«Лажатися» в публічних виступах, тішачи чужих виборців помилками на к­шталт «великої поетеси Анни АхмЕтової», «композитора Гулака–АртЬОмовського» або «поета Павла Безсмертного» (замість Беспощадного) — це в українському політикумі прерогатива лідера Партії регіонів Віктора Януковича. І, скажімо, Юлія Тимошенко, якій як особі уважній і скрупульозній у питаннях піару такі ляпсуси не притаманні, не оминає нагоди покпинити з «проколів» головного «регіонала». Тож можна собі уявити, як тріумфували «регіонали», коли і їм нарешті вдалося підловити Леді Ю. Щоправда, не на помилці, а, швидше, на плагіаті.

Сьогодні відкривається позачергове засідання Верховної Ради, скликане з ініціативи Блоку Тимошенко. Однак у тому, що в нинішньому своєму складі Верховна Рада продуктивно працювати не може, сумнівається все менше політиків. Президент під час зустрічі з Головою ВР Володимир Литвином назвав одним із варіантів розв’язання парламентської кризи саморозпуск парламенту (право достроково припинити повноваження Ради своїм указом глава держави, згідно з Конституцією, втратив за півроку до завершення президентського терміну). За словами Президента, парламент «давно перестав бути центром прийняття політичних рішень», оскільки політика «давно вже формується за його лаштунками».

Попри заклики повернутися до мажоритарної системи виборів або виборів за відкритими списками, лідери окремих політичних сил намагаються всіляко цьому перешкодити. Яскравий приклад — «закрите акціонерне товариство», відоме як Блок Юлії Тимошенко. Про окремих народних депутатів від БЮТ громада дізнається дедалі більше цікавого. Якщо раніше фаворитами керівництва БЮТ були патріоти, як–то Степан Хмара чи Левко Лук’яненко, котрі додавали в кошик блоку кілька відсотків голосів виборців Західної України, то нині наближеними до БЮТівської верхівки є люди з яскравим кримінальним минулим — особи, причетні до махінацій із держзакупівлями, земельними спекуляціми, а часом заплямовані й убивствами.

Досі не вщухла історія з розшукуваним екс–нардепом Віктором Лозинським, як уже інший БЮТівець відверто на всю країну заявив, що в минулому (чи справді в минулому?) мав зв’язки з кримінальним світом.

Хочеш втратити друга — позич йому гроші, кажуть у народі. Брати чужі гроші легко, а повертати свої — важко, тому завжди існує вірогідність того, що ви не лише зіпсуєте стосунки з позичальником, а й утратите свої кревні назавжди. Інша річ, коли йдеться про відносини суто ділові. У бізнес–колах не прийнято давати в борг без відсотків і тим паче «під чесне слово», адже гроші повинні працювати. Тому в угоді про позику, яку обов’язково засвідчує нотаріус, чітко прописують строки повернення боргу і штрафні санкції в разі, якщо позичальник із цим затягує.

На зустріч із журналістом «УМ» Микола Мельниченко вже звично прийшов у супроводі двох охоронців з СБУ. Утім на запитання, наскільки серйозними є загрози його життю зараз — після передачі Генпрокуратурі плівок, записаних під диваном Кучми, відповідає, що вже не хоче бути свідком під охороною. Мовляв, скільки таких свідків по Україні, але ж їх ніхто не охороняє. Та й узагалі, якщо є мета вбити — обов’язково вб’ють. Микола Мельниченко запевняє, що як тільки зареєструється кандидатом у президенти, одразу відмовиться від «сек’юріті», щоб бути «ближчим до людей». Колишній майор держохорони усе менше говорить про минуле, пов’язане зі справою Гонгадзе, а більше про майбутнє — свої президентські амбіції та... власну фракцію в парламенті. Він відчуває суспільний запит на «сильну руку» й пропонує програму «воєнного стану».