в столиці відбуваються масові народні гуляння. >>

Нелюбий прапор від нелюбої влади

Тимчасова Правляча рада Іраку затвердила проект нового прапора країни. У нижній його частині розміщені три смуги — жовта в оточенні двох блакитних, а на верхній, білій, частині прапора — зображення півмісяця блідо-блакитного кольору. «Символіка нового прапора представляє мир, іслам та курдську єдність Іраку. Білий колір означає мир та новий початок для країни, а півмісяць є символом ісламу, — заявив речник ради Хамід Кіфає. — Дві блакитні смужки символізують дві головні ріки Ітаку — Тигр і Євфрат, а жовта — курдський народ». Упродовж найближчих днів новий прапор буде вивішено на всіх державних установах Іраку. Старий червоно-біло-чорний триколор iз трьома зеленими зірками посередині, який проголошував панарабський націоналізм у часи правління режиму Саддама Хусейна, був державним символом країни впродовж 40 останніх років. >>

Енергія Феміди — проти Дніпроенерго

Згідно з оприлюдненою інформацією, такий регіон, як Запоріжжя, «вибився» у трійцю лідерів iз «незаконослухняності суддів». Голова Верховного Суду Василь Маляренко повідомив ЗМІ, що в області відкрито тридцять дисциплінарних проваджень, вісьмох суддів уже покарано, з двох узагалі знято суддівську мантію. Кільдюшкін iз колегою, вірогідно, не останні, кого виштовхали з потяга Феміди «вершителі» доль. Днями до Вищої ради юстиції звернулися народні депутати Юрій Артеменко і Олексій Бабурін із проханням дати правову оцінку дій Петра Коваля, судді місцевого суду Орджонікідзівського району Запоріжжя (одне з порушень представника Феміди — прийняття до розгляду позовів до осіб, котрі мешкають в Одесі). Незрозуміло чому ще один суддя залюбки долучився до розборок між власниками консорціуму «Металургія». Так само ніхто не пояснив мотив, яким керувалися судді, котрі своїм рішенням унеможливили користування Дніпроспецсталлю своїми ж промвідвалами у Балці Середній (на звалищі й досі сотні мільйонів доларів добувають для кримінальних авторитетів «старателі» приватних фірм). >>

«Аутсайдерів» по одежині зустрічають

«Сильні регіони — сильна держава». Це гасло не раз виносили на титульні сторінки урядових програм та передвиборчих «агіток», проте його досі не апробували на законодавчому рівні. Чергову таку спробу зробили рік тому, коли депутати у першому читанні схвалили проект Закону «Про стимулювання розвитку регіонів». Ідеться про бюджетне стимулювання областей і районів, які є недостатньо розвинутими. >>

«Лопухи» — не в Лопухові

Гарячі події відбуваються в гірському Лопухові (Брустурах) у Тячівському районі на Закарпатті. Селяни звинувачують владу в тому, що вона відбирає від них роботу, переслідує їхніх висуванців та нищить брустурянські ліси, які віддає чужинцям.
Понад триста брустурівських лісорубів та членів їхніх сімей вийшли на мітинг, аби стати на захист Володимира Фабриція, директора Брустурівського державного лісомисливського господарства. За словами протестуючих, Закарпатське обласне управління лісового господарства прагне звільнити директора з посади. «Відставку» Володимира Фабриція брустурівці пов'язують з його намаганням сприяти тому, аби на території очолюваного ним лісомисливського господарства мали перевагу місцеві, брустурівські, лісозаготівельні підприємства. Саме задля цього, твердять організатори мітингу, минулого року домоглися від'єднання Брустурівського лісомисливського господарства від аналогічного усть-чорнянського підприємства. Принагідно вони домоглися звільнення з посади керівника останнього — п. Сойми, якого звинуватили в нехтуванні інтересами місцевих мешканців та корупції, про що рік тому багато писала закарпатська преса. >>

Здрастуй, плем'я, молодеє, страусине

Виявляється, не тільки під Києвом «пасуть страусів» — в Україні діє навіть племінна ферма, що спеціалізується на розмноженні цих екзотичних птахів. Її засновники кажуть, що початком страусиної історії України слід вважати не такий уже й далекий 2000 рік. Саме тоді дніпропетровське акціонерне товариство закритого типу «Агро-Союз», що утримує господарство в Синельниківському районі, закупило 12 голів чорної африканської породи. І наміченим курсом у сільгосппідприємстві рішуче прямують дотепер. Саме «Агро-Союз» на сьогодні має найчисельніше в Україні племінне поголів'я страусів, яких уже нараховується 175. Плюс близько 800 голів — товарних. >>

Ой чий то кінь висить?

У селі Горохолино Богородчанського району з ферми місцевого приватного сільськогосподарського підприємства вночі зникло п'ять коней і три телятка. Оказія і на тлі регулярних крадіжок худоби вельми неординарна — одночасно поцупити таку кількість коней не часто вдавалося навіть віртуозам ромейської національності. Одначе власник викраденої худоби, вочевидь, — людина не позбавлена оптимізму, зрання сигналізував у райвідділ внутрішніх справ про прикру пригоду. >>

До Перемоги буде допомога

Цьогоріч уперше День перемоги Київ святкуватиме на головній площі столиці — майдані Незалежності. Урочистий мітинг на майдані відбудеться одразу після завершення святкового параду Хрещатиком, у якому візьмуть участь ветерани Великої Вітчизняної війни, військовослужбовці та військові оркестри. Досі, нагадаємо, після параду всі урочистості переносилися на майданчик біля Музею Великої Вітчизняної війни, що на Печерську. Власне, тут також цьогоріч плануються урочистості, але, як повідомив журналістам начальник відділу у справах ветеранів Київської міськдержадміністрації Геннадій Селіванов, традиційне народне гуляння в Печерському ландшафтному парку цього разу буде без солдатської каші. Її ветерани зможуть покуштувати на святкових заходах, організованих у кожному районі столиці. >>

Тимур-2 і його «бригада»

Часи, коли підлітки за прикладом книжного героя гуртувалися в «команди» й допомагали старим та немічним, змінились іншими. Однак згадану категорію населення намагається не випускати з поля зору й теперішнє підростаюче покоління. Щоправда, при цьому дітлахи орієнтуються вже не на Тимура, а на телевізійних героїв, об'єднаних у «бригади». Отож і троє школярів з Вугледара вирішили на практиці підкріпити отримані біля «ящика» сумнівні навики. >>

Не такий страшний «монстр», як на це сподівалися

Півроку тому, заганяючи міськводоканали під дах загальнообласного водопостачального монополіста «Луганськвода», автори проекту не скупилися на обіцянки поліпшити, покращити, збільшити... Зокрема, покращити стан розрахунків: за воду — з клієнтами, за спожиту електроенергію — з «Луганським енергетичним об'єднанням». Оскільки, як уже не раз повідомлялося, останнє вкрай незадоволене тим, як з ним розраховуються водопостачальники. Остання домовленість між двома монстрами обласного масштабу, досягнута за сприяння облдержадміністрації, виглядала так: електропостачання не відключатимуть, якщо «Луганськвода» платитиме мінімум на рівні 60 відсотків. >>

Крути — не крути, а за краник заплати

До яких тільки кроків не вдавалося керівництво головної водопостачальної організації обласного центру, комунального підприємства «Рівневода», аби змусити мешканців Рівного розрахуватися за спожиту воду. Запровадили навіть запрограмовані телефонні дзвінки, коли автомат по черзі набирав номери боржників і нагадував про необхідність сплатити за надані послуги. Втім це не дуже допомогло — покращення внесення «водяної плати», скоріше, можна пояснити регулярністю виплати зарплат і пенсій, аніж бажанням населення погасити накопичені борги, через які Рівне опинилося на голодному водяному пайку — життєдайну вологу постачають в оселі мешканців від шостої години ранку до дев'ятої вечора. >>

Тюрмі не до лампочки

У такий спосіб біля стін запорізького управління Державного департаменту України з виконання покарань вони вимагають повернення боргів від однієї з тюрем області. Ініціатор голодування, директор дніпропетровського приватного підприємства «Візір» Олена Головенко, пояснює, що до такого кроку відчаю довелося вдатися з причин доволі банальних. Згідно з підписаними угодами вони поставили на адресу Біленьківської виправної колонії №99, розташованої в Запорізькому районі, продукцію на суму понад 68 тисяч гривень (це були продукти харчування та електролампочки). Однак розплачуватися з ними ніхто не бажає. Звертатися до Господарського суду підприємці не бачать сенсу, бо, за свідченням Олени Петрівни, вони вже мають невдалий досвід вибивання боргів через суд. А тому у правосуддя не вірять. >>

«Хабар» пішов за димом?

Важко сказати, наскільки ефективною виявиться спроба членів Вінницького обласного осередку УНА-УНСО втрутитися в протистояння групи таксистів-маршрутників, які розбили наметове містечко на центральній площі, та міської влади (див. «УМ» за 9 квітня ц. р.), але зовнішня ефектність їхньої нової витівки — поза сумнівом. Так само точно розрахований і момент для її проведення. За ті три тижні, поки існує наметове містечко, ситуація істотно змінилася: новий конкурс на право працювати на ринку пасажирських перевезень маршрутними таксі з чітко виписаними умовами і термінами, проти якого боролися водії бусиків, таки оголошено. Це означає, що маршрутники, попри свою крайню знервованість і небажання поступатися принципами, таки програли. >>

Не плач, Алісо!

В улюблениці хмельничан ведмедиці Аліси, яка ось уже восьмий рік живе в міському парку культури і відпочинку, нарешті з'явилося потомство. Свого часу бідну тварину залишив тут, буцімто тимчасово, заїжджий молдавський цирк. Спливли місяці й роки, однак господарі не подавали голосу, тож стало очевидним, що ведмедицю кинули напризволяще. >>

Копанка як братська могила

У саморобній нелегальній шахті-копанці на території Сніжнянської міськради (Донецька область) загинули троє мешканців Красного Луча, що на Луганщині. Начальник краснолуцького загону Державної пожежної охорони Валерій Григор'єв, який брав участь у ліквідації наслідків аварії, повідомив, що причиною смерті чоловіків, наймолодшому з яких — 29 років, а найстаршому — 40, стало, за попередніми даними, отруєння чадним газом. За словами Валерія Олексійовича, пожежі в шахті не було. >>

«Гарт» для шовкопряда,

Надзвичайна ситуація у володіннях Черкасилісу, яку оголосило МінНС у Черкаській області у зв'язку з масовим нашестям на зелені масиви таких шкідників лісу, як дубовий похідний шовкопряд та сосновий шовкопряд, пішла на спад. Як повідомив «Україні молодій» Сергій Ткачук, в.о. головного лісничого обласного лісогосподарського об'єднання «Черкасиліс», із 12 тисяч гектарів лісу, де «пасся» сосновий шовкопряд, уже оброблено 11тисяч 100 гектарів. >>

Першою кинула камінь бабуся...

Період брежнєвського «застою» постає у спогадах як часи тихі й сумирні, без збурень серед люду. Радянська система почувалася нібито міцною як ніколи. Щоправда, десь страшенно далеко для пересічних «совків» проти чогось протестували якісь дисиденти. Цензура і «компетентні органи» напружено охороняли «громадський спокій», отож переважна більшість радянського люду нічогісінько не знала про тих диваків, яких і справді багато хто вважав за агентів світового імперіалізму. Однак навіть у той «благословенний» час відбувалися акції, які бурхливо вривалися в життя пересічних громадян. Одна така подія, очевидцем якої мені довелося бути, сталася восени, наприкінці 1960-х у місті Прилуки. Цей величенький райцентр на Чернігівщині жив тоді, як й інші українські міста й містечка, сонним та звично злодійським життям епохи «розвинутого соціалізму». Про минулу козацьку славу цього, колись полкового міста Гетьманщини його мешканці завдяки «турботі партії» встигли забути. І навіть на таке святотатство, як спорудження універмагу на колишньому козацькому цвинтарі, поряд з руїнами давніх церков (тоді викопали гори людських кісток), у 1960-х ніхто з тутешніх ніяк не відреагував. Хлопчаки ганяли у футбол черепами своїх предків-козаків, а їхні батьки трощили козацькі кістки бульдозерами. Але десь на рівні підсвідомого у цих «правнуків поганих», очевидно, тлів бунтарський дух. >>

Лампочка Ханенка

Говорити про одну з перших електростанцій в українському селі неможливо, не сказавши нічого про родину Ханенків. У першому виданні УРЕ («шелестівка») про Богдана Ханенка та Варвару Ханенко (з роду відомих цукровиробників та українських меценатів Терещенків) можна довідатись, що вони за рахунок прибутків від власних маєтностей зібрали велику колекцію картин, скульптур і творів ужиткового мистецтва античного світу, західно-європейських країн та країн Сходу, яку разом з будівлями по вулиці Терещенківській наприкінці 1918 року передали українському народові, а конкретно юридичній особі — Українській Народній Республіці. На базі цієї колекції було створено Музей західного і східного мистецтва, який після ремонту і реставрації з 1998 р. носить ім'я Богдана і Варвари Ханенків. Серед експонованих там нині творів понад 80 відсотків походять з колекції Ханенків. Крім того, меценати передали збірку українського народного ужиткового мистецтва Київському музеєві українського мистецтва. >>

Любов. Доля. Цвєтаєва

Iдея цієї публікації народилася спонтанно. Був час розманіженого потягування кавусі після трудового дня, коли всім «серйозним» темам уже віддано належне, тож хочеться просто посидіти і потеревенити про своє, жіноче... «А знаєш, — сказала мені моя колега, — я в юності була страшенно романтичною особою, ще й максималісткою, і жити намагалася за Цвєтаєвою». І на моє «що це означає?» почала пояснювати: любити, як Цвєтаєва, будувати стосунки з чоловіками, як вона, et cetera. Ні, наївним таке твердження мені зовсім не здалося. Навпаки, у голові миттєво промчав один рядок, щоправда, не Цвєтаєвої, а Маяковського: «Стать бы мне косноязычным, / Как Дант или Петрарка, / Душу к одной зажечь, / Стихами велеть истлеть ей...». А й справді! Стати б мені Петраркою чи тою ж таки Цвєтаєвою, мати б такі слова, як у неї, написати б про своє кохання... Цікаво, що з того писання вийшло б? Я не про дактилі чи анапести — «техніка» тут не цікава. Я про суть. >>

Найкращі Джульєтти виходять з «Піратів»,

Немає повісті сумнішої на світі, ніж повість про... Джеймса Марстерса і Кейру Найтлі. Ні-ні, чарівна британка, в яку після виходу на широкий екран фільму «Пірати Карибського моря: Прокляття чорної перлини» закохалися мільйони вражених красою губернаторської доньки кіноманів, не завела нового бойфренда. Джеймс Марстерс — це колега Кейри по акторському цеху. Пам'ятаєте бридкого, з ядучо-вибіленим гідроперитом волоссям, упиря Спайка з серіалу «Баффі — винищувачка вампірів»? Так от, це саме Марстерс і був. А єдине, що поєднує його з Кейрою Найтлі, це результати опитування, яке напередодні 440-ї річниці з дня народження Уїльяма Шекспіра провела трупа Королівської Шекспірівської компанії (Royal Shakespeare Company — RSC). Саме цю незвичайну пару абсолютна більшість опитаних театралів і акторів визнала найкращими Ромео і Джульєттою. Точніше, питання стояло так: кого б ви хотіли побачити на театральній сцені в ролі легендарних закоханих? >>

Клуні став італійцем

42-річний секс-символ Голлівуду (це його фанатки так охрестили) Джордж Клуні відтепер має не лише американське, а й італійське громадянство. Щоправда, розповсюджується воно тільки на невеличке містечко Лальйо, розташоване на березі озера Комо. Мерія цього населеного пункту, історія якого, до речі, налічує понад 900 років, «нагородила» Клуні званням почесного громадянина Лальйо. Точніше, ще нагородить, бо церемонія «посвячення» голлівудської зірки в новий статус відбудеться у травні — раніше Джордж приїхати до Італії не зможе через жорсткий знімальний графік. >>

Московські пригоди Ані й Енріке

У справі «батьки Анни Курникової проти Анни Курникової» — передбачуване продовження. Як повідомляла «УМ» минулого тижня, Сергій та Алла, «предки» 22-річної секс-ракетки, забажали отримати у вигляді грошей частину вартості нібито спільного з донею особняка на березі моря у Маямі. Алле Анна негайно висунула зустрічний позов до своїх батьків: тенісистка-модель береться довести, що за віллу вартістю 5 мільйонів доларів вона платила самотужки, а потім витратила ще майже мільйон на її подальше облаштування. Адвокат Курні також зробив заяву про те, що Анна намагалася залагодити цю справу поза судом, і вона вкрай розчарована тим, що суперечка одержала публічний розголос. >>

Відомі невідомості шаленої популярності

Уміння міністра оборони США Дональда Рамсфелда висловлюватися такими довжелезними й закрученими фразами, що без пляшки він би й сам себе, мабуть, не зрозумів, уже стало такою ж візитною карткою Пентагону, як п'ятикутна форма будівлі оборонного відомства. До речі, за свій ораторський «талант» містер Рамсфелд уже отримав не одну оригінальну премію. А нещодавно молодому композитору з Детройта Браянтові Конгу спало на думку прославити міністра ще й у шоу-бізнесі, заодно заробивши на цьому непогані грошики. Браянт поклав знамениті цитати глави Пентагону на музику й випустив альбом під назвою «Поезія Дональда Рамсфелда та інші свіжі американські художні пісні», який користується в Америці величезним успіхом. >>

Анекдоти

— Привіт, Мозок!... Мозок?... Що з тобою, Мозок?!
— Відвали, «Натс»... Тут до тебе Героїн заходив... >>

Операція «фальсифікація»

Попри те, що з того драматичного дня, коли Мукачів намагався вдруге протягом річного відрізку часу обрати собі мера, минуло вже десять днів, «мукачівська справа» не сходить зі стрічок інформаційних агенцій та шпальт опозиційної преси. Нещодавно з «гарячої точки» Закарпаття повернулася робоча група Верховної Ради, яка констатувала: найголовнішим порушенням виборчого процесу була фальсифікація волевиявлення громадян. Як стверджує один із членів групи, голова парламентського Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування Анатолій Матвієнко (фракція БЮТі), «фальсифікацію виборів мукачівського міського голови було забезпечено підміною протоколів у часовому проміжку приблизно з 22-ї години 18 квітня до 2-ї 19 квітня». Як розповів Матвієнко у своєму повідомленні для журналістів, «підтасовка» відбувалась на шляху з дільничних комісій до тервиборчкому. Фальсифікованими, за інформацією Анатолія Сергійовича, виявилися результати з 12 виборчих дільниць. >>

«Темники» з «ящика»

Ви ніколи не бачили на власні очі класичного «темника», але дуже хочете дізнатися, про що там пишуть? Вмикайте о 21-й годині «Вісті» на УТ-1 і уважно слухайте: приблизно 99,6 відсотка політичних новин, які вам там продемонструють, майже напевне відповідатимуть «аналітичним запискам» від експертів з київської вулиці Банкової. І це не лише суб'єктивна думка журналістів «УМ» — «найбільш упередженим» і таким, який «подає однобічну інформацію з суспільно-політичних питань в українському медіа-просторі» телевізійним каналом УТ-1 вважають 26,6 відсотка українських глядачів. Про це свідчать дані соціологічного опитування, проведеного Фондом «Демократичні ініціативи» і Центром «Соціс» з 1 до 12 квітня 2004 року. Причому, що цікаво, відділяти зерно від полови навчилися не лише поінформовані кияни, а й мешканці інших областей: експерти опитали 1200 респондентів з усіх регіонів України. >>

«Єдиний кандидат» від «зони»?

Після того як провладні сили офіційно висунули в «єдині кандидати» на президентську посаду Віктора Януковича, чутки про деталі його кримінального минулого почали поширюватися ще активніше, ніж раніше. Ще б пак, адже отримати президента з двома ходками «на зону» – це для країни, яка хай навіть суто декларативно прямує в Європу, солідний мінус. Щоправда, дехто, навпаки, наголошує на тому, що людина, яка після такого «некрасивого» досвіду зуміла вибитися на саму верхівку, зуміє і державу «поставити на ноги». А деякі донецькі парламентарії стверджують: той, хто виріс під териконами та ще й напівсиротою, майже напевне мав опинитися в місцях позбавлення волі, тож той факт, що після цього Янукович зумів не лише виборсатися з кримінального середовища, а й здобути вищу освіту, вийти «в люди» тощо, свідчить лише про його неабиякі вольові й розумові якості. Словом, куди там усіляким «чистеньким» «білим комірцям» до «простого донбаського хлопця, який зробив себе сам». >>

Батько Буша і «бацька» Лукашенко

Прес-служба МЗС України підтвердила наміри екс-президента США Джорджа Буша-старшого відвідати Київ. «Це питання проробляється, узгоджуються всі деталі», — повідомив учора речник міністерства Маркіян Лубківський. Проте він не зміг назвати точну дату прибуття високого гостя. Повідомлення про можливий візит Буша раніше подала газета «Дзеркало тижня», де підкреслювала, що українським турне батька діючого американського президента опікується зять Президента України Віктор Пінчук. Коментуючи майбутній приїзд Буша, на Михайлівській площі заявили, що це буде візит приватної особи. >>

Перехотілося?

Напередодні безпрецедентного розширення Європейського Союзу, що символізуватиме остаточне пострадянське возз'єднання Європи, офіційний Київ, не менш символічно, докорінно змінив свою євроінтеграційну демагогію. Відтепер ми євроінтегруватимемося «просто так», без якоїсь конкретної мети, а відтак без жодних відповідних зобов'язань перед європейською спільнотою й відповідальності за невиконання таких зобов'язань. Враховуючи початок ЄЕПу і переддень президентських виборів, форму вибрано дуже зручну: тепер усі застереження, що той чи інший крок може завадити офіційно задекларованому Україною вступові до ЄС, втрачають сенс. Бо цій, новій українській євроінтеграції, завадити не зможе вже ніщо. >>

«Лежачого» — б'ють

Комісія з журналістської етики, організація, яка, як нагадав її голова Володимир Мостовий, зародилася із надр корпоративної акції 2001-го року «Журналісти — за чесні вибори», збиралася у суботу на свій з'їзд. Фахова зустріч не випадково відбулася саме зараз, коли у всіх на слуху висунення майбутніх кандидатів у Президенти. «Захід нам дає зрозуміти, що поки держава не візьметься за послідовне впровадження норм демократії, зокрема свободи слова і дотримання прав журналістів, говорити про реальне приєднання України до Євросоюзу не доводиться. Чи не головним «лакмусовим папірцем» у цих процесах мають стати чесність і прозорість виборів наступного Президента країни», — каже пан Мостовий, головний редактор громадсько-політичного тижневика «Дзеркало тижня». За його словами, «ми є свідками того, як певні владні сили готуються перетворити суспільство на загальнонаціональний Мукачівський виборчий округ». «За таких умов значення об'єктивного, етичного висвітлення перебігу виборчої кампанії важко переоцінити», — відзначив він. >>

Твій голос — найважливіший!

Через півроку народ України обиратиме свого Президента. Це формально, а по суті — обиратиме шлях розвитку суспільства і держави, як мінімум, на наступне десятиріччя. Якою ти хочеш бачити Україну, своє власне життя в ній, свою журналістську професію? Задумайся над цими словами, бо без тебе справжні вибори насправді не відбудуться. Голос кожного виборця у державі, яка прямує до демократії, — це цінність, особлива цінність — якщо його віддають на підтримку кандидата свідомо і вільно. Без твоєї участі неможливо забезпечити громадянам України їх право обирати главу держави: жоден з кандидатів не спроможний зустрітися з 36 мільйонами виборців; жоден iз кандидатів без твоєї участі не може доносити до людей свою правду, так само, як і свою брехню. >>

Не короваєм єдиним

Шлюбні традиції українців такі давні, що їх корені губляться десь у глибинах дохристиянських віків. Письмову згадку про весільний обряд вміщено ще в першій вітчизняній енциклопедії — «Повісті врємєнних лєт», написаній на початку XII століття «під редакцією» ченця Нестора, а потім — ігумена Сильвестра. Відтоді змінилися десятки поколінь, під натиском чужоземних весільних традицій розчинилися або модернізувалися наші автентичні обрядові дійства. І мали б ми тепер хіба що фольклорно-етнографічні забави для туристів у Музеї народної архітектури та побуту біля села Пирогів, що поблизу Києва, якби не такі діючі хранителі (здебільшого — хранительки) прадавніх традицій, як Марія Мочарна з прикарпатського села Лісна Тарновиця. Завдяки її старанням, принаймні ще упродовж кількох поколінь, поки справу продовжуватиме нині 9-річна правнучка Марійка, весільні столи надвірнянців прикрашатимуть рум'яні і пишні, щедро заквітчані весільні короваї. >>

Сучасні Агапіти

Освічені люди всіх цивілізованих народів, як і наш, знають і шанобливо пам'ятають таджицько-іранського лікаря і вченого ХI століття Авіценну. Ще більшої слави набув напівміфічний грецько-іллінський лікар-хірург античних часів на межі V—IV тисячоліть до нашої ери Гіппократ. Статут з його наукового трактату став на всі віки гімном-заприсяганням Гіппократа для численних поколінь лікарів-початківців, які присвятили себе цій гуманній діяльності. >>