На фестивалі «ТуСтань» 1 серпня на Львівщині відбудеться прем’єра театрально-поетичного перфомансу «Ріка мертвого генерала». У такому нетрадиційному форматі театр «Другий склад» представить глядачам власне бачення віршів молодого українського поета Михайла Жаржайла.

«... Читати тексти — замало, думати про якісь ідеї — замало. Ідея — це певна жива клітина, яка проходить шлях. І як ми прийшли сюди за якоюсь траєкторією, перетнули якийсь простір і час, і нас принесло наше тіло, так само і будь-які ідеї мають власну біографію і тілесні та душевні траєкторії.

Вийшло вже замалим не сто (!) фотокнижок Василя Пилип’юка. Усі ці тисячі опублікованих знімків єднає одне: кожен — професійно досконалий. Навіть коли це лише формальний експеримент, що не справдився. Авжеж, так і належить професорові світлярства Львівської академії мистецтв.

Твори класичного китайського мистецтва з колекції музею XVIII—XX століть, що репрезентують «жень», — унікальне відгалуження образотворчого мистецтва Китаю, яке об’єднує риси портрета і жанрового живопису.

Від самого початку сімейної саги Володимира Лиса «Країна гіркої ніжності» дражливий слух сучасного читача ріже на диво архаїчний тип оповіді. З іншого боку, якщо заявлена присутність «української історії», на тлі якої вона відбувається, то як іще розказати про минулі роки нашого з вами існування?

Спопеляюча пожежа, котра спалахнула 1 липня у приміщенні Черкаського обласного музично-драматичного театру імені Тараса Шевченка («УМ» про це повідомляла), висвітлила ще одну проблему, замовчувати яку, як кажуть самі актори, більше не можна — непорозуміння між колективом та в.о. художнього керівника театру Сергієм Проскурнею досягло свого апогею.

Дивовижна книжка вийшла у львівському видавництві «Апріорі»: «Галичина — український здвиг за матеріалами архіву Степана Гайдучка». Це збірка коментованих світлин від початку ХХ століття до початку російської окупації 1939-го. Фотографії, за котрі легко було потрапити на Сибір, збереглися в родині Івана Крип’якевича, а ідея нинішнього видання належить невістці історика Лесі Крип’якевич. Триста знімків — з трьохтисячного архіву — дібрав та впорядкував відомий краєзнавець Ігор Мельник. А фотохудожник Юрій Николишин, директор «Апріорі», забезпечив неймовірну якість відтворення — ніби щойно з фотолабораторії.

Музей славетного композитора створено у 1977 році до 100-річчя з дня його народження. Цей рік був оголошений ЮНЕСКО роком Миколи Леонтовича. Тоді на львівській скульптурній фабриці виготовили погруддя (художній проект скульптора Галини Кальченко) та впорядкували могилу композитора.