Більшість громадян України не підтримує проведення з’їзду депутатів усіх рівнів у Сіверськодонецьку. Про це свідчать результати загальнонаціонального опитування, проведеного Фондом «Демократичні ініціативи». Так, 52% респондентів вважають ініціативу щодо проведення зібрання під егідою Партії регіонів «спекуляцією політиків».

На ІІ всеукраїнському з’їзді депутатів рад усіх рівнів, що відбудеться у Сіверськодонецьку вже завтра, будуть представлені не лише представники сходу й півдня, а й «делегати з усіх областей, Криму, Севастополя та Києва». Про це повідомляє прес–центр з’їзду. Прес–секретар оргкомітету Олена Рубцова зазначає, що «набагато більшим, ніж сподівалися організатори, виявилося представництво західних областей».
Творці «Сіверськодонецька–2» діють на широку ногу. По–перше, за можливість зібратися в тому самому Льодовому палаці, що й 2004 року, Партія регіонів перерахувала непоступливій сіверськодонецькій владі 5 млн. грн. По–друге, лише в Києві на з’їзд акредитовано 124 журналісти — для представників ЗМІ замовили чартерний авіарейс зі столиці. Ще 110 медійників мають прибути з регіонів. Крім того, телетрансляція з’їзду вестиметься через супутник.

У Сіверськодонецьку, що на Луганщині, тривають останні приготування до так званого ІІ з’їзду депутатів усіх рівнів та органів місцевого самоврядування півдня й сходу України. Для опозиції, схоже, цей захід — справа принципу. Преса вже цитувала слова депутата–«регіонала» Вадима Колісниченка про те, що Партія регіонів готова проводити сіверськодонецьке зібрання хоч на вулиці. Приміщення знайомого ще з 2004 року Льодового палацу «сепаратисти» отримали, заплативши за це чималі гроші.
Топ–темою форуму опозиціонери називають так звані «гуманітарні питання» — впровадження Європейської хартії про місцеве самоврядування, хартії регіональних мов, захист прав російськомовного населення. Однак скептики нагадують «Сіверськодонецьк–1», коли прихильники Януковича поставили руба питання про федералізацію країни. Офіційне ставлення чинної влади щодо першоберезневого з’їзду в інтерв’ю «УМ» викладає «профільний» віце–прем’єр–міністр Іван Васюник.

Хто б міг подумати, що лобі кінобізнесменів може бути таким впливовим! Тут «Нафтогаз», політики, Косово, інфляція, парламентський клінч і поруч на тобі — нерозв’язна без Президента проблема кінопрокату. Штучно розіграна і політично краплена карта. У вівторок о 16.00 у секретаріаті зібралися троє великих і активних кінодистриб’юторів — Олександр Ткаченко («Синергія» і «Кіноманія»), Андрій Дяченко («Геміні фільм») і Богдан Батрух (B&H), міністр культури і туризму України Василь Вовкун, голова Держслужби кіно Ганна Чміль, віце–прем’єр–міністр Іван Васюник, заступники глави секретаріату Президента України Юрій Богуцький та Андрій Кислинський і Президент Віктор Ющенко. Підсумок змагань із перетягування канату виглядає так: «Президент запропонував Міністерству культури і туризму та Державній службі кінематографії разом із представниками провідних дистриб’юторських компаній до 4 березня розробити компромісний варіант, який би передбачав виконання рішення Конституційного Суду України про дублювання або субтитрування фільмів та враховував інтереси мешканців східного та південного регіонів України щодо мови перегляду кінофільму».

Як і обіцяв генеральний директор ТОВ «Мультиплекс Холдинг» Антон Пугач, у середу столичний кінотеатр у торговельно–розважальному комплексі «Комод» на Лівобережній не працював. Замість анонсів біля кас на екранах висвітлювався лист–звернення до Президента, спікера, Прем’єр–міністра, щоб іноземні фільми прокатувати російським дублежем з українськими субтитрами, а на іншому екрані пояснення, чому страйк. Чоловіки в робочій формі з самого ранку порозкладали запаковані в поліетиленову плівку дошки і вдавали, що розбирають каси і роздягалки. «Ось так, кіно не буде!», — каже з удаваним сумом чоловік із молотком у руках. У ту мить до мене підходить хлопець з папкою і питає, що я шукаю. «Та нічого не шукаю, на вас дивлюся», — байдуже відповідаю. «Што?» — не розуміє бідолаха. Крадькома кидаю погляд на білий розграфлений листок паперу. Поки що жодного підпису. Через якийсь час до кінотеатру піднімаються дві дівчинки з книжками. «Што случілась?» — питають одна в одної. Це помічає працівник кінотеатру, швиденько підходить з сяючою від щастя посмішкою, що хоч хтось прийшов, і пропонує підписатися проти дій Міністерства культури і туризму. Вони не задумуючись пишуть, що проти і йдуть собі по магазинах. А працівники кінотеатру тим часом сумно походжають туди–сюди, чекаючи інших глядачів.

Аварія з величезними людськими жертвами, що спіткала нещодавно одну з найсучасніше обладнаних шахт — імені О.Ф. Засядька, вже шоста в цій копальні за останні десять років. За кількістю жертв вона може стати найбільшою за останні роки не лише в Україні, а й у Європі. Досі ж своєрідний «рекорд» утримувала луганська шахта Імені Баракова, на якій у 2000му році від вибуху газу загинув 81 гірник.

Із понад десятка кораблів, переважно старих «посудин» класу «ріка–море», яких минулої неділі так чи інакше «покарав» шторм у Керченській протоці й Чорному морі, був єдиний із жовто–блакитним прапором на щоглі. Приписаний до Маріуполя суховантаж «Віра Волошина», взявши на борт у румунській Констанці дорожньо–будівельну техніку відомої німецької фірми «Магірус», ішов курсом на грузинський порт Поті. Фактично на півдорозі, поблизу заповідного кримського мису Меганом, його і застала негода.

Про шторм, який розбурхався минулої неділі біля узбережжя Криму, екіпажі всіх кораблів чорноморської акваторії повідомляли завчасно, але не всі прислухалися до попередження, а коли стихія «розходилася на повну», українські морські служби і рятувальники зробили все, що було в їхніх силах, аби врятувати людей і судна. Так підсумував основну подію цього тижня міністр транспорту Микола Рудьковський. «Рекомендації капітана Керченського порту були правильні: відійти через протоку в Азовське море. Частина кораблів виконала її, а частина відійшла в море», — повідомив міністр.

Візит Президента України до Ізраїлю, що розпочався вчора, наші державні служби готували коротко, але активно. Навіть почали боротися з антисемітизмом. Позавчора в Службі безпеки України на приурочений до поїздки глави держави «Круглий стіл» із проблем протидії проявам ксенофобії та розпалювання національної і релігійної ворожнечі в Україні зібралися представники керівництва СБУ, Генеральної прокуратури та міністерств — внутрішніх і закордонних справ, а також чільники єврейських спільнот. Частина песимістично налаштованої громадськості переконана, що започатковані державні заходи для подолання ксенофобії припиняться із завершенням візиту. Очевидно, тоді затихне й галас проросійськи налаштованих представників єврейських організацій про «відродження нацизму в Україні», теж приурочений до важливого візиту?

Минулої суботи, коли на одеських вулицях настали сутінки, на одній із центральних площ спалахнули прожектори — почалося дійство, яке місцева влада назвала відкриттям пам’ятника засновникам Одеси, а представники організацій більш як 600–тисячної зрусифікованої більшості міста — цинічним «антиукраїнським шабашем, глумлінням над державністю та історичною пам’яттю українців».