Сарамаґо повернув смерті роботу

Одним із кращих творів легендарного португальського письменника і поета лівих поглядів Жозе Сарамаґо вважається фантастичний роман–притча «Перебої у смерті». Автор вимальовує нереальну ситуацію, коли в деяких країнах перестають помирати люди. У романі смерть на правах персонажа обурюється невдячним до себе ставленням людей та оголошує безстроковий страйк. Коли ж смерть повертається на роботу та йде забирати старого музиканта, вона змінює його гнів на милість. Із відходом у вічність Жозе Сарамаґо багато націй, які тримали образу на письменника, нестимуть жалобу, адже більше ніколи світ не побачить нового роману фантасмагоричного автора. Письменник помер 18 червня у своєму будинку в Лансароті на Канарських островах.

Жозе Сарамаґо не був плідним письменником. Перший твір — сімейну сагу «Грішна земля» — написав у 58 років, будучи механіком в автомайстерні. Роман відразу приніс звичайному робітникові без освіти (Сарамаґо не закінчив навіть середньої школи), літературну славу і перші гонорарні плоди, які дозволили письменникові–початківцю влаштуватися на роботу у видавництво і «замовкнути» на 30 років. Після довготривалої видавничої паузи були «Підручник», «Балтазар і Блумінта», «Той, що піднявся із землі», «Спогади про монастир», «Кам’яний пліт»...

Найвідоміший і найскандальніший його твір називають «образою для католиків». Це книжка «Євангелія від Ісуса», яку нещодавно переклали на українську. (Рецензію на роман читайте в «УМ» за 17 червня 2010 року). У притчі Сарамаґо найбільше за всіх на горіхи дісталося Богу. «Пробачте, не відає він, що творить», — промовляє Ісус, який помирає на хресті. Але не так антирелігійними поглядами наробив галасу Сарамаґо, як політичними виступами і критичними статтями. Письменник в одному з інтерв’ю сказав, що «спершу я був для людей комуністом, який пише книги, а тільки недавно став письменником, який є ще й комуністом». Лівих поглядів письменник ніколи не відрікався. У 1972 році, будучи членом підпільної Комуністичної партії і редактором газети Diario de Noticias, за рік він звільнив із роботи 25 журналістів за недостатній радикалізм. Комуністичних переконань дотримувався до останнього. В 2009 році Сарамаґо балотувався на виборах в Європарламент від португальської Компартії.

Він був ревним антиглобалістом, критикував керівництво Європейського Союзу та Ізраїлю за політику, що проводиться на палестинській території. Якщо Європа сприйняла критику легенди гідно, то в Ізраїлі романи Сарамаґо з 2002 року зникли з книгарень. Ізраїльтяни не змогли пробачити португальцю закид про те, що їхня політика нагадала йому поведінку гітлерівців щодо євреїв у концтаборі Аушвіц.

Вихідцю із бідної селянської родини, який займався самоосвітою, по книгах навчився всьому, в тому числі оволодів іноземними мовами, навіть не снилося, що у 1998 році він стане лауреатом Нобелівської премії з літератури. Своїми вчителями Сарамаґо вважав діда Жероніма, який забавляв онука різними історіями. В нобелівський лекції письменник назвав себе підмайстром людей, які йому зустрічалися. Про своє дитинство, бабусю з дідусем і як зародилося у нього бажання писати Сарамаґо розповів у книзі «Невеликі мемуари».

Попри ліві погляди, специфічне відношення до релігії, скандали з католиками, Жозеф Сарамаґо залишався невиправним романтиком. Стрілки всіх годинників у його домі з 1980 року показували четверту годину дня, час, коли він уперше зустрів свою другу дружину, іспанську журналістку Пілар дель Ріо.

До речі, Жозе Сарамаґо — це не псевдонім і не справжнє ім’я письменника. Він народився Жозе де Сузаром. Нове прізвище виникло через сім років після народження хлопчика. Робітник архіву на власний страх і ризик вписав до імені майбутнього письменника прізвисько його родини — Сарамаґу, що в перекладі з португальської народної означає «дика редиска», яка зрештою прославила Сузара на весь світ.