Можливо, стверджувати категорично, що зірковий час легендарних тенісистів сучасності завершився, ще зарано, проте постійно перебувати на вершині слави вони вже точно не в змозі. Черговим підтвердженням цього факту став цьогорічний «Аустреліен оупен», де ще на підступах до вирішальної стадії змагань зійшли 17-разовий тріумфатор турнірів «Великого шолому» Роджер Федерер та найуспішніший в історії «Ролан Гарроса» тенісист, дев’ятиразовий його переможець — Рафаель Надаль.

Через призму своїх зустрічей з Олександром Долгополовим, яких було близько десятка, іспанський тенісист Давид Феррер добре знайомий українським уболівальникам. Дехто навіть охрестив його «злим генієм» Долго, адже з восьми їхніх очних зустрічей українець виграв лише одну.

Не принижуючи здобутків усіх українських тенісистів, слід визнати, що певних турнірних успіхів на турнірах «Великого шолома» вітчизняні шанувальники тенісу традиційно очікують лише від перших ракеток України. Утім збутися подібним прогнозам на перший у сезоні «Гранд слем» не судилося. Уже на старті Відкритої першості Австралії зійшов з дистанції найсильніший тенісист нашої країни Олександр Долгополов.

Старт сезону у виконанні найсильніших тенісистів України вийшов обнадійливим. Обидві перші ракетки країни — Олександр Долгополов та Еліна Світоліна, виступаючи на представницьких турнірах в австралійському Брісбені, дісталися вирішальної фази своїх змагань.

Важко сказати, що для тенісиста-професіонала привабливіше — перемагати на другорядних турнірах, чи зазнавати розгромних поразок на турнірах за участю перших зірок планети. Утім, зрозуміло одне: без падінь — не буває злетів.

Уже традиційно під Новий рік вітчизняні біатлоністи збираються в українських Карпатах для проведення національного чемпіонату. У минулі роки місцем головних біатлонних стартів України був Тисовець, цьогоріч ЧУ приймає інше селище Львівщини — Сянки.

Головний тренер національної жіночої збірної з гандболу Леонід Ратнер, називаючи «найсильнішою» групу, в якій випало грати його підопічним на ЧЄ-2014, аж ніяк не перебільшував і, без сумніву, не готував собі «м’яку основу» на випадок майбутньої невдачі. І нехай дві збірні-суперниці українок по квартету В — Румунія та Данія — не змогли пробитися до раунду «плей-оф» Євро, третій опонент «синьо-жовтих» — команда Норвегії — стала найсильнішим колективом Старого світу.

Назвавши перед стартом чемпіонату Європи суперниць своєї команди на груповому етапі турніру — збірні Норвегії та Данії — беззаперечними фаворитами квартету «В», очільник «синьо-жовтих» Леонід Ратнер не помилився. За тур до завершення першої фази змагань, коли у кожній iз чотирьох «пульок» має визначитися четвертий зайвий, обидві скандинавські команди достроково гарантували собі участь у наступному раунді, де 12 колективів, розділені на два секстети, боротимуться за місця у півфіналах.

Із 1994 року, коли почали проводити жіночий чемпіонат Європи з ручного м’яча, українська національна команда не пропустила жодного турніру. Однак на свій 11-й поспіль єврофорум «синьо-жовтий» ветеран континентального гандболу прибув не в найкращій формі.

Результати українських біатлоністок, яких вони досягли в останні роки, чітко демонстрували їхню колективну силу. Виграш олімпійського естафетного «золота» в Сочі став яскравим тому підтвердженням. Однак, залишившись напередодні нового сезону без двох яскравих лідерів — Олени Підгрушної та Вікторії Семеренко, — майбутні здобутки нашого жіночого колективу опинилися в туманній перспективі.