Мрія українського футбольного вболівальника не закінчується на тому, щоб фінал Євро–2012 відбувся в Києві. Його мрія полягає в тому, аби в цьому фіналі грала збірна України. Для цього «синьо–жовта» команда має зростати. Утім після несподіваного «пострілу» на чемпіонаті світу–2006 зірка української збірної України котиться лише донизу. Підопічні Блохіна формально хоч і наблизилися до чільної десятки рейтингу ФІФА, але насправді досі так і не змогли перемогти жодну збірну з першого ешелону світового футболу. Минулої середи, коли на кін було поставлено все, наші хлопці знову поступилися італійцям. І навіть президент ФФУ Григорій Суркіс уже визнав, що відбіркова кампанія на Євро–2008 для українців по суті завершена, і завершена невдало. Уболівальники знову мають привчати себе до думки, що Україна на тривалий час залишиться за бортом великих футбольних форумів. Очікувалося, що наша збірна посяде одне з двох перших «прохідних» місць, а насправді непідйомним виявилося навіть третє. Як таке могло трапитися, запитують уболівальники?
Спробуємо припустити, що особи, відповідальні в нашій країні за футбол, у певний момент почали надто захоплюватися своїм лобістськими успіхами й забули власне про «гру номер один». Весь їхній запал пішов на святкування ювілею київського «Динамо», зустрічі численних зарубіжних делегацій і боротьбу з будівництвом перед НСК «Олімпійський». >>