Мундир високого чиновника України можна прикрасити державною нагородою, «орденом святого Станіслава» чи яким-небудь «хрестом зі слонами» від «Золотої фортуни». Але значно краще накинути на плечі почесну мантію професора, та ще й докторського бонета на маківку почепити. Попит на наукові ступені серед владного бомонду залишається стійким: за підрахунками «УМ», тільки в першому півріччі неспокійного 2004-го без відриву від виробництва — а значить, підозрюємо, не поставивши жодного досліду в лабораторії і не посидівши і дня у бібліотеці — «остепенилися» три міністри, три депутати Верховної Ради і на додачу майже два десятки голів обл- та райдержадміністрацій та іншого чиновного люду.
Голова Державної податкової адміністрації України Федір Ярошенко явно мітить в аграрні віце-прем'єри. Тема докторської дисертації Федора Олексійовича — «Птахівництво України: стан, проблеми і перспективи розвитку». Еге ж, справжній митар повинен знати, яка курка несе золоті яйця. Проливає світло на несподіваний науковий інтерес біографія голови ДПА: після закінчення Луганського сільгоспінституту Ярошенко два десятиліття працював на птахофабриках Донбасу, очолював облптахопром. Але ж хіба ступінь доктора економіки дають за посади чи заслуги? Важко повірити, що всі ці складні діаграми і формули плюс науково вивірені прогнози складені особисто свіжоспеченим доктором. Чи на вихідних, у відпустках або обідніх перервах — замість відпочинку від нелегкої праці керування фіскальною системою країни?
Міністр Кабінету Міністрів України Анатолій Толстоухов, теж із «донецьких», — той у філософи подався. Як голова «Всеукраїнської екологічної ліги» добрав годящу тему докторської дисертації «Творення еко-майбутнього в контексті глобалізації: проблеми керування та перспективи розвитку». Ви що-небудь зрозуміли? Зате скільки мішків гречаної вовни намолоти можна. А ще в такого високого цабе і офіційний опонент відповідний — міністр освіти, доктор філософії Василь Кремень власною персоною.
Складає компанію «міжсобойчику» на філософському факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка начальник Головдержслужби України Тимофій Мотренко з докторською дисертацією «Рецепція гегелівських ідей у світоглядно-релігійній парадигмі російської філософії XIX—XX століть».
У цьогорічному звіті про наукову роботу в КНУ, до речі, зазначалась тривожна тенденція: занадто багато здобувачів докторських і кандидатських ступенів фахово не займаються ані науково-дослідницькою, ані викладацькою роботою. Профанація, панове. Але мурий слухає та їсть. І що заважало добродіям Мотренку й Толстоухову при такій жадобі до пошуку і відкриттів залишити керівні крісла та влаштуватися науковими співробітниками в Інститут філософії чи докторантами в університет?
Кують залізо, поки гаряче, і народні депутати. Скажiмо, Михайло Сятиня став доктором фармацевтичних наук, Віктор Развадовський тепер доктор права, а активіст «Регіонів України» Валерій Коновалюк захистив у Донецьку докторську «Державне регулювання монополій видобувної промисловості». Депутатський мандат закінчується, а диплом доктора їсти не просить.
«Велика увага приділяється розробці норм на вміст нітратів у салаті і шпинаті». Це вже цитата з монографії обласного голови Сумщини Володимира Щербаня «Організаційно-економічний механізм продовольчої безпеки регіону», що лягла в основу майже однойменної дисертації на здобуття доктора наук. Ви хоча б уві сні можете уявити пихатого Володимира Петровича у халатику з пробірками і колбами за визначенням проценту жирів у маслі? А монографія містить розрахунки і формули по десятках видів продукції рослинництва та м'ясомолочної промисловості. «Праця багатьох років цілого колективу дослідників», — оцінює знайомий науковець. Самий лише список цитованих книжок і статей, що їх ночами, не інакше, перечитував сердешний сумський «губернатор», становить понад двісті праць — крім української і російської, ще й англійською і німецькою мовами.
Знаходить вундеркінд і поліглот Щербань свою «золоту жилу»: «На рік від 6,5 млн. голів великої рогатої худоби відходи у вигляді гноївки складають близько 110 млн. тонн, в якій мiстяться 550 тисяч тонн азоту. А для виробництва 500 тисяч тонн азоту одних тільки капіталовкладень потрібно 1,5 млрд. доларів». Тішить, що Володимир Петрович принаймні без роботи не залишиться. Сміливі ідеї доктора Щербаня будуть втілені в життя. Позвозить собі після відставки на «губернаторську» дачу гній з усієї області — і побіжать споживачам України цистерни з дармовим азотом.
А на п'яти маститим докторам уже наступає молода плеяда політиків-«академіків». Нестор Шуфрич, молодший соратник товариша Медведчука, хоча і є спеціалістом з виборчих кампаній, та не пішов у політологію. І це дійсно велика втрата для науки. Нестор Іванович скромно і зі смаком куп..., вибачте, таки захистив кандидатську з економіки на тему «Розвиток і трансформація аграрного виробництва в Угорщині». Із захистом роботи в Києві були проблеми, але допоміг науковий керівник — директор Закарпатського агроінституту Ануш Валеріївна Балян, заслужений працівник сільського господарства, кандидат наук і прочая. До речі, якщо вірити викладу, автор докладно проаналізував роботи півдесятка угорських економістів і взяв участь у спільних дослідженнях закарпатців з угорськими вченими-аграріями у Ньїредьгазі і Дебрецені. Мабуть, у час, вільний від роботи «мобільником Медведчука» в парламенті та організації виборів у Мукачеві.
Кінцевою благородною метою гонитви за ступенями є обрання академіком Національної або низки галузевих академій наук України. Це пожиттєві кількатисячні стипендії, шана і забезпечена старість. Але й нині дипломи про ступені дають 10—15 відсотків надбавок до офіційних зарплат, а в разі припинення політичної кар'єри дозволяють теперішнім владцям сподіватися на «запасний аеродром» — високі посади в закладах освіти й науки.
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
