Притиснута рішенням Верховного Суду, Центральна виборча комісія офіційно призначила «третій тур» виборів на 26 грудня. «Таке враження, що вона раптом стала дуже законослухняною», — прокоментував представник Віктора Ющенка у ЦВК Юрій Ключковський.

Сьогодні в Києві відбудеться саміт Україна—ЄС, перший після набуття чинності Лісабонським протоколом. Саме це чомусь вважають суттєвою ознакою чергового засідання, яке зазвичай проходить щопівроку. Втім більша інституційна, так би мовити, законодавча чіткість Європейського Союзу навряд чи наразі суттєво впливає на нашу відповідність критеріям членства в ЄС. Окрім того, Євросоюз ще не встиг відчути свою нову конструкцію з початком дії «Конституції ЄС». Прикро, що перша в його історії міністр закордонних справ — баронеса Кетрін Ештон, попри сподівання і розуміння, що їй «за статусом положено», на київський саміт не приїде.

На флагштоках біля президентського секретаріату — зеленожовті бразильські прапори, а на мокрому асфальті, здається, ще залишилися сліди автомобілів кортежу глави цієї держави, який щойно завершив свій візит до України. «Щоправда, кілька їхніх міністрів, що прибули до нас у складі офіційної делегації, не повернулися назад, а залишилися в Києві, — вони відвідають кілька вітчизняних підприємств, які виготовляють обладнання для гідроелектростанцій, — глава секретаріату Президента України Віра Ульянченко перед початком інтерв’ю коротко резюмувала підсумки двосторонніх перемовин. — Ми напрацювали «меню» на 6—8 років роботи, у тому числі й щодо спільного виготовлення ракетиносія «Циклон». Уявіть собі: у всій Бразилії діють усього лише два спільні підприємства з іноземцями. Й одне з них — з Україною!».

Президента України та його секретаріат часто звинувачують у надмірному інтересі до економічних проблем держави. Численні вето Віктора Ющенка, його звернення та відкриті листи «доброзичливці» називають втручанням: мовляв, за Конституцією керувати економікою — це компетенція Кабінету Міністрів і тільки його! Але на вулиці Банковій мають контраргументи. Саме з них і почалася наша розмова з пані Ульянченко.

Два дні промурижившись над законом про вибори Президента, Верховна Рада зрештою його провалила. Залишивши країну напередодні виборів зі законом, розкритикованим і Венеціанською комісією, і Конституційним Судом, і Президентом («мрію фальсифікатора» цього літа ухвалили спільними силами БЮТ і «Регіони»).

Якби вибори Президента України відбулися найближчої неділі, то 25,8% опитаних у Львівській області проголосували б за Юлію Тимошенко — наразі вона є лідером за симпатіями регіону. Про це повідомив на прес–конференції у Львові директор Центру політичних досліджень (ЦПД) Анатолій Романюк. На думку пана Романюка, такий показник підтримки лідерки БЮТ — недостатньо високий, тому що Львівщина відноситься до базових областей Юлії Тимошенко, і, відповідно, 25–відсотковий ужинок тут не дає Прем’єр–міністру підстав претендувати на першість у межах цілої України.

Учора для початку депутати мусили розібратися з регламентом. Як відомо, Конституційний Суд визнав неконституційним документ, за яким працював парламент, — закон про організацію і порядок діяльності Верховної Ради. Цей акт важко назвати законом, бо він складався з одного (!) речення. Відтак парламенту треба було схвалити закон, який упорядковував би її роботу.

Дух майдану Незалежності, який став епіцентром подій не лише в Україні, а й, мабуть, у Європі, вирішив відчути Віктор Пінчук — зять тодішнього Президента Леоніда Кучми. Олігарх, котрий перед тим за безцінь придбав «Криворіжсталь», прийшов у наметове містечко з донькою. Він фотографувався з революціонерами і роздавав автографи. Одному написав: «Усе буде добре».

Бурхливе завершення ХХ століття подарувало Сполученим Шатам Америки дві провідні геополітичні концепції. Зміст першої викладений у вже дещо призабутій «Геополітичній шахівниці» — праці відомого політолога родом із Польщі Збігнєва Бжезинського. Другу концепцію, не менш захопливу, висунув ще один американський учений, філософ історії Самуель Гантінгтон у своєму творі «Зіткнення цивілізацій». На цей твір, зокрема, полюбляє посилатися політолог Андрій Єрмолаєв — за даними інтернет–видання «Українська правда», не останній дорадник Віктора Януковича.

Не вникаючи глибоко в суть обох концепцій, варто нагадати, що чимало сучасних українських інтелектуалів стверджує: риторика Гантінгтона небезпечна для України і краще її не зачіпати. Адже в «Зіткненні цивілізацій» американський політолог ділить світ на цивілізаційні плити за релігійними, мовними та ментальними ознаками і прогнозує розкол України на «уніатський» Захід та «православний» Схід. Сам Гантінгтон відзначає чимало протиріч у власній концепції, проте радить не звертати на них увагу, як на такі, що є неминучими для будь–якого комплексного історіософського підходу. Утім, зауважмо, що й концепція Бжезинського не оминає серйозних конфліктів на пострадянському просторі, а заборонений плід — навдивовижу солодкий. Чи варто накладати табу на такі теми, як, поділ країни, федералізація, мовне й релігійне питання? Можливо, навпаки, українському суспільству буде легше їх вирішити через відкриті дискусії?

Отож, на тлі перипетій навколо вибору геополітичного вектора та пошуків Україною власного місця на політичній карті світу пропоную розглянути питання «До якої цивілізації належить Україна» за ознаками, що ними Самуель Гантінгтон окреслює Захід. А також ще раз «прикинути» найкращий варіант геополітичної будови навколо України.