Вона переклала вбивство

Вона переклала вбивство

Почнемо все-таки з приємного. Книжкового Ющенка хотіли. Навіть убити хотіли не якимись сумнівними японськими рибними рулетиками, а поцілунком. Дамочка намастила губи отруєною помадою апельсинового кольору і... передумала. Перемогла жіноча доброта і відповідальність за долю України.
Ще один приємний факт — переклад детектива Жерара де Вільє «Вбити Ющенка» належить таланту Євгенії Кононенко.

Ясніше ясного

Ясніше ясного

Погодьтеся, не так уже й часто Україна потрапляє в поле зору голлівудських кінометрів. Якщо маститі «мешканці» «фабрики мрій» і кидають погляд кудись у бік колишнього СРСР, то цікавить їх переважно російська мафія або російські ж шпигуни. Однак цього року все інакше. Звісно, обіцяний фільм про нашу Помаранчеву революцію з'явиться у прокаті (якщо з'явиться) ще нескоро, але Україну в американських кінотеатрах показують уже відучора. Адже нарешті на екрани вийшов фільм колишнього актора, а тепер — режисера й сценариста Ліва Шрайбера «Все просвітлено» (або, простіше кажучи, «Все ясно») виробництва компанії «Уорнер бразерз».

Як би «Пору» депортувати в Москву

Позавчора члена політради партії «Пора», експерта Міжнародного інституту демократії Сергія Євтушенка, який разом із колегами прилетів на наукову конференцію зі сміливою назвою «Демократичне майбутнє Азербайджану та Білорусі», затримали прикордонники та люди в цивільному, які не побажали представитися. Без жодних пояснень в українця забрали паспорт, посадили в закрите приміщення і тримають без їжі та води. «Лише цієї ночі за посередництва українського консула в Баку нам вдалося передати Сергієві воду, — розповів «УМ» по телефону Сергій Таран, директор Міжнародного інституту демократії, експерт ІМІ. — Ні самому Сергієві Євтушенку, ні нам, його колегам, прикордонники не пояснили причин затримання. Відомо тільки, що Сергієві загрожує депортація... в Москву».

Московський час. Куранти б'ють по Україні

Московський час. Куранти б'ють по Україні

Малопомічений аспект політичної кризи, на якому варто закцентувати увагу, — криза вдарила під дих міжнародному авторитету України. Синонімом України в очах світової спільноти на найближчі шість місяців стала нестабільність. В останні дні відбулася редукція символів та ідей вільнодумного, демократичного Майдану, що болісно для нас засвідчили заголовки вчорашніх провідних світових видань — «Гнилі апельсини», «Кінець Помаранчевої революції», «Оранжева тривога», «Помаранчева революція пожирає своїх дітей».

Реактиви для «волошкової революції»

Реактиви для «волошкової революції»

Ситуація в Білорусі безнадійна. Від демократії не залишилося нічого, а від національного відродження, яке захлинулося в 1994 році, з приходом до влади Олександра Лукашенка, — хіба що найвища державна нагорода, орден Франциска Скорини. Наразі немає підстав очікувати на демократичні зрушення, а тим паче на повстання в цій країні з перебитим національним хребтом.
Якщо немає підстав, то їх створюють або спонукають до створення. Так думають у Варшаві та Вільнюсі. Решта Євросоюзу воліє дистанціюватися, бо консолідована думка така: у Білорусі стабільно погана, непоправна ситуація, і якщо чекають на країну найближчим часом якісь політичні ексцеси, то тільки найгірші, на зразок андижанського розстрілу. Що може вчинити Захід, окрім як, заткнувши носа, відсахнутися від смороду цих найгірших решток СРСР? І яку політику повинна повести Україна, одна з найближчих сусідок з іще свіжою революційною пам'яттю?

Яцек Ціхоцький, директор польського Центру східних досліджень: Як проводити внутрішні реформи, щоб не втратити довіру виборців

Яцек Ціхоцький, директор польського Центру східних досліджень: Як проводити внутрішні реформи, щоб не втратити довіру виборців

— Уже стало ритуальним питання щодо оцінки перспектив України після помаранчевої революції. Однак зараз в Україні суттєво зростає невдоволення діяльністю уряду, нової команди, надто швидко минає постреволюційна ейфорія. Наскільки глибоко це помітно з Варшави, і як узагалі ви оцінюєте нинішню ситуацію в нашій державі?
— Надалі зберігається високий кредит довіри до України, породжений революцією. Але нам помітні суперечності між різними гілками української влади — урядом, парламентом, секретаріатом чи РНБО. Помітний дисбаланс щодо прийняття важливих рішень, наприклад свого часу я щотижня запитував у наших експертів, чи український уряд нарешті ухвалив програму діяльності? Саме практична програма нового уряду і є найкращою характеристикою. Водночас необхідно визнати, що проблеми нового уряду зрозумілі: подібне досить часто зустрічається і в Польщі. За демократичної, але дуже різнорідної влади подібна напруженість і внутрішні конфлікти цілком зрозумілі.

«Боржомська Співдружність» —

«Боржомська Співдружність» —

Під час візиту Президента України до Грузiї Віктор Ющенко та Михаїл Саакашвілі, посмакувавши грузинським вином на приватній елітній дачі, за кілька годин зробили несподівану заяву — оголосили про намір створити Співдружність демократій Балто-Чорноморсько-Каспійського регіону, мета якого — запровадити регіональне співробітництво для поширення та захисту демократії. Далі президенти продовжили свою триденну туристично-пізнавальну подорож по колоритних місцях Грузії, а всім решті залишили приводи для роздумів: що таке оця Співдружність, оголошена в мiстi Боржомi, і кому вона потрібна? У своїй заяві лідери України та Грузії тільки задекларували бажання відкрити «нову еру демократії, безпеки, стабільності та миру в усій Європі, від Атлантики до Каспійського моря». Єдине, що більш-менш ясно на сьогодні — що саміт нової Співдружності новоутвореного об'єднання має відбутися цієї осені в Україні.

«Гуру» Кваснєвського

«Гуру» Кваснєвського

У перші дні вересня до Києва прибуває новий посол Республіки Польща — Яцек Ключковський. Його попередника Марека Зюлковського, з котрим Україна пережила непрості події — візит Івана Павла ІІ, ушанування жертв Волинської трагедії і перші етапи українсько-польського примирення, відкриття цвинтаря Орлят, негоціації з Гутою Ченстоховою та участь Польщі у врегулюванні під час помаранчевої революції, — днями було нагороджено орденом Ярослава Мудрого V ступеня. Відзначимо, що рідко який посол залишає Україну орденоносцем. Амбасадор Зюлковський любить Україну, що, на жаль, не входить у прямий обов'язок дипломата. Екс-посол мав у собі дещо вікторіанське і водночас щось дуже людське, крім того, журналістів він зацікавлював ще i як фотохудожник, котрому вдалося вловити унікальні поєднання білого і чорного, світла і тіні.

«Прошу вiрити послу...»

«Прошу вiрити послу...»

За більше ніж півроку нова влада взялася нарешті й за чистку в дипломатичних представництвах України за кордоном. Найближчим часом стануть відомі двадцять прізвищ нових українських послів. Це буде лише перша партія ротації. Властиво, ротація заторкує не лише дипломатів, термін «заслання» яких вичерпується, вона має й політичні мотиви.