Вигравши в 2005 році суперництво у Мадрида, Москви, Нью–Йорка та Парижа, Лондон став першим містом, яке втретє прийматиме Олімпіаду. Попередній візит олімпійців до столиці Британії датований далеким 1948 роком, відтак готувалися в Лондоні до ювілейних, XXX, Ігор, як до перших.

На кожній літній Олімпіаді українські спортсмени не опускаються нижче певного рівня. Починаючи з перших Ігор незалежної України — Атланти–1996, три цикли поспіль наші олімпійці вигравали стабільну кількість нагород — 23, а в Пекіні 2008 року перевершили свою «норму», зійшовши на п’єдестал 27 разів.

Чого чекати від Лондона? «Прогнози — справа невдячна», — щоразу казали тренери в коментарях «УМ». Але якщо офіційні особи бояться ділитися своїми медальними очікуваннями, то є експерти–прогнозисти. А вони передбачають для України на лондонській Олімпіаді майже таку саму кількість нагород, як і чотири роки тому. Навіть на одну медаль більше — 28. До такого висновку дійшли вчені з Рурського університету, зважаючи на «політичні, економічні, демографічні та культурні фактори» в країні.

Нагадаємо, що в Пекіні наші олімпійці, здобувши 7 золотих, 5 срібних та 15 бронзових відзнак, посіли 11–те командне місце. Першими ж, вигравши 51 «золото», стали господарі Ігор. Але цього разу — в Британії — китайцям навряд чи вдасться така феєрія. На думку букмекерів із контори «Вільям Хілл», головними претендентами на перемогу в загальному заліку є збірна США, китайці — другі, а третіми можуть стати британці, які дуже активно готувалися до домашніх Ігор.

У якому стані підійшли до Лондона українські спортсмени, чиє фінансування довелося урізати через Євро–2012, покажуть лише змагання. Однак, оцінюючи результати передолімпійських стартів, «УМ» вирішила зробити «поіменну» медальну прикидку.

Українських тенісистів, які вигравали юніорські турніри серії «Великого шолома», можна перерахувати на пальцях однієї руки. У 1991 році першим це зробив Андрій Медведєв, який переміг на «Ролан Гарросі». Через 13 років Катерина Бондаренко стала найсильнішою дівчиною на Уїмблдоні, а в 2010 році Еліна Світоліна підкорила ті самі ґрунтові корти Парижа. Цього літа Еліна мала чудову нагоду стати першою українською юніоркою з двома перемогами на «Гранд слемі», але у фіналі Уїмблдону поступилася канадці Ежені Бушар.

Тепер харків’янка виступатиме лише поміж дорослих. Власне, переходити на вищий рівень 17–річна Еліна почала ще з початку цього року. Станом на вчора вона була четвертою ракеткою України і 164–ю — світу. Минулого тижня Світоліна дійшла до півфіналу «50–тисячника» серії ITF у Донецьку, а цього вівторка грала на турнірі WTA в Баку, де, щоправда, поступилася в першому раунді.

Про перехід з юніорів у світ «перших ракеток» амбітна тенісистка розповіла в інтерв’ю «УМ».

Уже традиційно найчисленнішу делегацію поміж вітчизняних олімпійців на літніх Іграх мають легкоатлети. Право виступити в Лондоні здобули 78 представників «королеви спорту», і, як вважає олімпійський чемпіон Афін–2004 Юрій Білоног, усі вони заслуговують на повагу та гідні п’єдесталу пошани. Медальні ж очікування керівництва легкоатлетичної федерації досить стримані. «Сподіваюся, буде не гірше, ніж у Пекіні», — каже в коментарі «УМ» перший віце–президент ФЛАУ Валерій Александров. А чотири роки тому українські легкоатлети здобули на Олімпіаді п’ять нагород.

На відміну від багатьох українських олімпійців, які, досягши чотири роки тому успіху в Пекіні, дозволили собі дещо розслабитися, «золота» команда шаблісток на чолі з Ольгою Харлан не спинялася в професійному зростанні. Рік у рік дівчата демонстрували відмінну форму, не залишаючи без своєї присутності жодного фіналу світової чи континентальної першості. Щоразу, коли Харлан, Хомрова, Пундик і Жовнір виходили на вирішальний двобій, доводилося шкодувати, що МОК виключив із програми лондонської Олімпіади жіночу командну шаблю.

Не важливо, в якому плавальному засобі сидять на Олімпіадах наші веслувальники — в байдарці, каное чи академічному човні. Вони майже завжди щось та й виграють. Останні стабільно високі здобутки наших «академісток» — жіночої четвірки парної — дають підстави сподіватися на найвищі олімпійські нагороди. Досвідчений екіпаж на чолі з Яною Дементьєвою та Анастасією Коженковою впродовж останніх чотирьох років неодноразово виграв чемпіонати Європи та етапи Кубка світу, став срібним призером минулого ЧС. Хоча, щоб не злякати птаху удачі, державний тренер Павло Мазуренко каже: «Прогнозів не даємо».

Після двох турів шість команд набрали максимальну кількість очок, зокрема несподівані «Зоря» та «Кривбас», та стільки ж залишаються з нулями, і серед них — представники України в Лізі Європи. Утім суттєві висновки варто робити хоча б через три–чотири тури. Зараз же багато клубів лише награють оновлені склади та користаються прихильністю календаря або потерпають від його суворості.

Карти лягли так, що кожна команда по черзі грає з чемпіонами й віце–чемпіонами, потрапляючи під подвійний удар грандів за якихось сім–вісім днів. З іншого боку, «Шахтар» і «Динамо» ведуть ніби заочну суперечку, почергово вимірюючи свою силу на одному й тому самому суперникові. Першим із таких «лакмусів» був «Арсенал». У стартовому турі «гірники» вкотили «канонірам» шість «сухих» м’ячів, а позавчора динамівці — лише один.

Минулої осені, після того як боксерська збірна України здобула на чемпіонаті світу в Баку чотири золоті та одну срібну медаль, імена Олександра Усика, Василя Ломаченка, Євгена Хитрова, Тараса Шелестюка та Дениса Берінчика гриміли на весь світ. Однак, як сказав «УМ» головний тренер чемпіонів Дмитро Сосновський, перемагати на чемпіонаті Європи й світу добре, але підсумки чотирирічного циклу будуть підбиватися саме після Олімпійських ігор. «Олімпіада — це зовсім інші змагання. Якщо ми на ЧС виступали окремою командою боксерів, то сьогодні ми представляємо національну олімпійську команду. Це значно вищий рівень. Відтак дуже хочеться зробити вагомий внесок в медальний доробок країни», — каже Сосновський.

Хто очолить футбольне господарство України після Григорія Суркіса? День виборів нового президента Федерації футболу — 2 вересня — невпинно наближається. У цьому питанні почала з’являтися деяка ясність.

Напевно, символічно, що першу медаль незалежної України на літніх Олімпіадах здобув представник одного із найстаріших видів спорту — класичної боротьби — В’ячеслав Олійник. Піднявши в Атланті–1996 синьо–жовтий прапор над головою, він передав своєрідну естафету молодшим колегам. І українці на кожних Іграх підтверджують силу вітчизняної школи єдиноборств, щоразу сходячи на олімпійський п’єдестал пошани. І цього разу, в Лондоні–2012, боротьба — один із медальних пріоритетів нашої делегації.