«Ми надзвичайно стурбовані тим, що багато дітей у знищених циклоном регіонах М’янми потерпають від хронічного недоїдання, найбільш серйозного рівня голоду», — заявила позавчора Джасмін Уайтбред, глава британського відділення міжнародної гуманітарної організації «Врятуймо дітей». «Коли люди досягають такої стадії виснаження, то їм загрожує масова смерть вже найближчими днями. І першими від браку харчів почнуть помирати діти», — пояснила вона.

Бомонд ділового світу, як виявилося, приїжджав до України не даремно. За два дні, густо нашпиговані офіційними та приватними зустрічами провідних банкірів, бізнесменів, управлінців шістдесяти двох держав із вітчизняними урядовцями, господарям вдалося не тільки почути компліменти на кшталт «який у вас чудовий народ!», а й конкретні бізнес–пропозиції. Найсерйозніша обіцянка, яку, втім, так і не перевели у площину конкретних документів, — це план Європейського банку реконструкції і розвитку щорічно інвестувати у свої проекти в Україні понад мільярд євро. Президент банку Жан Лем’єр сформулював досить розмито: «Сподіваємося запровадити більше інвестицій у приватний сектор». Виявилося, що під цим поняттям банкіри розуміють, насамперед, транспортну інфраструктуру — будівництво і реконструкцію доріг, залізниць, портів.

Невідома озброєна група в дельті ріки Нігер, що в однойменній країні, захопила минулого вівторка судно постачання нафтовидобутку з 11 членами екіпажу на борту. Як повідомив учора представник командування Нігеру Сагір Муса, серед заручників є один громадянин України, а також громадянин Португалії та дев’ятеро нігерійців. Судно працювало на американську нафтову компанію «Шеврон». За звільнення корабля і його команди пірати вимагають від нігерійського уряду 250 тисяч доларів.

Щонайменше 80 осіб загинули та більше 150 отримали поранення в серії бомбових вибухів, які сталися позавчора о 19.15 у місті Джайкур, що в західному індійському штаті Раджастан. Як вважає глава уряду цього штату Васундхара Раджи, імовірно, йдеться про добре спланований терористичний замах. Підозра падає на кашмірських ісламістів–сепаратистів.

Станом на вчорашній ранок у Китаї нарахували понад 20 тисяч смертельних жертв землетрусу. На пошукові роботи кинуто 50 тисяч військових та поліцейських. Прогнози страшні: кількість загиблих збільшуватиметься водночас із тим, як загони рятувальників просуватимуться вглиб поруйнованих стихією регіонів. Так, у провініції Сичуань військові та рятувальники, подолавши річки, через мости, які зруйновано, «взяли» місто Венчуань. Воно виявилося на 90 відсотків знищеним. Із 10 тисяч городян живими виявили менше двох тисяч, свідчить Бі–Бі–Сі.

Чеський парламент повернувся до 1945 року, коли тодішня Підкарпатська Русь, відповідно до угоди з Радянським Союзом, була приєднана до Української РСР та перетворена на Закарпатську область. Нині у парламентських комітетах Чехії розглядається питання про відшкодування втраченого майна, яке чехословацькі громадяни залишили на території Підкарпатської Русі. Правий уряд Мірека Тополанека вже заявив про своє негативне ставлення до цього проекту.

Попри зусилля медиків, у Китаї стрімкими темпами поширюється епідемія зараження ентеровірусом–71. Кілька днів тому влада повідомляла про три з половиною тисячі випадків захворювання, а офіційна китайська інформагенція «Сіньхуа» повідомила вже про 12 тисяч заражених дітей. 27 дітей померли. Хвороба вже поширилася на сусідній В’єтнам, де на вчорашній день було зареєстровано 400 випадків захворювань. Поширенням хвороби занепокоєна Росія. Вчора представники «Роспотребнагляду» заявили: «Не виключено, що інфекція може перекинутися на територію Хабаровського краю. За нашими даними, епідемія вже дісталася до Пекіна». Дійсно, агенція «Сіньхуа» повідомляє про щонайменше півтори тисячі заражених столичних діток.

Учора в Амстердамі, а в суботу — в Лондоні відбулися чергові акції в рамках проекту «Україна пам’ятає — світ визнає». Коли верстався номер «УМ», інформації про те, в яких умовах відбувалося виконання «Панахиди за померлими з голоду» Євгенія Станковича і Дмитра Павличка в Нідерландах, ще не було. Але лондонська історія виглядає дуже прикро — у престижному, хорошому, акустичному залі «Кадіган Холл» сиділо не більше сотні осіб. Можна, звичайно, пишатися, як це роблять представники нашого посольства, що серед них було двоє членів британського парламенту, які на свята залишилися в Лондоні, та посли Грузії, Литви й Еквадору, і що ця сотня глядачів захоплено аплодувала, якби це робили триста. Але, на мій погляд, є сенс суворо поговорити на високому рівні в Києві і пояснити Міністерству закордонних справ, що це — не чергова акція для галочки чи чиясь забаганка, а серйозний і, що важливо, дуже дорогий інструмент впливу на світову громадськість, який надалі дуже прислужиться і дипломатам, і політикам, і не лише їм.