Смерть онука, Кирилюка Олександра Георгійовича, старшого солдата 30-ї окремої моторизованої бригади, 1993 р. н., настала 30 липня 2015 р. в зоні АТО при обстрілі. Травму Олександр отримав унаслідок військових дій від вогнепальної зброї, велика втрата крові, наскрізне кульове поранення кількох ділянок тіла. Сиротами залишилося троє дітей, а вдовою — молода дружина. Військові дії відбувалися в Артемівському районі Донецької області, в селі Новолуганське.
Скільки вилито сліз, біль розриває і душу, і тіло. Не можемо змиритися, що Саші не стало. Адже ми з дідусем виховували Сашка з п’ятирічного віку. Дитячий садочок, школа, навчання в профтехучилищі м. Хорол. І ось у 2010 р. у нашій сім’ї з’явилася дівчина Настя, яку Саша представив нам як дружину, яка вже чекала дитину. А вже 1 січня 2011 р. Настя народила нам правнука Артема. Хоч шлюб молодої пари не був зареєстрований, але я сказала, що в Артемка буде тато. І ось тут ми зробили дурницю: у свідоцтві про народження Артемка матiр, Жмур Анастасію, записали як мати-одиначку. І ось зараз ми воюємо з законом, через суд хочемо, щоб Артем носив прізвище загиблого батька.
Олександр прожив лише 22 роки. Хочеться спитати у влади: кому потрібна ця війна? А комусь же потрібна, хтось же набиває кишені грішми в той час, коли гинуть сотнями наші хлопці.
Часто, розмовляючи по мобільному, запитувала в онука, як служба, що їсте, у що одягнені? Завжди чула відповідь: волонтери — наша опора, якби не їхня підтримка — і моральна, і матеріальна, — не знаю, що б було.
І ось на третій день після похорону Саші, 14 серпня 2015 р., пізній телефонний дзвінок із Києва розбудив нас. Телефонувала Лазебник Оксана Петрівна, волонтер із Києва, яка очолює волонтерську організацію «Кожен зможе», і сказала, щоб чекали у гості, вона хоче познайомитися з нашою сім’єю, хоче надати допомогу нам, а особливо її турбує доля Артемка. Побачила репортаж телеканала «1+1», який у передачі ТСН показав епізод похорону Саші.
Ми — люди похилого віку, нам уже під 70. Тато Артемка загинув, а мама Настя залишила правнука нам на тимчасове виховання, а сама зникла. Довелося оформляти опікунство, щоб правнук не потрапив в інтернат.
І ось 3 жовтня Оксана Петрівна з групою волонтерів прибула до нашої оселі з усіма будівельними матеріалами, обстановкою, щоб замінити на все нове, зробити ремонт у нашому будинку, і все це безкоштовно. Знову були сльози, але вже вдячності. Я зрозуміла, що ці люди — волонтери з Києва — послані нам Богом. Кожен із прибулих працює, має сім’ю, і замість того, щоб у вихідні дні відпочити, їдуть до нас у село, а це — за 300 км від столиці.
Дорога редакціє, прошу, надрукуйте імена цих добрих, щирих людей: Лазебник Оксана Петрівна, Христич Ганна, Христич Олексій, Возний Данило, Кринько Олександр, Кондратюк Антон, Войцицький Дмитро. Прошу згадати і наших місцевих волонтерів із Семенівського району: Ярошенко Володимир Михайлович, Бублик Сергій, Кудла Юрій, Черкаський Михайло.
Оксана Петрівна, коли вже втретє побувала у нашій сім’ї, взяла Артемка ненадовго в гості до Києва. Познайомила його зі своїм сином, ровесником Артема. Наш правнук побував і в цирку, і у філармонії, і на атракціонах, про що із таким задоволенням щоденно розповідав нам по телефону.
Низько кланяємося вам, дорогі люди, за вашу підтримку, допомогу, яку ми отримали від вас у тяжку для нас годину. А наприкінці хочу сказати: волонтер — це звучить гордо!
Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>
На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>
Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>
Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>
Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>
