Його фронт — сцена

Від початку повномасштабної війни відомий музикант невтомно працює на Перемогу, даючи благодійні концерти й відправляючи на рідну землю гуманітарні вантажі.

Скільки тих Нідерландів? Розмірами з Полтавську область. Але щомісяця Олег збирає там чималі гроші на підтримку ЗСУ. 

«Я вже об’їздив країну з благодійними виступами разів десять по колу, — говорить баяніст. — Щосуботи і щонеділі даю сольні концерти або ж виступаю з оркестрами і професійними музикантами. Загалом від лютого 2022 року виступив щонайменше 300 разів, а, може, й більше. Стараюсь грати там, де можна заробити не менше пару тисяч євро. Але зазвичай збираю більше. Недавно, скажімо, за один концерт у великому соборі в Апелдорні, на якому були присутніми 650 слухачів, нам удалось зібрати понад 20 тисяч євро. Якраз на «Мерседес-Спринтер».    

За донати баяніст купує переважно медичні автомобілі, які за усталеною у Європі практикою списують через 6-7 років пробігу, щоб не вкладатися в ремонт. Для фронту — повнопривідні, вони в пріоритеті. 

«Ціна однієї автівки у дилерів — 15-17 тисяч. Повнопривідні коштують дорожче — від 20 тисяч. Але це дуже вигідна ціна, бо нові таких марок коштують щонайменше 120 тисяч, — розповідає. — Не тільки в Нідерландах купую, а й у Польщі, Німеччині, Франції, Іспанії. «Мерседеси», «Фольксвагени», «Форди»… 

Та в Україну автівки їдуть не порожніми. Олег укомплектовує їх медичним обладнанням: дефібриляторами, кисневими і безкисневими концентраторами, турбінними вентиляторами для дихання, масками ручного дихання, ношами різних видів, інфузоматами, турнікетами… Одне слово, тим, що рятує життя хворих і поранених бійців. Окрім того, оснащує портативними зарядними пристроями (екофлоу), сонячними панелями, дизельними та бензиновими генераторами. А взимку додає ще ліки від простуди та вітаміни. Увесь цей «фарш» за вартістю дорівнює ціні машини. 

Автівки від Олега на Львівщині.

 

…Уперше музика у виконанні відомого артиста Олега Лисенка на підтримку України прозвучала на більш як 10-тисячному мітингу в центрі Амстердама у неділю, 27 лютого 2022 року. Він зіграв державний гімн України.

А невдовзі до нього звернулись земляки, які пішли воювати, з проханням допомогти матеріально. Їм потрібен був прохідний автомобіль для вивезення поранених. «Якщо є така можливість», — вибачались.  

«І тоді я зрозумів, що грати на демонстраціях це важливо, — каже Олег. —Для підтримки морального духу українців, для привернення уваги іноземців до того, що в Україні йде війна. Але, щоб змінити ситуацію на фронті, цього недостатньо. Тому я вирішив заробляти кошти для українських захисників. Хтось просив придбати бронежилет, комусь потрібні були гроші… Нікому не відмовляв». 

Невдовзі Олег створив благодійний фонд Music for Ukraine («Музика для України»). У нього та ж мета: виконувати й популяризувати українську музику, культуру й заробляти кошти для ЗСУ. 

За цей час благодійники на чолі з Олегом Лисенком (їх усього п’ятеро) передали для України 200 медичних та евакуаційних автомобілів (позашляховиків), медичне обладнання, ліки, а також сонячні панелі, зарядні пристрої та генератори загалом на суму понад 3 мільйони євро. 

Окрім того, на запити військових фонд відправив близько десятка мобільних стоматологічних кабінетів — на чернігівський, херсонський, харківський, запорізький напрямки, в Одесу. В них бійці отримують невідкладну медичну допомогу при зубному болю.  

Придбані на пожертви автівки Олег з однодумцями супроводжує на польсько-український кордон, звідки їх забирають представники ГО «Поважна Громада Страдча» зі Львівщини на чолі з Богданом Козаком. Вони ретельно оглядають машини на власній СТО, міняють мастила, оливу, фільтри, за необхідності роблять капітальний ремонт двигунів. Після чого фарбують у нейтральний колір  і передають на військові частини. Загалом понад сотня військових частин отримали необхідну техніку від Олега Лисенка та його фундації. В цьому списку, зокрема, 30-й корпус бригади морської піхоти. 

На знак вдячності захисники шлють йому свої шеврони, нагороджують медалями, орденами та цінними подарунками. Загалом він має вже понад 15 нагород від військових.   

До речі, одна зі «швидких», яка свого часу поїхала на лінію бойового зіткнення, кілька місяців тому повернулася в Нідерланди з-під Покровська. Понівечена і розбита. Тепер вона — експонат постійно діючої виставки Національного військового історичного музею в Києві, що подорожує Європою. 

Водночас Олег Лисенко забезпечує реанімобілями невеликі лікарні Полтавщини у колишніх райцентрах і селищах. Це теж одна з його ідей. До речі, той «Мерседес-Спринтер» 2019 року випуску, придбаний за донати з одного концерту, уже в Миргороді. Своїм землякам з Нових Санжар і Нехворощі музикант відправив аж сім «швидких». По дві — в Лубни, Карлівку й Чорнухи. Забезпечив також Диканьку, Решетилівку, Кобеляки, Чутове. Лише у травні на Полтавщину прибув караван з дев’яти «карет»!   

Автівки для медзакладів він передає через Вікторію Кіріченко — заступника керівника благодійного фонду «Добровольці України», зареєстрованого в Полтаві.  

За можливості гуманітарні каравани з Нідерландів до України доправляє рідний брат Олега, Олександр.   

«Якщо в тебе немає можливості бути на фронті й воювати, ти зобов’язаний допомагати нашим військовим і Україні так, як можеш, — каже мій співрозмовник. — Слава Богу, я своїм трудом заробляю на життя. Небагато, але мені достатньо. Щоб заплатити за комунальні послуги, вистачає. Дякувати Богу, в мене є дах над головою. У мене не відключають тепло, світло чи газ, як в Україні. Ми не чуємо виття сирен і не ховаємось в укриття. І в мене ростуть здоровими діти, яких я можу забезпечити. Тому основні зусилля спрямовую на допомогу своїй рідній країні — Україні, яка бореться за свободу. 

З цією війною я вже посивів. Але радію, що можу суттєво допомагати нашим захисникам». 

У дитинстві Олег, як і багато хто з радянських хлопчаків, мріяв стати військовим. Генералом! Його улюбленою телепередачею була «Служу Советскому Союзу!».   

«Тепер ми розуміємо, яка то була пропаганда, — усміхається чоловік. — Як там гарно промивали мізки, розповідаючи про «найкращу армію світу». Щоб хлопці мріяли про погони, а дівчата — вийти заміж за військового».

Та йому не судилося навіть служити в радянській армії, оскільки консерваторію закінчив у 25, а тоді в такому віці до війська вже не призивали.   

— Та доля склалася так, що я все одно став генералом! Але… в музиці, — з долею гумору каже Олег. — У мене є статус, є ім’я, які зараз працюють не мене. Не думаю, що хтось із українських баяністів, якби захотів організувати гастрольний тур по Європі, зміг би зібрати такі кошти, які вдалось зібрати мені. Проживаючи за кордоном, я, на щастя, можу дуже відчутно допомагати Україні. Звісно, аби щомісяця відправляти конвої автівок, що рятують нашим ВОЇНАМ життя, мені щодня доводиться докладати великих зусиль. Але ж кожен воює на своєму фронті. 

— Чи зменшується кількість пожертв? 

—  Війна триває вже довго, і всі стомились, тому, так, зменшується. А останнім часом ще й праві сили у Європі та Америці виступають проти підтримки України зброєю й грошима. Тож дуже важливо нагадувати світовій спільності, що війна триває, що гинуть люди. 

— Хто ваші слухачі, й відповідно, донатори? 

— Переважно старше покоління нідерладців. Хто має гроші, хто не байдужий до України, ті й донатять. 

У мене склалося враження, що більшість переселенців з України, котрі знайшли тут прихисток (а таких багато), не ходять на концерти, і, на жаль, не роблять пожертв, не турбуються про долю рідної країни. 

Водночас виступаю, буває, з професійними музикантами-переселенцями з Харківської філармонії, з Маруіполя, Дніпра.

— Що ви граєте?  

— Насамперед українську музику. А також французьку, аргентинську... Багато класики. У мене різний репертуар. Граю із оркестрами, зі струнниками, з віолончеллю, з органом, з піаністами, зі скрипалями, із військовим оркестром. На театральних сценах і в концертних залах… Люди мають отримувати багато різної і високого рівня музики.  

— Як нідерландці сприймають баян? Адже це не їхній інструмент. 

— Багато хто вважає його східноєвропейським акордеоном. Але в акордеона інший звук, в основному з розливом. Він більше підходить для легкої естрадної французької музики. А в баяна немає такого розливу, в нього гарний глибокий і сильний специфічний звук. І можливості в нього набагато більші.

Нідерланди — це точно не баянна й не акордеонна країна. Я в ній, можна сказати, ексклюзивний музикант. За все життя зустрів тут лише кількох баяністів — з Молдови й колишньої Югославії. 

— Бачила відео, на якому ви виступаєте з двома синами… 

— На початку війни вони часто зі мною грали. І Лука, й Ілля — обидва талановиті музиканти, грають на багатьох музичних інструментах. Усім подобались наші виступи. Але зараз у них перехідний вік, у них з’явились інші пріоритети, та й навантаження велике в школі. 

Між тим батько підлітків — прекрасний педагог, і до нього додому приходять учні брати приватні уроки. Він також дає майстер-класи студентам консерваторії.

Свого часу, закінчивши Полтавське музичне училище, Олег рік працював у музичній школі — вчив грати на баяні новосанжарських хлопчаків. 

«Я зрозумів, що мені подобається давати уроки. І що можу давати їх гарно. І учні люблять мене. Але музична школа не для мене. Вона зменшує можливості вчителя для його розвитку як концертного виконавця. Дітки — це все гарно й красиво, і з ними треба працювати. Але я хотів іти далі, хотів особистого розвитку. І щасливий, бо досягнув того, до чого прагнув». 

Олег — баяніст у четвертому поколінні. Цей талант передався йому від діда й прадіда по материнській лінії. Батько, Іван Лисенко, теж музикант, хоч і без спеціальної освіти, зате з ідеальним слухом і голосом. 

Однак баян з’явився у житті Олега випадково. Маленьким він хотів грати на фортепіано. Та коли умовив тата відвести його до музичної школи, виявилось, що у викладача фортепіано не було більше місця. І викладач по класу баяна (на жаль, уже покійний) Микола Порфирович Бондаренко запросив хлопчика у свою групу…

— Цікаво, якби я приїхав з концертами в Україну, чи зібрав би стільки глядачів, як збираю в Нідерландах чи в Бельгії, де раніше працював? — задумується музикант. 

— Який збір дався вам найважче? — запитую. 

— Якось організацією благодійного концерту займалися інші люди, аніж завжди. Я виступав з рок-групою. Ми довго готувались, витратили багато зусиль на репетиції. Й зібрали непогану суму. Але коли вирахували з неї оренду сцени й апаратури, то залишилось всього півтори тисячі євро. 

Графік виступів у Олега Лисенка зазвичай дуже щільний. Щотижня, як правило, дає 4-5 концертів на різноманітних заходах. Його запрошують політики, журналісти, письменники… А половину лютого, скажімо, виступав, зокрема, з королівським військовим духовим оркестром Нідерландів на різних великих сценах у зв’язку з четвертою річницею повномасштабного вторгнення, нагадуючи глядачам, що Україна продовжує героїчно боротися за свою свободу. 

Водночас устигає записувати нові компакт-диски. Ось зараз працює над  компакт-диском з українськими колисковими. Дуже хоче, щоб, слухаючи їх, наші військові отримували психологічне розвантаження. Реалізовує з іншими музикантами цікаві проєкти як у Нідерландах, так і за кордоном. Дає приватні уроки й проводить майстер-класи. Завдяки цьому заробляє на прожиття. Та головне для Олега наразі — швидка і необхідна допомога заради збереження життів наших ВОЇНІВ та Перемоги. n

 

P.S. Читачі «УМ» та небайдужі в Україні й за кордоном також можуть задонатити на черговий медевак для наших захисників. Це легко зробити, відкривши сторінку фундації «Music for Ukraine» («Музика для України»).