Нова влада не втомлюється пояснювати українцям, як про них дбає: і газ дешевий виторгувала, і «реформаторський» бюджет ухвалила в парламенті за 5 хвилин. Прем’єр Микола Азаров не нахвалиться: вперше, мовляв, за два роки держава підвищує пенсії і зарплати мільйонам своїх громадян. Щоправда, скептично налаштовані економісти критикують Держбюджет–2010 на чому світ стоїть: жодних обіцяних реформ у соціальній сфері цьогоріч не передбачено, медицина фінансується за залишковим принципом, наука опинилася в кризовому стані. Обіцяні ж підвищення пенсій та зарплат, переконують експерти, призведуть до запуску «друкарського» верстата НБУ, а хитромудра «схема» нарахування заробітної платні бюджетникам закінчиться давньою практикою: і лікар, і прибиральниця отримуватимуть однакові гроші.

Сім років судової тяганини і громадських протестів не стали перешкодою для спритних підприємців. ТзОВ «Компанія «БІ–ОІЛ Нафта» місце для побудови автозаправки підшукала не надто доречне — на кладовищі. Але ж вигідне, бо ніхто інший там будуватися не прагнув. Практика бульдозерного присипання «попелом забуття» кладовищ діяла упродовж усього існування Країни рад. Єврейські ж кладовища навіть зникли з післявоєнних перспективних карт міст. Нацисти «очистили» простір від людей єврейської національності, комуністи «чистили» територію вже від самої пам’яті. Нині ж дорогу, якою виїжджають автомобілі з нової коломийської заправки, проклали через братню могилу розстріляних у роки Голокосту. «Якби єврейська громада Коломиї була жива, вона захистила б своє кладовище», — переконаний відомий діяч українсько–єврейського порозуміння, львів’янин, директор Представництва Американського об’єднання комітетів для євреїв колишнього СРСР Мейлах Шейхет. Утім і українська громадськість готова захищати занедбаний єврейський цвинтар. Хоча голос суспільства заледве доходить до влади. На прикладі недбальства щодо єврейської спадщини стають зрозумілішими причини руйнації і власне українського історико–культурного надбання...

Ці збірники мають назву «Писемне слово на вулицях Дніпропетровська». Попри тематичну схожість, кожен із них усе ж вирізняється своїми особливостями: у першому, окрім численних ілюстрацій мовних ляпів, є ще й вельми корисні розділи «Правопис слів іншомовного походження», «Вживання великої літери», «Правопис складних слів» тощо, а в третьому, що складається відразу зі 120 сторінок, аналізуються незугарності не лише україномовні, а й російськомовні та англомовні.

Усе це стало результатом втілення в життя справді неординарного проекту, яким керує декан факультету української та іноземної філології і мистецтвознавства Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара, кандидат філологічних наук, професор Ірина Попова.

Минулої п’ятниці Аня з мамою, татом та старшим братиком повернулася зі столиці у свої рідні Голоби. І якби не міцні татові руки, невідомо як дотягнули б усі подарунки: червоний велосипед від самої Анастасії Заворотнюк, величезний розкішний букет квітів та ще кілька київських тортів на додачу. Добре, що не було ще комп’ютера, обіцяного Нестором Шуфричем. Три дні, проведені у столиці, для всієї їхньої родини стали суцільною казкою. Вийшов на балкон готельного номера — і майдан Незалежності, як на долоні. То репетиції, то дизайнери сукні приносять на примірку, то зачіску з макіяжем роблять. Справжнісінькі зіркові будні! Маленька Аня серед знаменитостей почувалася ніби комфортно. От коли вмикалися камери й треба було щось розповідати, дівчинка соромилася, і слова з неї було не витягнути. Хоча телевізійники різних каналів не раз приїздили в ковельське селище знімати сюжети про маленьку рятівницю з Волині, яка стала «Героєм–рятувальником» року, а нещодавно отримала ще одну почесну нагороду — «Гордість України–2010» у номінації «Сусід року». Саме на вручення останньої Ганнусю 13—15 квітня запросили з родиною до Києва.

Усім відома прописна істина: будь–яка дитина потребує уваги та підтримки. Обдаровані діти — й поготів. Аби заохотити здібних діток та привернути до них увагу меценатів, українські благодійники вирішили провести Всеукраїнський конкурс «Диво–дитина 2010». Талановита малеча змагалася у декількох номінаціях: «Найрозумніший», «Найдивовижніший», «Найбільш творчий», «Найбільш спортивний» та «Найгероїчніший». Імена унікальних малят стануть відомі 30 квітня: саме цього дня у столичному Палаці «Україна» відбудеться фінал Всеукраїнської премії «Диво–дитина 2010». Дітей, які змагатимуться у фіналі, відбирали досить суворо — протягом трьох етапів. Їхні здібності оцінювали Ольга Сумська, Віктор Шпортько, Олег Пінчук, Володимир Вірчіс, Яна Клочкова та інші знаменитості.

Сьогодні біля одного з під’їздів броварського будинку, що на вулиці Незалежності, 3, неодмінно з’являться свіжі квіти. Так щорічно тутешні мешканці віддають шану своїм сусідам та рідним, які загинули через помилку українських військових. Рівно десять років тому, 20 квітня, на Гончарівському полігоні в Чернігівській області військові проводили навчання і запустили ракету класу «земля–земля» «Точка–У». Вона «подужала» замість запланованих 30 кілометрів 90 і вразила дев’ятиповерхівку в Броварах: загинуло троє людей, п’ятеро отримали важкі травми, оселі 16 родин були зруйновані. Свою ж провину Міноборони України довго визнавати не хотіло...

У кожної людини — своє призначення на землі, переконана інвалід із дитинства Світлана Драган, яка може пересуватися лише за допомогою інвалідного візка. І, мабуть, щоб компенсувати фізичну неміч цієї симпатичної і напрочуд сонячної жінки, Бог подарував їй талант до малювання. Тож Світлана має можливість на полотні розфарбовувати сірі будні у яскраві кольори. Від її картин не можна відвести очей — стільки тепла вони випромінюють.

Киянка Наталя Матвієнко, яка ще в дитинстві втратила слух, грає в театрі, чудово танцює, а свого часу навіть привезла з Міжнародного конкурсу краси корону віце–міс світу. Олена Чінка була студенткою Театрального інституту, коли поїздом їй відтяло ноги. Сьогодні 33–річна жінка не тільки танцює, а й навчає цьому мистецтву інших! Композитор–самоучка з Обухова Леонід Пономаренко має серйозну ваду слуху і при цьому пише музику. А Катерина Литовченко з Луганщини, попри параліч рук, ніг і спини, стала заслуженим художником України. Свої дивовижні картини жінка малює... ротом.

Саме словосполучення «розумово відсталий» уже звучить як вирок. Особливо для батьків, чиїм дітям медицина виставляє цей діагноз. Віднедавна наше суспільство ніби й стало трохи толерантнішим у ставленні до тих, хто відстає від своїх ровесників за показниками розвитку: тепер їх називають дітьми, які потребують корекції розумового розвитку. Зникли з ужитку й допоміжні школи, де навчалися такі учні, — їх перейменовано у спецшколи. Та, за великим рахунком, суттєвих змін у ставленні до цієї специфічної категорії дітлахів не відбулося. Вони як носили на собі тавро неповноцінності, так і продовжують носити...

В Україні 78 відсотків дітей користуються інтернетом. Такі дані отримали фахівці Інституту соціології НАН, опитавши 25 тисяч школярів. Дослідження також показало, що малеча починає знайомитися зі всесвітньою мережею мало не в підгузках — із шести років. «Діти краще розбираються у комп’ютерному світі, ніж дорослі, — коментує результати дослідження директор із соціальних та освітніх програм компанії «Майкрософт Україна» Кортні Зукоскі. — Але якщо діти проводять багато часу в інтернеті, це свідчить про погану якість їхнього життя». Часто вони просто «тікають» в інтернет, не знайшовши у реальному світі підтримки батьків та друзів.

Сайти можуть не лише шокувати дитину «недитячим» вмістом — вони можуть ще й навчити виготовляти вибухівку чи підштовхнути до самогубства. За кордоном нині справжнім лихом став так званий «чорний» маркетинг — яскрава реклама, спрямована на дітей. Юні користувачі інтернету настільки захоплюються купівлею товарів, що витрачають усі гроші з батьківських кредиток. Ця тенденція вже підбирається до нас, тож українським батькам теж варто пильнувати. А Кортні Зукоскі радить навчити малечу, як правильно поводитися у світовому «павутинні».