Як утовкмачує у наші голови пропагандистська машина нинішньої влади, Донбас голосуватиме на наступних президентських виборах за Віктора Януковича, вважай, одностайно. Крім того, діючий Прем'єр-міністр нібито має беззаперечну й масову підтримку так званих центристських. Очолюване головою Державного комітету з питань телебачення та радіомовлення Іваном Чижем Всеукраїнське об'єднання лівих «Справедливість» тут теж винятком не стало, підтримавши на своєму з'їзді кандидатуру глави уряду. Тож навряд чи хтось сподівався, що в цьому «тихому болоті» — на Донеччині, де «все схвачено», — заведеться якась там опозиція. До того ж у лавах «Справедливості» донбаські організації відігравали, без перебільшення, ключову роль. Донецька, яка нараховувала близько семи тисяч членів, належала до найчисельніших та найавторитетніших. Павлоградська домінувала на Дніпропетровщині, бо була чи не єдиною живою і впливовою. Свого часу на її базі навіть проходило засідання політради всієї партії, що засвідчило високий рівень роботи місцевої організації.

Минулого четверга у полтавському корпункті «України молодої» пролунало одразу кілька «гарячих» телефонних дзвінків. Мешканці обласного центру скаржилися на закриття ринку на площі Зигіна у зв'язку з «форс-мажорними» обставинами — очікуванням приїзду в місто Прем'єр-міністра і єдиного кандида від влади на президентських виборах Віктора Януковича. Такі ж нарікання земляків на безглузді ринкові «шлагбауми» того дня довелося вислухати й голові обласного осередку Всеукраїнського об'єднання «За Україну! За Ющенка!», відомому полтавському правозахисникові й журналісту Анатолію Банному.

Чи не найприємнішою несподіванкою цьогорічного Національного Сорочинського ярмарку, що тривав з 18 до 22 серпня, стало «переселення» від його головного входу луна-парку разом з іншими атракціонами. Адже раніше знайомство з найвідомішим в Україні торжищем для тисяч його відвідувачів починалося з проходження крізь стрій сучасних «шпіцпрутенів» з арсеналу ерзац-культури — величезних «панно» iз зображеннями напівоголених цицькатих дівок, усілякої заморської чортівні та не менш крикливої іноземної музики для зваблювання публіки.

Маршрут Віктора Андрійовича проліг через невеликі міста. Винятком тут став тільки Дніпропетровськ, куди лідер «Нашої України» прибув на «Столичному експресі» й відразу з вокзалу поїхав на зустріч iз людьми до парку імені Лазаря Глоби. Компанію йому склали ряд народних депутатів і насамперед — Юлія Тимошенко, яка відтепер буде куратором виборчої компанії Ющенка у частині східних областей.

Генеральна прокуратура України нарешті зробила те, що неодноразово обіцяли її нинішні та колишні керівники: передала до суду справу про вбивство журналіста з Донбасу Ігоря Александрова. Цей акт став вельми сумнівним подарунком аж до третьої річниці загибелі редактора телерадіокомпанії «Тор» із міста Слов'янська, якого, нагадаємо, було до смерті забито бейсбольними битками на східцях перед дверима офісу.

Не є таємницею, що українська політика насамперед має чоловіче обличчя. Причому середній вік більшості з тих, хто сьогодні перебуває біля чиновного та політичного керма, — приблизно 50 років. Назагал відомо, що кількісне представництво жінок і чоловіків серед держслужбовців відрізняється не набагато — жінок на 16,6 відсотка менше, ніж чоловіків. Однак частка жінок зростає лише зі зниженнями рівня влади. Зокрема, згідно з дослідженнями, серед державних службовців Адміністрації Президента, апарату Верхової Ради, секретаріату Кабміну, які нібито декларують принципи гендерного балансу, співвідношення жінок та чоловіків становить приблизно 1:3 не на користь «слабкої статі».

Деякі із зареєстрованих претендентів на посаду Президента ображаються, коли їх називають «технічними кандидатами». Однак насправді вони, не маючи жодних шансів на перемогу, виконують лише одну функцію — за їхньою квотою хтось із фаворитів заведе до виборчої комісії свою людину. А тервиборчком — це саме та ланка, яка визначатиме офіційні результати виборів.

Мундир високого чиновника України можна прикрасити державною нагородою, «орденом святого Станіслава» чи яким-небудь «хрестом зі слонами» від «Золотої фортуни». Але значно краще накинути на плечі почесну мантію професора, та ще й докторського бонета на маківку почепити. Попит на наукові ступені серед владного бомонду залишається стійким: за підрахунками «УМ», тільки в першому півріччі неспокійного 2004-го без відриву від виробництва — а значить, підозрюємо, не поставивши жодного досліду в лабораторії і не посидівши і дня у бібліотеці — «остепенилися» три міністри, три депутати Верховної Ради і на додачу майже два десятки голів обл- та райдержадміністрацій та іншого чиновного люду.

Доктор економічних наук і за сумісництвом кандидат у президенти Віктор Янукович є, як свідчить біографія, ще й тричі академіком: дійсним членом Академії економічних наук України, членкором Транспортної академії наук і, нарешті, членом Каліфорнійської міжнародної академії наук, освіти, індустрії та мистецтв. Останньою вирішила поцікавитися українська журналістка у Вашингтоні Люба Шара.

Кількість велетенських рекламних щитів-бігбордів із легко впізнаваним образом Прем'єр-міністра Януковича та однословесним переліком його чеснот не залишає сумнівів, що кандидат від влади у виборчу кампанію пре, як Маяковський, — вагомо, грубо й зримо. Незважаючи на «такі добрі-добрі очі» й лагідну усмішку Віктора Федоровича (а класні стилісти і фотографи, як повідомляють свої люди, билися над потрібним кадром Прем'єра упродовж кількагодинної фотосесії, а потім ще й на комп'ютері замучилися підмальовувати), народ скаже, як зав'яже. «Бігморди» — так припечатав київський фольклор широкоформатний продукт навколовладних політичних технологів . Його задум і зміст, на думку експертів, видає російське походження політрекламістів, а гасло «Вибір-2004» навіть кольоровою смугастою гамою — темно-синє й біле — ніби скальковане зі стилю «Союзу правих сил» на останніх виборах до російської Думи.