Шановна редакціє «України молодої»! Вважаю вашу газету високоінтелектуальною та неупередженою, тому і передплачую її щорічно.

Україно, мій краю квітучий,
Рідні гори, ліси і поля,

Туреччина, Олюденіз. По міській набережній ідуть дві дівчини з Росії, з губами і ведуть між собою таку глибоку розмову.

Сила народу виявляється і передається від покоління до покоління як через віру, так і через культуру, головним виразником якої є мова, тобто слово.

Прочитав в «Україні молодій» від 2-3 серпня статтю «Що в імені твоїм?».

Їхав 18 серпня на «Пісенний Спас», присвячений нашому знаменитому земляку Володимиру Шинкаруку.

Вона і праведна і грішна,
Вона спаплюжена і чиста.
Вона не стала на коліна,
Моя держава — Україна!

Неодмінно треба, мій ровеснику з Росії, бо наші батьки і старші брати віддали своє життя у Другій світовій війні заради кращого життя для своїх нащадків.

1917 року на Фінляндському вокзалі в Петербурзі-Петрограді-Ленінграді-Санкт-Петербурзі проплачений більшовиками натовп зустрічав Леніна, якого невдовзі буде проголошено «вождем світового пролетаріату».

Доброго дня, рідні мої молодоукраїнці. Мої однодумці, як усе-таки чудово, що ви залишаєтеся для нас, читачів, завжди молодими, з жагучими серцями, незламними в боротьбі за українськість!