Після того як стали відомі результати конкурсу «Нова хвиля», одне видання на своїх сторінках написало: співачка Іріс принесла Росії перемогу, а в Україну привезла сльози. Під перемогою варто було розуміти друге місце, яке співачка виборола на конкурсі, та винятково позитивне враження, яке вона залишила по собі. А що стосується сліз — так їх Іріс забезпечив продюсер Олег Чорний, влаштувавши співачці просто фантастичну зустріч на рідній землі. За Іріс приїхав 11–метровий білий «Хаммер», була купа квітів, численні друзі — як тут дівчині та й не розплакатися?...

Учора в Юрмалі завершився один із найпопулярніших пісенних фестивалів Європи «Нова хвиля». Бліц–підсумки події наступні: переможці, грузинський дует Georgia, приймають вітання та занотовують пропозиції на майбутнє, переможені шукають прорахунки свого штурму Юрмали, глядачі ж і досі перебувають під впливом шаленої зіркової енергетики, яка протягом чотирьох днів лилася зі сцени концертного залу «Дзінтарі».

Перспективою наступного року приймати в себе конкурс «Єв­робачення» пітерці тішилися недовго. Амплуа господарів такого серйозного заходу мешканці міста на Неві примірили наприкінці травня. Вже позавчора стало відомо: на засіданні уряду Росії прем’єр–міністр Володимир Путін заявив, що конкурс прийматиме Москва.

З двох тисяч російських музеїв спеціальна комісія, що працювала майже два роки і продовжує працювати зараз, перевірила понад 80 відсотків. І хоча п’ята частина музеїв поки що лише чекає на візит ревізорів, про небезпечну тенденцію, яка охопила мистецькі фонди, вже можна говорити напевне. Як заявив представник департаменту карного розшуку МВС Росії полковник Ілля Рясний, комісія виявила недостачу близько 50 тисяч предметів музейного фонду. Щоправда, про тотальне розкрадання експонатів говорити не доводиться — дещо було втрачене при переїздах чи передано філіям без належного обліку.

Кріейтори світової кіноіндустрії в польотах своєї фантазії часом досягають просто–таки захмарних вершин. Воно й зрозуміло — така в них робота. Мозкові атаки цих фахівців здебільшого крутяться навколо побутово–смажених тем: хто з ким спить, хто з ким розлучається, хто яку сексуальну орієнтацію сповідує. Аж раптом інтернет видав новину, яка після всіх цих чуток–скандалів відразу притягнула до себе увагу світової братії кіноманів: Едді Мерфі залишає кінематограф і планує надалі займатися лише театром. Після таких заяв шанувальники творчості актора стрімголов помчали до кінотеатрів, щоб подивитися останню кіноновинку за його участю. А раптом після фільму «Знайомтесь: Дейв» Едді Мерфі справді накиває п’ятами з кінематографа і на широкому екрані вже не з’явиться ніколи?

У лютому 2009 року, Аукціонний дім Christie’s виставить на торги колекцію живопису, що належала французькому кутюр’є Ів Сен–Лорану. Зібрання, до якого увійшли шедеври Франсіско Гойї, Пабло Пікассо, Анрі Матісса, Енді Ворхола, фахівці оцінили в 600 мільйонів доларів. Відомо, що за місяць до смерті Ів Сен–Лорана, який помер у Парижі в червні, право на продаж колекції отримав Торговий дім Sotheby’s. Але в останній момент близький друг модельєра та співвласник колекції зробив свій вибір на користь Christie’s.

Головна інтрига «Слов’янського базару–2008», як і в попередні роки, була закодована в конкурсі молодих виконавців. І скільки б ЗМІ не обсмоктували тему приїзду чи не приїзду на «СБ» різноманітних супер–мега–стар, балансуючи на межі скандалу та політкоректності, завжди цікаво, хто цих самих супер–мега–стар уже завтра може посунути з шоу–бізнесового олімпу.

Якщо «всі усюди» доповнити конкретикою, то це представники України, Грузії, Росії, Польщі, Чехії, Словаччини, Угорщини, Великобританії, Швеції, Німеччини, Франції. Компанія очікується не лише солідна, а й, так би мовити, пістрява, різнокаліберна. Організатори обіцяють грандіозну програму, яка закумулює в собі різні форми та жанри: автентичний фольклор та world–music, галерею просто неба, численні майстерні, нічні перфоменси, а також перегляд документальних стрічок, знайомство з різноманітними музичними інструментами та джем–сейшени в юрті, яка буде встановлена на одній із фестивальних галявин, і ще багато чого цікавого.

Для театрів оперети «Фіалка Монмартру» Імре Кальмана — це як захоплююча книга, яку можна «перечитувати» знову і знову, смакувати кожну репліку, мугикаючи собі під ніс «Карамболіну, Карамболету...». Втім, незважаючи на популярність твору, на сцені Київської оперети славнозвісний хіт із «Фіалки Монмартру» не звучав близько чверті століття. А тому прем’єру цієї оперети Кальмана, якій театр відвів роль останнього акорду сезону 2007—2008, можна справедливо назвати довгоочікуваною.

З 2003 року в Угорщині діє Український національний театр. І хоча п’ятирічний ювілей для театру, що працює в Україні, навряд чи доречно виводити в категорію особливих подій — у нас і набагато поважніші мистецькі дати святкують не так гучно, як хотілося б, — тут, як кажуть, випадок особливий. Бо підтримувати традиції української режисури й драматургії за кордоном сьогодні хочуть і можуть одиниці. Серед них — засновник і художній керівник Українського національного театру в Угорщині Олександра Корманьош–Бакляк.