У момент, коли українська опозиція намагалася відправити у відставку Прем’єр–міністра Миколу Азарова, експерти Міжнародного валютного фонду саме уточнювали свої прогнози щодо економічної ситуації у нашій державі. Микола Янович був проти власної відставки і пояснював цю свою позицію могутніми реформами, які проводить його команда на зло всім попередникам, та чудові перспективи вітчизняної економіки. Аналітики головного фінансового донора також вивчали наслідки реформ та прогнозували перспективи, одночасно змінюючи попередні цифри. Якщо раніше вони вважали, що ВВП України зростатиме на 3,4%, то останній прогноз — 0%! І це у кращому випадку. Менш обережні у висновках експерти стверджують: до кінця року український валовий продукт упаде на цілих 3%!

Складна й неоднозначна ситуація у фінансовому секторі України призводить до того, що його учасники порушують фундаментальні закони цього бізнесу — зокрема, правило «Гроші люблять тишу». Так нещодавно один iз банків — «Союз» — подав позов до суду проти видавця «Економічних відомостей». Сума позову — 1 млн. гривень, предмет суперечки — матеріал про зловживання в «Родовід–банку», що його інтернет–видання... передрукувало з газети «Дзеркало тижня». Для України це прецедент: зазвичай банки, успішність яких залежить від лояльності клієнтів, не дозволяють собі кроків на кшталт боротьби з пресою, адже такі дії суттєво погіршують репутацію самої установи.

Індустріальний регіон переживає кризу перевиробництва свого основного продукту: на складах вугільних шахт накопичилося, за різними підрахунками, 5—7 млн. тонн піднятого на–гора «чорного золота», яке не знаходить збуту. Ще кілька тижнів тому керівники копалень та діячі шахтарських профспілок плекали надію якось «розрулити» ситуацію за допомогою уряду, проте масштабна аварія на Вуглегірській ТЕС, яку вважали однією з найбільших споживачів твердого палива енергетичних марок, поставила на таких сподіваннях остаточну крапку. Наразі ціла низка вугільних підприємств, що були зав’язані у технологічний ланцюжок зі знищеною пожежею електростанцією, змушені оголосити про вимушене зниження видобутку та, відповідно, скорочення робітників.

Нещодавно влада відмовилася від приватизації копалень, яка наробила стільки галасу у пресі. Але найгірше, що хронічно хвору галузь влада тепер буде змушена рятувати простим методом — вливаючи у неї кошти бюджету. Того самого, який і без шахтарських проблем стає з кожним днем дефіцитнішим.

Ставлення Прем’єр–міністра Миколи Азарова до дорожніх ям змінюється із шаленою швидкістю. Якщо попервах він категорично відмовлявся латати вибоїни, стверджуючи, що для такої титанічної праці не вистачить жодних грошей, то потім погодився ремонтувати дорожнє полотно взамін на збільшене фінансування. Вчора ж Микола Янович зажадав ідеально рівного полотна і заявив, що за ями на шляхах він каратиме своїх підлеглих!

Минулими вихідними стало відомо: президент Росії Володимир Путін дав спецдоручення розглянути питання самостійної модернізації літаків «Антонова» без узгодження з розробником. Строк, аби виконати і доповісти йому, ВВП дав не такий уже й великий — до 1 серпня 2013 року. Подібна заява — це черговий «дзвіночок», який лунає з Москви на адресу українського авіабудування. Раніше, нагадаємо, росіяни вчергове відмовилися від ідеї брати на озброєння своїх військово–повітряних сил наш Ан–70.

Влада, схоже, не знає, у який бік їй варто «закручувати» нині так звану пенсійну реформу, яка вже майже півтора року переможно крокує державою. Задля подолання дефіциту Пенсійного фонду уряд Миколи Азарова, як відомо, пішов на непопулярний крок, підвищивши пенсійний вік у жінок із 55 до 60 років та реалізував ще цілу низку подібних ініціатив. Але попри всі рожеві сподівання ефекту від цього не отримав. Торік — замість очікуваного плюса — дефіцит фонду зріс на 9 млрд. гривень.

Сьогодні, коли після «падіння Кіпру» економічна криза у світі набуває нових обертів і нового вигляду, головною інтригою діяльності українського уряду є зовсім інше питання: чи пощастить комусь із опозиціонерів прорватися на його засідання, чи ні... Минулого тижня, як ми пам’ятаємо, Прем’єр–міністр мужньою чоловічою фразою «Я беру відповідальність на себе» наказав охороні вигнати з зали депутата–«ударівця». Але завзяті опозиціонери не здалися — вчора свій десант до Будинку уряду відрядила «Свобода».

Вісті із «кіпрського фронту» змушують здригатися не тільки вітчизняних олігархів. Той факт, що втрати вкладників «Банку Кіпру» можуть, виявляється, становити 60%, може завдати серйозного удару по вітчизняній економіці. Яка і без проблем острівної держави переживає далеко не найкращі свої часи. Торік Україна інвестувала в Кіпр 5,8 млрд. доларів, або 92% всіх своїх інвестицій. Вивести без втрат вдалося тільки 530 мільйонів — решта ж потрапила під безжальний урядовий каток. І нехай це практично стовідсотково не народні, а олігархічні кошти, легше нам з вами від цього не буде, переконані експерти.

Події на Кіпрі привели у рух весь євро–азійський тіньовий ринок капіталів, змусивши того шукати альтернативні сховки для заробленого чесною працею. Закордонний бізнес, насамперед, російський та український, спочатку обрав таким місцем Іспанію та Латвію. За статистикою, за останні місяці тільки росіяни перевели з Кіпру на Піренеї близько 5 млрд. євро. Але Центробанк Іспанії, який, до речі, відчуває гостру нестачу коштів, засумнівався у легальному похо­дженні цих капіталів і порекомендував своїм банкам не приймати сумнівні російські кошти. Подібна ситуація і з Латвією, яка боїться накликати на себе гнів Берліна і Брюселя, що активно боряться із підозрілими грішми.

Донбасом котиться хвиля громадських протестів, спрямованих проти урядової програми видобування в регіоні альтернативного природного палива, сланцевого газу. За щоденними пікетами та багатолюдними «антисланцевими» демонстраціями можна побачити тінь «руки Москви», точніше російського монополіста «Газпрому». Того самого, який не бажає знімати нашу країну зі своєї газової голки. Дійсно, представники політичної сили, яку пов’язують з відомим українським кумом «кремлівського хазяїна», виглядають на вуличних акціях найбільш оснащеними листівками, партійними прапорами, агітаційними плакатами та й, узагалі, добре «вмотивованими» особисто.