Спочатку зелене воно ще хоч трошки загравало з патріотичним наративом. Бодай технологічно, бодай поверхнево — але воно принаймні намагалося враховувати почуття й очікування великого масиву майданних людей. Тепер же воно попливло настільки, що навіть не приховує свого занурення в тотальний антимайдан
«Москаль, на Украину зубы не скаль», — попереджав ще Володимир Маяковський.
Уважно стежу за подіями в Україні, де всі кому не лінь обговорюють ситуацію з евакуйованими з Китаю співгромадянами і дорікають українцям протестами проти їх прийому в непідготовлених умовах.
Боже, як-таки далеко забрели у трясовину словоблуддя! Про які суспільні ідеали йдеться, коли парламентські новобранці отаборилися зовсім не для того, щоб примножувати економічний потенціал країни, посилювати національно-визвольний рух чи консолідувати суспільство?
Забудова безбожна й спонтанна вже стала звичним явищем для киян.
Недавно досвідченому сивому європейському політику наснився сон.
Якось несподівано назбиралося стільки глобальних проблем, які нинішня влада взялася вирішувати всі і разом, мов одним махом розрубувати Гордіїв вузол.
Уважно спостерігаю за подіями, що відбуваються в Україні... І відчуття грандіозної афери, яку збираються провернути депутати парламенту, мене не полишає.
