Учора Віктор Янукович здійснив свій другий закордонний візит у статусі Президента — в Росію. Раніше Віктор Федорович частенько їздив до Москви як лідер опозиції — отримати пораду, підтримку чи вказівку. Але вчора, коли його як високого гостя нарешті шанобливо зустрічала почесна варта, Янукович виглядав особливо вдоволеним та гордим.

Поїздка Віктора Януковича в Москву мала дати відповідь на запитання, наскільки проросійською буде політика адміністрації нового Президента. Візит Віктора Федоровича у Брюссель був радше піаром та виявом дипломатичної поваги; ніхто в Євросоюзі нічого особливого від «регіонала» й не чекав. З Росією все інакше: хлопці мають більше конкретних тем для розмови. І Янукович таки здійснив кілька виразних проросійських жестів...

Ще Штірліц знав, що «запам’ятовується останнє слово». Тому народ і зафіксує у пам’яті Кучму та Ющенка такими, якими вони стали наприкінці своїх президентських термінів. До фінішної ж стрічки Президента Януковича ще далеко, тому наразі маємо «зустрічати за одежиною». З’їздив насамперед у Брюссель, а не в Москву — ти диви, дає мужик, не чекали від нього такого! Прагне вже за рік отримати «дорожню карту» для безвізового режиму з Євросоюзом — ого, «пацан сказав» — тепер хай робить, а це ж означатиме фактичне закриття кордонів із Росією й Білоруссю, хіба не цього жадають патріоти?! Каже, що питання визнання незалежності Абхазії й Північної... тьху, Південної Осетії не на часі — ти ба який державник! Ще й розумну Акімову в адміністрацію взяв, стратегію реформ якусь обмізковують...

Міф про те, що остання п’ятирічка виховала в Партії регіонів демократичні традиції і суттєво змінила Віктора Януковича, наразі спростовується. «Регіонали» пропонують запровадити у Верховній Раді новий принцип формування коаліції: фракціями, але за підтримки депутатів–індивідів. Учора Рада дала 229 голосів за те, щоб суб’єктами коаліції могли бути пересічні нардепи. Якщо закон набере чинності, у парламент повернеться корупція в усій красі: перебіжчики, купівля карток тощо. Закон знову крутиться дишлом у напрямку, який задає кон’юнктура переможця.

Фахівці згодом проаналізують усі аспекти виборів 2010 року. Але чекати немає часу. За п’ять років чергові перегони й знову доленосне — «Куди йдемо?». Так триватиме доти, доки Державний гімн буде не протокольним ритуалом, а величальною одою українському народу. Є приказка: «З пісні слів не викинеш». А от із Державного гімну викинули важливий рядок: «...В ріднім краї панувати не дамо нікому», що було змістовною метою боротьби впродовж століть. Ця «хірургія», як і конституційна терапія з підміни «українського народу» неідентифікованими «громадянами всіх національностей», як неоднозначність ст. 10 про державну мову, як видалення з паспортів графи «національність», з погляду сьогодення не видаються випадковими «недоліками». Вони створювали умови узурпації влади неукраїнцями.

Попрощавшись з Юлією Тимошенко, яка перебувала на посту Прем’єр–міністра два останні роки і ще три місяці, країна отримала нагоду спокійно та виважено, без політичних відтінків та передвиборчих гасел, проаналізувати головні результати її роботи. І зрозуміти, які перспективи втрачає, а які можливості здобуває Україна після завершення епохи Леді Ю. Із великої кількості невдач та перемог ми обрали найрезонансніші.

Учора Верховна Рада відправила у відставку уряд Тимошенко. За резолюцію недовіри проголосувало 243 депутати.

Нагадаємо, в грудні 2007–го за її призначення проголосувала мінімальна більшість — 226 парламентаріїв із фракцій БЮТ і «НУНС». За цей час навіть у «пост помаранчевих» фракціях з’явилося чимало недругів Тимошенко. За великим рахунком, якраз і вони — 22 депутати БЮТ і «НУНС» — вирішили долю вчорашнього голосування.

Юлія Тимошенко хоч і обіцяла покинути кабінет Прем’єр–міністра в разі невдалого для неї голосування ВР, формально лишається виконувачем обов’язків глави уряду. Тягнути лямку до затвердження наступника її змушує Контситуція. Але вочевидь вона цього не робитиме де–факто. Учора надвечір Тимошенко подякувала її співробітникам у великому залі засідань Кабміну за продуктивну роботу впродовж двох років і попрощалася, привітавши жінок із 8 Березня. Пані Юлія попросила колег «пильно» працювати з новим складом Кабінету Міністрів. Гідну опозицію Януковичу вона знову забезпечить.

Як і очікувалося, коаліція БЮТ, Блоку Литвина та «Нашої України — Народної самооборони» розпалася в другий день весни, погідний і блакитний. Вона ніколи не налічувала 226 депутатів і вважалася коаліцією суто формально. Після того як набув чинності новий Регламент ВР, а посаду Президента обійняв Віктор Янукович (важливими, безумовно, є обидва фактори), виникли нові політико–правові реалії. Десять днів тому Володимир Литвин закликав коаліцію зібрати документи, які б підтвердили існування більшості. Учора цей термін добіг кінця.

«Станом на сьогодні в апарат Верховної Ради не подані документи фракцій, що у грудні 2008 року сформували Коаліцію національного розвитку, стабільності та порядку, які б підтвердили існування в неї передбаченої Конституцією кількості голосів. Тому я оголошую про припинення діяльності коаліції», — оголосив Голова парламенту.