Попри те, що Євросоюз «стурбований» можливою політичною мотивацією процесів над колишніми представниками української влади, а нині — опозиціонерами, на переговорний процес щодо підписання угоди про асоціацію України з ЄС це не вплине. «Ми не пов’язуємо ці два процеси, для нас зараз головна мета — завершити переговори (щодо асоціації)», — наголосив на прес–конференції з нагоди початку головування Польщі в ЄС голова представництва Єврокомісії в Україні Жозе Мануель Пінту Тейшейра. І висловив сподівання, що впродовж наступних шести місяців цієї мети буде досягнуто. Хоча зітхнути з полегшенням українська влада не зможе й після цього, адже завершення переговорного процесу — лише перший етап, за яким ідуть не менш важливі: підписання, ратифікація, імплементація угоди...

Такий сприятливий для євроінтеграційних прагнень України рік, як 2011–й, наступного разу випаде не скоро. Відучора й до Нового року в Європейському Союзі головуватиме Польща — один із найвідданіших прибічників вступу нашої держави в ЄС. А прийняла повноваження Варшава від Будапешта — ще одного сусіда й симпатика України. Про підсумки піврічного головування Угорщини в Євросоюзі, перспективи розширення ЄС та наші шанси «приєднатися до клубу» на прес–конференції в Києві розповів надзвичайний і повноважний посол Угорської Республіки в Україні Міхаль Баєр.

20–ту річницю відновлення незалежності Грузії в Україні відзначили з розмахом. День незалежності ця кавказька країна святкує 26 травня, але для українських друзів посольство Грузії влаштувало прийом минулої суботи, 28–го. Гуляли в елітному заміському клубі верхової їзди «Стайні Бутенка», що в селищі Проців Бориспільського району, фактично посеред соснового лісу.

У своїх євроінтеграційних прагненнях Україна покладає на 2011 рік великі надії. І не в останню чергу тому, що в другому півріччі головування в ЄС переходить до Польщі — нашого найближчого «уболівальника» в Європейському Союзі.

Попри всю важливість двосторонніх відносин, з осені минулого року, після завершення каденції Яцека Ключковського, посольство Республіки Польща в Україні лишалося без повноважного очільника. Хоча вже в грудні Варшава остаточно визначилася з кандидатурою нового посла: ним стане один із найбільш досвідчених у справах Східної Європи польських дипломатів Генрик Литвин, заступник міністра закордонних справ. Сьогодні пан Литвин із дружиною прилітають в Україну, і днями 52–річний амбасадор вручить вірчі грамоти Президенту Януковичу.

Напередодні його приїзду «УМ» поспілкувалася з тимчасовим повіреним у справах Польщі в Україні Даріушем Гурчинським. Він виконує обов’язки посла з осені. Із паном Даріушем, який, до речі, за освітою є нашим колегою — закінчив факультет журналістики Московського держуніверситету — ми зустрілися на святкуванні Дня незалежності Грузії в елітному клубі верхової їзди «Конюшня Бутенка» під Києвом.

Гурчинський працював у посольствах Польщі в Росії та Казахстані, до 2010–го впродовж трьох років очолював відділ Російської Федерації східного департаменту МЗС Польщі. В Україні — з минулого серпня.

Поки на майданчику відбувалися змагання з конкуру, пан Гурчинський майже бездоганною українською мовою розповів «УМ» про нового посла, про те, чи виправдані надії Києва на «українську» місію Варшави в ЄС, чому зона вільної торгівлі з Євросоюзом — це значно вигідніше, ніж Митний союз із Росією, та підготовку Польщі й України до спільного проведення Євро–2012.

«Це ознака демократії. У Грузії кожен має право висловити свою думку». Так прокоментував «Україні молодій» події останніх кількох днів голова уряду Автономної Республіки Абхазія Гіоргі Барамія.

Що менше часу залишається до березня 2012 року, то більш інтригуючим стає головне питання російської сучасності: хто піде на вибори як кандидат від влади. Чинний президент Дмитро Медведєв чи його попередник і деміург Володимир Путін, який свого часу переходив на посаду прем’єр–міністра нібито лише для того, щоб повернутися? Особливо наївні люди сподівалися почути відповідь на це запитання від самого Медведєва, який учора зібрав журналістів на найбільшу за три роки свого правління прес–конференцію. Більш підковані політично росіяни не сумнівалися, що й цього разу президент прямої відповіді уникне. Так, власне, й сталося.

Напередодні прес–конференції, яку президент вирішив провести у Сколково — російському аналозі каліфорнійської Силіконової долини, прес–секретар Медведєва Наталія Тимонькіна розповіла, що він модеруватиме брифінг сам. А кожному з 815 акредитованих журналістів присвоять номер, під яким вони зможуть надіслати главі держави запитання заздалегідь, аби він особисто міг вибрати й відповісти на найцікавіші — однаково ж за півтори години з усіма не поспілкуєшся. Тим паче що президент попередив: затягувати ефірний час не буде. Тонкий натяк на Володимира Путіна. Той, на відміну від Медведєва, який надає перевагу розширеним підсумковим інтерв’ю, а не прес–конференціям, полюбляє збирати мегабрифінги і затягувати їх на дві з гаком години понад заплановані часові рамки.

Дмитро Анатолійович і справді з’явився перед журналістами без супроводу. Понад дві години брифінгу (затягнули зовсім трошки) президент простояв за «трибуною» й кивав на того чи іншого представника ЗМІ, періодично зазираючи у свій айпод. Було очевидно, що незвичне для нього дійство Медведєва дуже тішить — інколи він ледве стримував задоволену усмішку. От тільки запитань, надісланих акулами пера через інтернет, пролунало зовсім мало. Зате неоригінальним вибір російського лідера назвати складно. Так, серед п’яти зачитаних послань він обрав запитання з редакції видання «Слово тундри» — про цінність оленів як великої рогатої худоби. Попри сміх у залі, Медведєв наголосив, що це дуже серйозна тема й пообіцяв усіляко підтримувати оленярів...

Від середи Україна головує в керівному органі Ради Європи — Комітеті міністрів. Про те, наскільки почесною є ця місія і як ми до неї йшли, «УМ» попросила розповісти аксакала української дипломатії — Геннадія Удовенка. Ще за радянських часів Геннадій Йосипович очолював представництво України при ООН, а після призначення 1994 року міністром закордонних справ фактично привів нашу державу в Раду Європи. Йому є що розказати — за тривалу дипломатичну, а згодом і політичну кар’єру Удовенко багато побачив і зробив. Та й зараз, попри те, що 22 червня йому виповнюється 80, не має спокою — громадська робота, участь у засіданнях політради Народного руху України, який свого часу очолював, регулярні запрошення на різні урочистості...

Уперше з 1995 року, відколи Україна увійшла до Ради Європи, наша держава очолила керівний орган цієї організації — Комітет міністрів. Учора в Стамбулі міністр закордонних справ Туреччини (яка головувала в КМ РЄ з листопада минулого року) Ахмет Давутоглу передав повноваження голови своєму українському колезі Костянтинові Грищенку. На те, щоб довести і Раді, і всій Європі нашу вірність європейським стандартам і спроможність їх підтримувати та розвивати, в України є півроку. У листопаді естафету перейме Велика Британія (головування в Комітеті міністрів Ради Європи відбувається за англійською абеткою, тож після Ukraine іде United Kingdom).

«Ми повільно, але неухильно прямуємо до здобуття незалежності. Будьте певні — за рік–два Каталонія стане суверенною державою!» — емоційно переконує мешканка Жирони Пілар Ортега, демонструючи журналістам «УМ» футболку з написом Independencia Catalunya 2014 («Незалежність Каталонії 2014»). Саме на 2014 рік каталонські сепаратисти планують проведення «великого», остаточного референдуму, який поставив би крапку в багаторічній боротьбі за суверенітет від Іспанії. Офіційний Мадрид цю ідею, м’яко кажучи, не схвалює. Проте вперта нація наголошує на своїй інакшості і не здається.

Починаючи з 2009 року, у різних регіонах автономної області Каталонія регулярно відбуваються консультативні референдуми, на яких місцеві мешканці висловлюють свою позицію щодо виокремлення в незалежну державу. І традиційно бюлетенів iз позначкою «так» виявляється понад 90%. Позавчора на запитання, чи хоче вона незалежності, відповідала столиця Каталонії — Барселона. «За» сказали понад 91% громадян, які взяли участь у голосуванні. Проте явка була скромною — трохи більше 21% від загальної кількості виборців. Дещо занизьку самосвідомість прихильники незалежності вважають однією з найбільших проблем Каталонії, проте вірять: послідовна агітація й заклики повернутися до національного коріння рано чи пізно розбудять прагнення до свободи навіть у найбільш байдужих каталонців.

Партія вільних демократів Німеччини знайшла наступника Гідо Вестервелле, який незмінно очолював ПВД упродовж десяти років. Нагадаємо, 3 квітня Вестервелле оголосив, що залишає посаду голови партії, а згодом уточнив: одночасно він відмовляється й від посади віце–канцлера в уряді Ангели Меркель. Щоправда, зберігаючи при цьому за собою посаду міністра закордонних справ, яку обіймає паралельно. Для «вільних демократів», які саме при Вестервелле сформували своє нинішнє обличчя (яке, втім, далеко не всім їм подобалося — внутрішні опозиціонери звинувачували лідера в надмірній концентрації на питаннях економіки на шкоду таким важливим питанням, як захист прав людини і громадянських свобод, розвалі партії та багатьох інших гріхах), його відхід від керівництва ПВД означає початок нової епохи. І від того, з ким саме вони цю епоху розпочнуть, може залежати подальша доля цієї політичної сили. Зараз рейтинг Партії вільних демократів, яка на парламентських виборах 2009 року набрала 14,6 відсотка голосів (це чи не найкращий результат за всю історію її існування),понизився. Як, утім, і рейтинг «старшого» партнера по урядовій коаліції, блоку ХДС/ХСС.