Сьогодні народні депутати повертаються на свої робочі місця — у Верховну Раду. Їм доведеться не лише призвичаюватись до зали, дещо призабутої за час канікул, а й до її нового вигляду. Парламентарїї сидітимуть на інших стільцях, бачитимуть перед собою інше електронне табло і в геть іншому місці бачитимуть крісло Президента, навколо якого, вочевидь, цієї осені буде зламано не один спис. Такі результати ремонту Верховної Ради, який тривав з липня, відколи депутати роз'їхалися по відпустках. Наприкінці минулого тижня кореспондент «УМ» побував під склепінням оновленого парламенту і на власні очі побачив, як виглядає відремонтована споруда Верховної Ради.

Сьогодні починається шоста сесія Верховної Ради. Їй суджено стати однією з найбільш гарячих в історії українського парламентаризму. Враховуючи поточну політичну ситуацію, у Верховній Раді буде дуже і дуже спекотно: насуваються вибори, у планах — чергові «сіквели» політреформи, вигулькнули питання з Іраком, прийняттям-неприйняттям бюджету, а ще є понад тисячу законопроектів. Глава парламенту Володимир Литвин, який за накалом пристрастей порівняв нинішній часовий проміжок із переломом між 80-ми та 90-ми, вважає, що саме ВР мусить стати центром стабільності в суспільстві.

Одеська влада не зупиняється перед жодними моральними бар'єрами, добиваючись від громадських організацій регіону демонстрації беззастережної підтримки улюбленого кандидата в Президенти — лідера Партії регіонів В. Януковича. Спершу в будинку облпрофради збирали підписи представників партійних та громадських структур, причому при закритих дверях — без участі преси. Згодом вибивали «зізнання в любові» до Прем'єра-кандидата безспосередньо по місцях реєстрації організацій, страхаючи, що в протилежному разі до влади прийде В. Ющенко, а з ним і дестабілізація, деприватизація та інші жахи...

Передвиборча боротьба — справа серйозна. І якщо публікуєш інформацію, яка може не сподобатися прихильникам тієї чи іншої політичної сили, можна бути впевненим, що отримаєш «належну відсіч».

Спроба такої «відсічі» відбулася після того, як були опубліковані результати соціологічного опитування Центру Разумкова, проведеного наприкінці липня, згідно з якими 4 % респондентів заявили, що їх примушували брати участь у масових акціях на підтримку одного з кандидатів у президенти — Віктора Януковича. Звичайно, обійти увагою публікацію подібних соціологічних результатів, які ставлять під сумнів саме святе, що у нас є, ніяк не можна.

Мукачівські вибори вже стали віхою в політичній історії новітньої України. Їм присвячують не тільки сотні публікацій, а й книжки. Після «Украденої перемоги», яка вийшла у видавництві «Карпатська вежа», другим виданням про мукачівську епопею стало «Мукачеве-2004: екзит-пол». Видав збірник Фонд «Демократичні ініціативи», який займався організацією опитування на виході на квітневих виборах у Мукачеві.

До 31 жовтня залишилося менше двох місяців. Виборчі перегони набирають обертів, кандидатські штаби з кожним днем видають на-гора все нові порції технологій, а на голови виборців виливається дедалі більше «чорного піару» й переважно висмоктаних із пальця «компроматів». І чим ближчим стає день голосування, тим очевидніше проявляється метушливий страх і невпевненість провладного табору в перемозі свого кандидата. Хоча й там на перемогу «тому що послідовного» щиро й віддано працюють далеко не всі. Щоб не сказати — меншість.

Минулий тиждень надовго запам'ятають мешканцi Рівненщини — адже саме цими днями до нашого краю прибув iз візитом народний кандидат у президенти, лідер «Нашої України» Віктор Ющенко. Разом з народними депутатами Юлією Тимошенко, Василем Червонієм, Сергієм Олексіюком зустрічався з виборцями у Костополі, Здолбунові та взяв участь у святкуванні Дня міста Дубно, куди прибули ще й колеги-депутати Борис Тарасюк та Віталій Цехмістренко.

Відтоді, як на столичному ринку «Троєщина» пролунали вибухи, минуло більше тижня. За цей час подія набула відверто політичного забарвлення: влада з підконтрольними їй силовиками намагається прив'язати до вибухів нібито членів Української народної партії та працівника «5-го» каналу. Iз цією метою у бойову стійку сумирно стали всі засоби агітації. І це лише початок. Адже невдовзі справу мають передати до суду, і там, без сумніву, з'являться потрібні «картинки» та зізнання.

Щось трапилося на Донбасі. Ющенко спокійно прилетів у суботу до Луганська, спокійно з'їздив до Стаханова відзначити разом із мешканцями батьківщини однойменного руху найбільш шановане у краї свято — День шахтаря — і так само спокійно відлетів додому. Справа, звичайно, не в тому, що місцеве населення погано ставиться до людини, яка повернула їм борги з пенсій та зарплат і навела лад у вугільній галузі — із підтримкою людей у лідера «Сили народу» на Донбасі все гаразд.

Недавнє рішення Шевченківського районного суду столиці про задоволення позову СДПУ(о) до лідера «Нашої України» Віктора Ющенка не витримує критики через свою безграмотність та юридичну необгрунтованість. Не будемо наразі вдаватися до тонкощів процесуальних порушень даного судового розгляду, який перетворився на такий собі партійний «міжсобойчик». Натомість ще раз згадаймо слова, за які лідера «Нашої України» «засудили» до вибачення. «В Україні стався кримінальний заколот, у Мукачеві владу силою захопили представники СДПУ(о) за допомогою криміналітету... Натхненниками й організаторами всіх тих злочинів, які були в Мукачеві, є Соціал-демократична партія України (об'єднана), і тому по всіх ознаках, які там чинились, я стверджую, що СДПУ(о) — партія фашистської спрямованості, яка працює з бандитами», — заявив Віктор Ющенко у Верховній Раді 21 квітня, на хвилі розборок після мукачівських виборів. І є всі підстави гадати, що В. Ю. зробив абсолютно правомірні висновки про справжню сутність партії Віктора Медведчука. Єдине, що можна було б поправити в цьому формулюванні, так це замінити термін «фашизм» на ширший і точніший — «тоталітаризм». Хоча зауважу, що особливої помилки лідер «Нашої України» не припустився, адже фашизм є одним із різновидів тоталітаризму.