Шановна редакціє, звертається до вас учитель-пенсіонер, заслужений учитель України. За час роботи вчителем фізики і математики неодноразово відзначався почесними грамотами за досягнуті успіхи у справі навчання підростаючого покоління та активну громадську роботу.

Шановний пане Президенте, на мій лист до Вашої адміністрації я отримав відповідь від Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення щодо трансляції реклами російською мовою в ефірі вітчизняних радіо- і телекомпаній за підписом голови ради Юрія Артеменка, де зазначалося, що нині чинний Закон України «Про засади державної мовної політики», відповідно до статті 26 якого рекламні оголошення, повідомлення та інші форми аудіо- та візуальної рекламної продукції виконуються державною мовою або іншою мовою на вибір рекламодавця.

Очікувані реформи Організації Об’єднаних Націй, зокрема внесення змін у регламент Ради Безпеки, ювілейна сесія ООН не здійснила. І левова частка відповідальності за зволікання лежить на українській делегації.

Смерть онука, Кирилюка Олександра Георгійовича, старшого солдата 30-ї окремої моторизованої бригади, 1993 р. н., настала 30 липня 2015 р. в зоні АТО при обстрілі. Травму Олександр отримав унаслідок військових дій від вогнепальної зброї, велика втрата крові, наскрізне кульове поранення кількох ділянок тіла.

Таке зіставлення, може, видається незрозумілим, навіть дивним. Зруйнування Запорозької Січі, валуєвські укази зрозуміло, але...

Шановний Петре Олексійовичу! Ваші необґрунтовані меседжі про єдину державну мову, українську, — димова завіса для справжньої антиукраїнської політики омосковлення залишків українства найвищими очільниками України. Для захисту державної мови Ваша влада не зробила жодного кроку. За знання держслужбовцями державної мови проголосувало аж 152 депутати всієї Ради. Від партії п. Яценюка проти знання мови було 78% складу фракції, а від Вашого блоку — 58%. Так діяли й інші «патріоти».

Зразу після війни, у голодні 1945—47 роки, люди, як і зараз переселенці зі Східної України, їздили по продукти у Західну Україну, тобто до «бандерівців». І я також узяла квиток на поїзд «Київ—Львів». Заходжу у свій вагон, а на мене всі витріщили очі, ніби на НЛО. Всюди мішки, кошики, чемодани — моє місце зайняте. Заходить станційний міліціонер і каже, щоб йшла у наступний вагон, бо цей забронювали євреї, що їдуть із Казахстану. Вийшла у тамбур, а там стоять дві жінки з клуночками. Ніч надворі. Зайшли два міліціонери і до них: «Гражданочкі, білєтікі».

Один погляд пана Корбана свідчить про його нутро. З усіх своїх сил він лізе у владу. Це перекотиполе покотилося по Дніпропетровщині — там нічого не вийшло. Потім воно покотилося в Чернігів — чернігівчани розібралися з цим перекотиполем і дали йому копняка під зад. Тепер вiн «прикотив» до Києва, хоче взяти тут владу.