В’ячеслав Довженко: про «Кіборгів», війну і те, чому популярність — не головне
В’ячеслав Довженко є одним із найпомітніших сучасних українських акторів, якого глядачі знають насамперед за серіалами та роллю Серпня у фільмі «Кіборги». >>
Театр у психлікарні
13.03.2009
На маленькій сцені, де майже немає декорацій, іде вистава. Молоді актори активно експериментують — ведуть діалоги із залою, обговорюють поведінку своїх героїв, сперечаються. «Нічого особливого» — можна було б сказати, якби не йшлося про виставу «Ідіот» у Київській міській психіатричній лікарні імені Павлова.
Уже рік, як тут запровадили так звану арт–терапію — пацієнти лікарні пробують себе в ролі акторів, танцюють, пишуть вірші, займаються образотворчим мистецтвом. Такі заняття проводить «Театр з того світу». За словами його режисера Сергія Ененберга, заняття з хворими відбуваються двічі на тиждень: його підопічні обговорюють фільми, переглядають вистави, організовують виставки своїх робіт...
Актори «Театру з того світу» періодично готують вистави, які показують у цій лікарні. На перегляд запрошують не лише хворих, а й усіх охочих. Цей театр має велику популярність — квитки безкоштовні, а вистави завжди незвичні та цікаві.
«Такі дійства привертають увагу до проблем психічно хворих, — переконаний Сергій Леонідович, — у холі ми організовуємо виставки робіт пацієнтів, їм приємно, вони відчувають зацікавлення їхньою творчістю. Зараз збираємо команду для спільного спектаклю, де на одній сцені гратимуть актори та хворі — і хоча це важка робота, плануємо наступного року вийти з «Бурею» Шекспіра до глядачів. Такий експеримент унікальний для України».
Віктор Боровик, пацієнт Київської міської психіатричної лікарні, потрапив до цього закладу 1992 року. Був льотчиком, пройшов Афганістан, потім зустрів кохану дівчину, одружився... «Не зміг пережити зраду дружини, у мене немов дах зірвало — з’явилася манія самогубства. Потрапив у лікарню з суїцидальними настроями. У тому житті я любив музику, мистецтво, а тут не було реабілітації, якої б мені хотілося. І раптом — цей театр... Спасибі головному лікарю В’ячеславу Мішиєву — без його підтримки нічого б не було. Нині я отримую те, що втратив років із 10 тому, до мене потроху повертається життя. Світ мистецтва дає мені натхнення, бажання жити далі, працювати, любити...»
«У руках вправного фахівця арт–терапія — вкрай ефективний метод психотерапії, — переконаний київський лікар–психотерапевт Дмитро Павлюк. — У моїй практиці траплялися випадки, коли люди, які востаннє малювали в дитинстві, раптом прозрівали: якої яскравої частини життя вони позбавляли себе весь цей час». Це метод, що оперує не стільки словами, як емоціями, почуттями, ефективно бореться з блоком комплексів і страхів, наголошує психотерапевт.
