Що не кажіть, саме поняття «барбекю» для більшості українців сприймається як екзотика. Хоча йдеться про звичайне приготування їжі на вогні. Принципова новизна — у грунтовності підходів. Тут уже без перебільшень барбекю хочеться назвати мистецтвом. І якоюсь мірою спортом теж. Шість світових чемпіонатів з барбекю, які пройшли на сьогодні, це засвідчують яскраво, не кажучи вже про змагання європейські.

Барбекю, якщо перекласти дослівно, означає «варварське». Ще в ті часи, коли люди харчувалися мамонтятиною, вже користувалися методом барбекю, звісно, не знаючи цього красивого слова. Льодовиковий період вніс свої корективи, і людство перейшло на інші види м'яса, проте спосіб приготування його залишився незмінним — запікали на вогні, з'їдали ще гарячим, з приємним запахом диму.

Одна справа читати про кухні народів світу, ще інша — куштувати страви у вітчизняних ресторанах, де національність кухарів не завжди відповідає задекларованій кухні, і зовсім інша — бути безпосереднім учасником кулінарного процесу на батьківщині страви. Мій знайомий кілька років пропрацював за контрактом у Південній Кореї, тож про нюанси і тонкощі кулінарії цієї країни я почула з перших уст.
Слов'янському люду непросто звикати після українського борщу з пампушками та вареників до досить-таки незвичної корейської кулiнарiї. По-перше, страви надзвичайно гострі, щоб нищити мікроби спеціями, — це викликано відповідним спекотним кліматом. Спочатку їсти просто неможливо, але згодом звикаєш. По-друге, смак дуже специфічний, тому «для адаптації» необхідно чимало часу.

Полунично-ягідні «жнива» у розпалі, а отже, продовжують надходити ваші листи, любі наші читачі. І хоча ціни на полуниці цього року сягнули небачених досі висот (мабуть, полуниці для кращого визрівання поливають бензином, який різко підскочив у ціні, бо іншого виправдання такій дорожнечі я не знаходжу), проте наш народ таким не залякаєш — у когось своя грядка полуниць чи кущ смородини, а хто й до родини навідається, отож, упевнена, жодна українська родина без солодких делікатесів узимку не залишиться.

Що може бути приємніше за яскраву палітру літнього базару: ніжна зелень малесеньких кабачків, чепурненькі головки білокачанної, смарагдові кульки брюссельської та біла піна цвітної капусти, зелене море трав, тугенькі помідори, пухирчаті огірочки. Навіть ліниві газдині не втримаються, щоб не зготувати бодай салатик з цього овочевого розмаїття. Проте є чимало зовсім простеньких у приготуванні, але дуже смачних страв з молодих овочів.

Відомо, що мистецтвом приготування пива володіли ще давні єгиптяни, які приписували винахід напоїв із хмелю та ячмiнного солоду богу Озірісу. А в Київській Русі, яка славилася своїми броварями, пиво вважали княжим напоєм. Особливо його любив Володимир Великий, який сам володiв технологією виробництва, а відтак, зі знанням справи у договорі з болгарами в 985 році додавав: «Хай тоді не буде між нами миру, коли камінь стане плавати, а хміль — тонути».

Саме літом наш стіл тішить око розмаїттям овочів і фруктів, а також різноманітними пахучими травами, які не тільки прикрашають страви, а й надають їм неповторного смаку й аромату. Ще зовсім недавн, окрім петрушки й кропу, ми й не знали про існування такої кількості пряних трав. У кращому випадку могли присмачити свою їжу перцем чи гвоздикою. На щастя, зараз ситуація змінилася, і в будь-якому супермаркеті чи навіть звичайнісінькому гастрономі можна придбати пакетик, скажімо, орегано чи майорану. Проте в засушеному вигляді більшість цих приправ втрачає свій неповторний аромат. Поговоримо про те, чи можна зберегти його і як краще використовувати ці зела.

Не встигла відбутися прем'єра шпальти «Смачне життя», як ми вже отримали перші оплески — привітання та найщиріші побажання від жительки Жмеринки Алли Петрівни Ярошевської. «Превеличезне спасибі вам за нову шпальту — це чудова думка: дати жінкам окремий простір у газеті», — пише нам читачка з 8-річним стажем. У її об'ємному листі — ще й маса цікавої інформації, яку ми частково й друкуємо у цьому номері. Правда, сподіваємося, що простір цієї шпальти буде не лише жіночим, і цікаву інформацію з неї почерпнуть і чоловіки (ну не всі вони такі ледачі, що лишень споживають їжу).

От і прилетіла «перша ластівка» на наш конкурс. Надіслала її нам 13-річна Юленька Пушенко із села Броварки Глобинського району Полтавщини. Їй дуже сподобалася ідея конкурсу, і вона вирішила здивувати свою матусю й надіслала нам рецепт її грушевого варення. А ще дівчинка написала дуже теплі й хороші слова про свою маму.

Холодне шампанське грає у кришталевому фужері. Ви вмочуєте яскраву полуничку у збиті вершки, смакуєте її і запиваєте вишуканим напоєм... Якесь дежа вю. А, так це ж кадр із фільму «Кралечка»! Насправді все відбувається за трохи іншим сценарієм: верандочка заміської дачі, на дерев'яному столі — полумисок щойно зірваних з грядки полуниць, ще гарячих від літнього сонця, келих прохолодного торішнього домашнього вина. Ви насолоджуєтесь літом, сонцем, дарами рідної землі...