Щомиті в світі народжуються діти.

Останні події у світі та на вітчизняних теренах дають підстави для обережного оптимізму не лише у справі стримування імперського російського і китайського тоталітаризму, а й щодо перспектив подальшого утвер­дження обороноздатної, демократичної, правової і соціальної Української держави.

«Таки олігарх!» — віджартовується мій давній знайомий на грошовий переказ за онлайн-репетиторство з моєю дитиною.

Українська влада всі ці тижні і місяці, фактично, виправдовувала вбивства, заколисуючи світ заявами, що на Донбасі все добре, замість кричати про кожне порушення тиші, кожного загиблого і пораненого, змушуючи Росію відповідати.

У газеті «Україна молода» за 13-14 листопада минулого року було надруковано про збір підписів за те, щоб Почаївську лавру, яку використовує Московський патріархат, передали в користування Православній церкві України (ПЦУ). Вважаю такі вимоги і дії вкрай необхідними, своєчасними і справедливими.

Вічність благословляла єдинокровні племена українського роду об’єднуватися, щоб у VІІІ ст. заявити про себе на міжнародній арені українським народом.

Минуло кілька літ і зим,
поки в садів цвітіння час

Нарешті і я напишу про прем’єру документального фільму «Трохи нижче неба».

Як у 1918, так і у 2014 році перед добровольцями стояв вибір: піти на фронт або ховатися від повісток. Чи казати, що воювати не треба, а треба «просто перестати стріляти» і віддати Україну ворогу.

Аби звершувати великі вчинки заради суспільства, Батьківщини, своїх співвітчизників, не потрібна спеціальна освіта, поважний вік чи певний соціальний статус.