Одразу після Різдва російська влада вустами Генерального консульства Росії у Львові широко розтиражувала повідомлення, в якому запевняла, що українська бібліотека «функціонує в робочому режимі й своєї діяльності не припиняла». Заступник міністра закордонних справ Росії Григорій Карасін переконував, що «МЗС РФ докладе всіх зусиль, аби Бібліотека української літератури в Москві якомога швидше відновила свою роботу». Український же МЗС в унісон росіянам «співав», що «після завершення періоду новорічних та різдвяних свят бібліотека працює у звичайному режимі, відновлено роботу читацького залу, проводять планово–просвітницькі заходи».

А вже 14 січня читальню знову обшукали. Причому цього разу правоохоронці, попри свято старого–нового року, вилучаючи сервер бібліотеки, застосували й фізичну силу.

Галас у засобах масової інформації щодо затримання більше десяти членів ВО «Тризуб» ім. Степана Бандери за підозрою у причетності до вибуху пам’ятника отримав відгомін і в офіційних міліцейських повідомленнях. Учора управління МВС в Івано–Франківській області, де й пов’язали більшість «тризубівців», розповсюдило інформацію, яку за день до цього прогнозували майже всі лідери націонал–патріотичних формувань: у затриманих нібито знайшли не лише вибухівку, а й цілий арсенал зброї. «З метою упередження вчинення будь–яких протиправних дій у ході проведення комплексу оперативно–розшукових заходів та слідчих дій було затримано дев’ять членів групи. Під час їхнього затримання виявлено та вилучено автомат АКМСУ без номера та 124 набої до нього, три пістолети, саморобні ножі, дев’ять радіостанцій, дві гранати без запалів, дві пневматичні гвинтівки з оптичними прицілами, помпову рушницю, споряджену набоями».

З інтервалом у три доби в Запоріжжі скоїли дві спроби знищення пам’ятника радянському диктатору, що встановлений біля входу до офісу обласного осередку Компартії. І якщо після першого нападу націоналістів Сталіну повернули відрізану голову, то після другого, що стався за півгодини до настання Нового року, статуя з силуміну (сплав алімінію і кремнію) відновленню не підлягає. Однак наразі не відомо, кому належить авторство вибуху, якому аплодують мільйони антисталіністів по всій Україні та за її межами.

В Україні знову лунають гасла Майдану. Масові протести підприємців проти ухваленого парламентом Податкового кодексу набирають обертів. Учора в центрі Києва зібралося, за різними оцінками, від 50 до 100 тисяч незгодних із політикою Януковича—Азарова. Мітингувальники висунули до Президента свої вимоги: заветувати прийнятий парламентом ПК (який, до речі, станом на вчора Голова ВР Володимир Литвин ще не підписав) та звільнити з керівних посад в уряді ініціаторів запровадження нових податкових правил. У разі відмови протестувальники пригрозили акціями за відставку парламенту та імпічментом Януковича. Часу дали — до шостої вечора. У центрі Києва знову стоять намети — як у цей самий день шість років тому, коли почалася Помаранчева революція. І, що головне, саме ця акція — не проплачена, як і в 2004–му, люди вийшли на вулиці за ідею. Вони знову стоять за самих себе. Народне невдоволення знову досягає тієї точки, коли народ виходить із «хати скраю» на Майдан.

Організатори кажуть, що їх уже попередили про «можливі кримінальні справи». Можливо, вчорашній мітинг не розігнали лише через те, що глава держави перебував у Брюсселі на саміті «Україна—ЄС». Мовляв, європейці не зрозуміли б антидемократичного прояву. Але вчора брюссельський саміт закінчився. А маніфестації в Києві мають тривати і після «ночі демократії».

Біля Верховної Ради вчора було не так людно, як у вівторок. Близько полудня сотні зо три підприємців­мітингувальників підходять із транспарантами до огорожі. Починають кричати «Ганьба!», навколо бігає кілька фотокорів і журналісти двох центральних телеканалів.

Із одного з наметів у Маріїнському парку виходить підприємець із Миргорода Володимир Корнієнко. Він провів у наметі ніч із вівторка на середу в компанії ще чотирьох протестувальників. Спали у спальних мішках, покладених на пінопласт. «Досить тепло, є обігрівачі, — говорить пан Володимир кореспондентові «УМ». — А що? Виходу немає. У нашій сім’ї підприємців двоє — я й дружина. Вона вживаним одягом торгує, в мене — автомийка. В бізнесі я з 1996 року. Якщо влада зробить задумане — жити не буде за що».

Віктор Янукович, який під час виборів обіцяв українцям ледве не золоті гори, визнав, що українська влада не може обіцяти поліпшення добробуту. Ба більше, Президент попередив українців про те, що надалі може буде ще скрутніше.

Розгляд нового Податкового кодексу у Верховній Раді супроводжувався багатотисячним мітингом під її стінами. За даними організаторів, до парламенту з усієї України з’їхалося понад 30 тисяч людей (спостерігачі нарахували до 20 тисяч). Багатьом, за словами учасникiв, адмiнресурс уже звично заважав доїжджати до столицi з регiонiв. Порядок, за інформацією МВС, забезпечувало близько 1500 міліціонерів.

Верховна Рада вчора постановила працювати аж до десятої години вечора. Дехто з депутатів припускав, що робота парламенту затягнеться і до півночі... Нардепи змушені перейти на особливий режим задля ухвалення Податкового кодексу. А дехто з парламентаріїв засів у сесійній залі ще в неділю ввечері. У кулуарах подейкували, що «регіонали» вирішили заночувати біля президії, щоб не дозволити опозиціонерам заблокувати трибуну вранці. Проект податкового закону, проти якого повстали малі й середні підприємці всієї країни, надійшов на друге читання із 4,5 тисяч поправок. «Регіонали» планують завершити штурмівщину в четвер.

Степан Бандера похований на мальовничому цвинтарі «Вальдфрідгоф» на околиці Мюнхена. Могила провідника ОУН розташована в секторі №43 — це на протилежному боці від українського сектора, де знайшли останній спочинок більшість його мюнхенських соратників та наступників.

Майже рік тому 40–річний Степан Бандера–молодший зізнався в інтерв’ю «УМ», що нарешті вирішив «зав’язати» із парубкуванням і збирається одружитися. Свого часу пліткували, що Степан приїхав до України з Канади, де народився і виріс, ще й для того, аби на історичній батьківщині знайти наречену. «Я довго шукав, — відверто зізнався Степан Бандера. — І знайшов дівчину зі свого «села» — Вінніпега. Вона — канадська українка, ми минулого літа познайомилися. І вирішили решту свого життя провести разом». Степан тоді ще й жартома пообіцяв «УМ» «працювати» над нащадками. Багато хто зі свідомих українців уже почав перейматися: Степан по лінії діда — нині останній чоловік, що носить прізвище Бандера. Але дітей досі не мав. То, мовляв, слід рятувати ситуацію!