Херсон повертає собі славетне звання міста корабелів. Відразу два судна було спущено на воду на місцевому суднобудівному заводі: суховантаж St. Nicolas і постачальник–якореукладник Siem Topaz.

У понеділок у Будинку кіно розпочався єдиний у СНД Міжнародний фестиваль анімаційних фільмів «КРОК–2009». За світовим рейтингом, він визнаний одним із найкращих. Нагадаємо, що, по–перше, «КРОК» через рік проходить то в Україні, то в Росії і має два президенти — Давида Черкаського з українського боку і Едуарда Назарова з російського. По–друге, фестиваль крокує, пливучи. Цього року провідні творці й шанувальники анімаційних фільмів зібралися на кораблику «Зірка Дніпра» і рушили з Києва до Запоріжжя із зупинками в Херсоні й Севастополі, а закінчать вони свою анімамандрівку в Одесі, де й визначатимуть володаря гран–прі. До призів і дипломів журі (очолює суддівську раду голова Спілки кінематографістів України Сергій Тримбач) уперше вирішило додати особливий приз імені Олександра Татарського «Пластилінова ворона» — «За вищий пілотаж».

Українці дедалі частіше стають батьками для чужих дітей. Вони менше бояться матеріальних складнощів і осудливих поглядів. За соціологічними даними, 14 відсотків наших громадян бодай раз у житті замислювалися над усиновленням дитини, а три чверті українців не вважають перепоною для усиновлення наявність власної дитини. Українці навіть почали приймати в сім’ю віл–інфікованих малюків. І сьогодні, 30 вересня, День усиновителя чимало наших громадян можуть назвати «своїм». Про проблеми всиновлення, позитивні тенденції та перспективи «УМ» розмовляє з заступником міністра у справах сім’ї, молоді й спорту Тетяною Кондратюк.

Як українські діти починають пізнавати історію? Яку інформацію про давні цивілізації їм пропонують сучасні видавці?

Іномарку спортсмена зупинив патруль Державтоінспекції, який запідозрив, що водій «Мазди» перебуває в стані алкогольного сп’яніння. У відповідь на це боксер нібито вдарив співробітника ДАІ. Як дізналася «УМ» із власних джерел, співробітник ДАІ дійсно запропонував Вірчісу вийти з машини та пройти медичний огляд на наявність алкоголю у крові. Але перед тим до місця події по рації додатково викликали міліцейську машину з п’ятьма співробітниками правоохоронних органів. Так би мовити, для «підтримки». Після того, як одного зі стражів доріг прикрасив синець під оком, титулованого боксера перепровадили в райвідділ міліції для надання пояснень.

Почалася ця історія дуже печально: хлопчика кинула рідна мати, довідавшись, що народила немовля з цілим «букетом» хвороб. Дитина фактично була приречена на повільну смерть у промерзлому лікарняному відділенні для залишених дітей. Адже ні про особливий догляд, якого потребував маленький Слава, ні про дорогі ліки й мови бути не могло. Хворе маля не цікавило потенційних усиновителів, що зазвичай шукають гарну та здорову дитину.

Активісти руху «Не будь байдужим!» упевнені, що україномовні кіровоградці мають право отримувати всю необхідну інформацію рідною мовою. Тому 22 вересня пропонували власникам і працівникам крамниць обміняти російськомовні таблички на дверях «Открыто/Закрыто» на аналогічні україномовні.

Токар 5–го розряду Леонід Немчонок виграв суд у свого роботодавця — власника Херсонського механічного заводу. 22 вересня рішенням Суворівського районного суду чоловіка не тільки поновлено на работі, він ще й отримав тисячу гривень компенсації за моральні збитки.

Інформація про невідомого маніяка, який серед білого дня нападає у під’їздах багатоповерхівок на беззахисних дітей, змусила батьків бути пильнішими щодо своїх чад. Жертви бандита перебували в стані шоку й нічого конкретного розповісти міліції не могли. Правоохоронці знали лише те, що слід шукати високого чоловіка середнього віку.

Якби потрібно було придумати інтригу, то це не вдалося б ліпше, ніж на завершення «Червоної рути». Упродовж усіх днів конкурсних прослуховувань суддівська рада нагнітала: визначені найкращі в такому–от конкурсі, але лауреатів і дипломантів назвемо на гала–концерті. Гала–концерт переможців у призначену годину не розпочався. Коли глядачі вже заповнювали місця в літньому театрі, на сцені ще тривав конкурс рок–гуртів. Журі було напруженим і втомленим. Урешті його голова, «ветеран» «Червоної рути» Кирило Стеценко, почав оприлюднювати список учасників заключного концерту. Гурт конкурсантів, які зібралися біля нього, нервувався, перемовлявся та поглядав на складені вже дорожні сумки.

Виконавчий директор фестивалю Мирослав Мельник відмінностей між першою та останньою «Червоною рутою» бачить менше, ніж схожостей: «Ця, як і перша, покликана відкривати таланти та нові імена. І хоча в різні часи вони відбулися (тоді — в радянський, тепер — за своєї держави), проблеми подібні. Українська національна культура перебуває у підвалі».