— Владико Євстратію, розкажіть, будь ласка, про Великодню трапезу служителів церкви.
— Протягом семи тижнів Великого посту православні готуються до Великодня. І в піст включається не лише духовна частина: молитви, сповідь, причастя, а й тілесна, яка стосується обмеження в їжі. День Воскресіння Христового, коли піст закінчується, — то початок споживання їжі не пісної, а скоромної. Він для православних християн обставлений особливим чином. Найперше — освячуються пасхальні приношення, які будуть поставлені на великодній стіл. За традицією, у першу чергу благословляються церквою дві страви: паска — здобний солодкий хліб, який символізує одночасно Царство Небесне, та солодкість спілкування з Богом і радість Великоднього свята, а також крашанки чи писанки, які теж є символом Воскресіння.

«Для всіх регіонів України традиційними для освячення на Великдень є паски, крашанки, ковбаси і м’ясо, — каже Олексій Доля, етнограф, заступник директора Національного музею народної архітектури і побуту України «Пирогів». — Ще — запечене порося з хроном, продуктом, що покращує травлення. Але що сторона, то й новина. Гуцули, наприклад, несли до церкви сирних коників. На Полтавщині моя бабуся завжди казала, що треба взяти посвятити сіль. Така традиція існувала і на Львівщині. Тільки на Полтавщині брали з собою до церкви пшоно».

Завтра Чистий четвер. Цього дня у прибраних господах умілі майстрині уже вдягають чистий одяг і замішують тісто, щоб пекти символ життєвої повноти та єдності християн — паску. У думках — лише добрі наміри. Щоб тісто не злякати, щоб воно гарно підійшло, — наказано принишкнути гамірним дітям.

У мене в родині завжди смачно готували — мама, тато, бабуся. Я виросла з усвідомленням того, що їжа повинна бути смачною та корисною. Особисто я не люблю витрачати багато часу на приготування їжі, бо часто цього часу просто немає. Після того, як тренуєш та тренуєшся багато годин поспіль, повертаєшся додому з єдиним нестерпним бажанням — щось з’їсти, терміново і віддразу, ще до того, як все зготується. У такі моменти мене виручають декілька простих рецептів.

Нагодувати сім’ю з п’яти чоловік, з яких двоє дітей, — щоб усім подобалося — зовсім не просто. Але можливо. Ось кілька універсальних рецептів, які рятують мене у вихідні, коли на приготування є трохи більше часу.

Як би не чіплялися до березня морозні ночі і дошкульні холодні вітри — весна прийшла. І в Києві — хоч і не зовсім законно — бабусі уже з місяць продають черемшу, листя якої з часом із маленьких трубочок уже трансформувалося у повноцінний розмір. І обабіч доріг уже рясно зеленіє молода кропива. Якщо ви ще не використовували найсвіжішу цьогорічну зелень для приготування страв, назбирайте її самі у вихідні біля дачі чи купіть за п’ять гривень культурно вирощений у теплицях шпинат — і швидше на кухню.

Нещодавно знайома просто заворожила: «У магазині делікатесів бачила живі їстівні квіти. Запаковані у лоточках під поліетиленовою плівкою. Просто білі, а ще фіолетові. Як «братики–і–сестрички». На цьому інформація вичерпувалася. А моя цікавість — розросталася. Тому я відправилася до першоджерела — у столичний магазин делікатесів.

Одна з чергових круп на кожній кухні — гречка. Її і в суп можна додати, і як гарнір подати, і дітям молочну кашу зварити. Недорого і корисно. До того ж продукт не заморський, до нього кожен українець звик із діда–прадіда, серед яких немало було гречкосіїв. А таку пристосованість організмів у часи суцільних алергій лікарі–дієтологи відзначають як великий позитив.

Українська кухня переважно асоціюється з ковбасами, запеченим м’ясом і горами вареників у вершковому маслі зі сметаною. Насправді ж, наш народ дуже часто їсть різні пісні каші, борщі й круп’яні юшки, страви з риби, грибів та овочів, квашені огірки й капусту, хрін із буряковим квасом. Особливо актуальні страви без м’яса і жирів зараз, під час посту, для людей віруючих. Хоча й решті знати пісні рецепти не завадить: і для гаманця розрада, і для травної системи та печінки корисно.

Гарбуз на обідньому столі донедавна я майже не сприймала. Поки не спробувала просто запекти в духовці оранжеві кубики цього хеловінського овоча з кружальцями буряка, моркви та цибулі, брусочками селери та гілочками петрушки (корінь ще б більше наситив страву ароматом, але під рукою його не було). Запечений овочевий мікс зверху полила збитими в блендері оливками з додаванням такої ж олії. Смакота... Відтоді я просто кисну, коли хоча б раз на тиждень не їм гарбузової страви.