Як нас омоскалювали

28.08.2019
Прочитав в «Україні молодій» від 2-3 серпня статтю «Що в імені твоїм?». А що в «доважках» до простих і чудових українських прізвищ? Це я на рівні аматорських досліджень смію запитати в шановної редакції, а як «складеться», то і в автора Галини Тарасюк.
Спробую пояснити. Загалом праця «Услав ім’я своє» цікава історично всьому загалу. Але ось «випуклою», особливо в наші протуберанцеві часи, мені видається згадка про славні козацькі часи, творення імен і прізвищ. На жаль, із села немає доступу до архівів тих же 40 тисяч реєстрових козаків — отам імен, прізвищ та прізвиськ!
Та це, мабуть, лише тло нашої історії. А що ми маємо часом нині, коли над нашим кодом попрацювали і чужинці, а ще гірше — самі етнічні, «репані» рядились під «москаля». Оті додатки до закінчень українських прізвищ «-ко», «-чук» та інші. Тут доречно буде послатись на «патологоанатомічні» праці Павла Шпети, нині незаслужено забутого. З його дослідами «Українець, а москаль» чи вбивчим дослідженням «Московство», коли до ВНЗ була встановлена норма вступників для росіян більша, ніж для українців. Хай не ображаються, але занадто великий контингент в усьому росіян, хоча вже й досить українізованих. Та «ягідки» в іншому. Коли, за спостереженням ученого-історика Дмитра Степовика, певні писарчуки у паспортних столах прізвище Пригожий перетворювали на Уродлівий. Або у військовій частині призовник доводив, що він Никифорів, а йому відповідали: «Какой НикифорИв — НикифорОв!». І після армії той ставав омоскаленим. 
А що вже говорити про «самодіяльність», коли Семенко ставав Семенковим, Матвіїв — Матвєєвим, Гончарі — Гончаровими, і включно до пародій — Полстяной. Та де ж ви чули «полсть» замість «повсті»! І як вершина абсурду — Долженков! Отак чудове знатне прізвище Довженко натягли на чужий копил. Бачимо, не всі до кінця можуть залишатися Москалем, як закарпатський «губернатор», який у відставку подав і все зелене викинув зі свого гардеробу. Тож шануймося! Бо ми того варті, коли твориться історія... 
Олексій ПЕРЕДЕРІЙ
Мала Білозірка, Василівський район, Запорізька область
  • Вахканалія зі створення академічних ліцеїв

    Спостерігаю за цією словесною діареєю, яка несеться в соцмережах навколо проблеми створення академічних людей у профільній школі, і ніяк не можу зрозуміти, чому ті, від кого вона йде, не усвідомлюють елементарних речей. >>

  • Микола Андрійчук на щиті: на Волині лелека вшанував чин полеглого воїна

    Коли наш воїн, наш звитяжний лицар Микола Андрійчук відходить у вічність, сама українська земля, в образі цього благородного птаха, приходить віддати йому останню шану. Це не просто лелека. Це — дух нашої нації, це голос тисячолітньої історії, що схиляє голову перед подвигом Героя. >>

  • Поминання предків: давнє й сьогодення

    Наші пращури добре знали, що смерть це не кінець, а перехід. Душа, як пташка, вирушає у свій шлях, і важливо не тягнути її назад болем, а дати спокій, щоб вона знайшла дорогу до свого світу. >>

  • Музичний діалог батька і доньки

    У Києві, у Національній філармонії України, відбувся щемкий концерт «Польовий і Польова» із проєкту «Звільнена музика», спрямованого на деколонізацію українського музичного простору та повернення імен і творів, які в радянські часи цілеспрямовано витісняли. >>

  • Після теракту на Голосієві: про право на зброю та відповідальність поліції

    Командири усіх підрозділів поліції вже зараз повинні мати реальний бойовий досвід - бо інакше вони не можуть забезпечити правопорядок у країні, де значна частина населення має бойовий досвід і де ворожі терористичні акти - звичайний сценарій ймовірної небезпеки. >>