На перший погляд, Василь Шкляр справляє враження доволі суворого чолов'яги. Може, через хвилясту шевелюру і великі вуса, може, через питомо черкаську харизму та чітко артикульовану середньо-наддніпрянську вимову. В житті — це запеклий рибалка, жартівник і неймовірно компанійська людина. Колись на якомусь заході в Центрі сучасного мистецтва «Дах» відомий письменник і лауреат найрізноманітніших конкурсів вийшов на ганок покурити, а назад у приміщення його не хотіли впускати, допитуючись, хто ж він власне такий. Шкляр деякий час мовчки дивився на нав'язливого «сек'юриті», зрештою мовив: «Я — Василь», — мовчки посунув охоронця вбік і спокійно зайшов усередину, не викликавши, хоч як це не дивно, жодних заперечень. Найбільшого галасу серед літераторів старої закваски Василь Шкляр наробив, узявшись інтерпретувати для широкого кола читачів твори класичної літератури. Нещодавно з'явився друком розкішно виданий «Декамерон» Джованні Боккаччо, «переписаний» Василем Шклярем.

У суботу ввечері на території розважального центру «Арена» в самісінькому центрі столиці мало відбутися помпезне відкриття найбільшого у Східній Європі центру сучасного мистецтва PinchukArtCentre. Власне, відкриття таки відбулося. А от святкування з його нагоди після першого ж сценічного номера довелося гвалтовно завершити.

У неділю, 17 вересня, на музичному каналі М1 усі українські меломани зможуть на власні очі побачити і на власні вуха почути мульти-кліпово-пластилінову «Колискову».

Знаного кучміста, в минулому двічі президента НТКУ та заступника голови Держкомтелерадіо, якого ледве спекалися із Національної телерадіокомпанії після Помаранчевої революції, планують поновити в НТКУ-шному кріслі його давні ідеологічні соратники з реваншистського Кабінету Міністрів. Про це вже писала «УМ» у числі газети за 31 серпня. Поклавши руку на серце, теперішньому Президентові НТКУ Віталію Докаленку теж не надто вдалося витягнути головну телекомпанію країни із глибокої (як би це коректніше висловитися)... кризи. Але повернення інфернального керівника на цю важливу керівну посаду означало б цілковитий крах «першої кнопки».

Це симпатичне обличчя часто бачила в ефірі «5-го каналу», але маючи виплекану ще з совєцьких часів стійку недовіру до прогнозів погоди, ніколи не вслухалася в те, що ж говорить глядачам смаглява Габріелла Массанга. Нещодавно, через власну лінь затримавшись на дивані, я таки послухала прогноз погоди «від Габі» і була щонайприємніше вражена. Насамперед здивувалася з чудовезної української вимови цієї дівчини, яка в жодне порівняння не йде ні з вимовою галичан, ні зі штучними «шчо», «аканнями» та «дзєньканнями» багатьох ведучих провідних телеканалів. Тож і взяла мене неймовірна цікавість, звідки це дівчисько перейняло практично бездоганну, невимушену та м'яку мову. Та й узагалі, хто вона, ота загадкова Массанга?

Днями прес-служба лідера об'єднаних демократичних сил Білорусі Олександра Мілінкевича повідомила деякі інформагенції про те, що знімальна група державного телеканалу відвідала Бершти, рідне село політика, начебто для того, щоб зняти про опозиціонера фільм. Гостей найбільше цікавив дерев'яний будинок, що належить Мілінкевичу, а також думки односельців про особу пана Олександра. Потусувавшись у селі з годину, «телевізійники» забралися геть. Слово «телевізійники» взято в лапки насамперед тому, що на Білоруському телебаченні цю інформацію категорично спростували. Справді, треба бути невиправним романтиком, щоб бодай припустити таку зацікавленість особою опального політика у спiвробiтникiв підпорядкованого «бацькові» телебачення. Під час виборчої кампанії село Бершти ретельно контролювали спецслужби. Міліціянти з кийками перевіряли документи в кожного, хто в'їжджав чи виїжджав із села. А в покинутій будівлі на околиці Берштів «окопалися» люди, що постійно спостерігали за хатою Мілінкевича.

У неділю на 44-му році життя під час зйомок чергового фільму загинув славетний і безстрашний захисник австралійської фауни, знаний у всьому світі автор цiкавих фiльмiв про тварин Стів Ірвін. В районі міста Порт-Дуглас голкохвостий скат одним ударом проколов йому серце і частину легень.

Учора в Інституті мистецтвознавста, фольклористики та етнології НАН України почала роботу міжнародна науково-практична конференція на тему актуальних проблем збереження та реставрації пам'яток народної культури, присвячена 30-й річниці найбільшого в Україні Музею народної архітектури та побуту, розташованого біля київського села Пирогів. Конференція триватиме три дні. Вже вчора, 1 вересня, учасники заходу на чолі з провідними українськими вченими, академіками Г. А. Скрипником, П. П. Толочком, П. Т. Троньком, вислухали цілу низку наукових доповідей. У конференції взяли участь не лише діячі з України, а й з інших країн. Зокрема Мирослав Салига зі Свидника (Словаччина) розповів про п'ятдесятирічний досвід роботи Українського музею в Словаччині.

Уперше ми з сім'єю вирушили на озеро Світязь кілька років тому, керуючись життєвим гаслом славетного Пржевальського: «А ще життя чудове тим, що можна мандрувати». Потім переконалися, що Шацькі озера — ідеальне місце, де можна надійно заховатися від столичних депресій, різного штибу психо-соматичних болячок та й просто, як я жартую останнім часом, якісно підлатати «шифер».

Минулого тижня телеканал «Інтер» влаштував для журналістів офіційну презентацію нової «КаВеКашної» «развлєкухи» із людським (бо — московським) обличчям під назвою Comedy Club Ukraine. Відпрезентувалися, як завжди, жирно у приміщенні розважального комплексу Arena Entertainment.