Ритуальні хороводи Америки-Європи довкола війни в Україні — санкції, котрі москва дуже вдало обходить; розтягнуті на місяці обіцянки надати Україні необхідну ще позавчора зброю — здається, повинні б уже закінчитись.

Сім колишніх президентів США, причетних до встановлення пам’ятника Тарасу Шевченку у Вашингтоні, були зацікавлені в цивілізаційному розвитку України.

На Близькому Сході стрімко почалася справжня війна.

Була надія у наївних, що повномасштабна війна змінить президента Зеленського.

Україна відчуває, прораховує, складаючи пазли з поведінки її союзників, що, напевне, питання щодо російсько-української війни вже вирішено.

Так у нас наразі виходить, що топові особи країни, включно з президентом Зеленським, мають два образи: один — для міжнародного співтовариства, другий — для внутрішнього споживача.

Цю нову-стару кадрову історію про нового очільника Міноборони неможливо переповісти без народного досвіду.

Криза, вогонь ворожнечі між Україною і Польщею розгорівся так стрімко й цілеспрямовано, що видається абсолютно спланованим.

Війна — це величезна відповідальність за свою країну, помножена на глибоку віру в здолання лютого ворога та адекватність дій державних керманичів, котрі взялись вести Україну по переможних шляхах.

Сьогодні ми діємо, творимо, відроджуємось, перероджуємось, осмислюючи себе. Про це свідчить чергова презентація у національно- фундаментальному місті, що на Сумщині, — Конотопі — нового музею «Спадок Гетьманщини. Місце пам’яті Конотопа».